01.03.2023 м. Дніпро Справа № 908/1428/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Виробничий структурний підрозділ «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021 по справі № 908/1428/21 (суддя Топчій О.А.), повний текст рішення складено 28.10.2021
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Виробничий структурний підрозділ «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ
до відповідача фізичної особи-підприємця Закорецького Олександра Васильовича м. Пологи, Запорізької області
про стягнення коштів, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
В травні 2021 року до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Виробничий структурний підрозділ «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач або АТ «Українська залізниця») з позовом до відповідача фізичної особи - підприємця Закорецького Олександра Васильовича (далі - відповідач або Закорецький О.В.), в якому просить стягнути з відповідача суму боргу за договором оренди у сумі 251764,48 грн, неустойку у сумі 378347,43 грн, суму боргу за договором відшкодування 16677,12 грн, інфляційні втрати у сумі 15166,31 грн, 3% річних у сумі 6267,74 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 по справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у сумі 167831,04 грн та судовий збір у сумі 2517,47 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
2. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця». Розгляд справи призначено на 18.01.2022.
Ухвалою ЦАГС від 18.01.2022 розгляд справи відкладено на 22.03.2022.
В подальшому, з урахуванням обставин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 та від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а також перебуванням відповідача на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, що виключало можливість належного його повідомлення про дату, місце і час розгляду справи, розгляд справи відкладався.
Згідно ч. 1 ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції Закону № 2217-ІХ від 21.04.2022), якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Наказ № 309, який 23.12.2022 зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1668/39004 з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого, вся територія Пологівської міської територіальної громади Запорізької області з 03.03.2022 перебуває на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
На виконання зазначеної норми вказаного вище Закону, Центральним апеляційним господарським судом вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судових засідань через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а. с. 141-142, 147 т 2).
З урахуванням вищевикладеного слід вважати повідомленим відповідача про дату, час і місце розгляду справи у спосіб, визначений ч. 1 ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідач по справі не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду позивач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить:
- скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення: неустойки за неповернення орендованого майна у сумі 210516,39 грн, нарахованої за період з липня 2019 року по 13 травня 2020 року; заборгованості з орендної плати у сумі 251764,48 грн; заборгованості за договором відшкодування у сумі 16677,12 грн; інфляційних збитків у сумі 15166,31 грн, трьох процентів річних у сумі 6267,74 грн;
- ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права до неустойки передбаченої приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України, а саме скороченої позовної давності в один рік, відповідно до ст. 258 ЦК України, адже до стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, підлягає застосуванню норма ч. 1 ст. 257 ЦК України - загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Висновки господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки враховуючи обставини щодо припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати за фактичне користування майном та обов'язку щодо негайного повернення майна з оренди, апелянт вважає наявними підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача боргу з орендної плати, компенсаційних втрат та неустойки. При цьому, на думку апелянта, основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється, оскільки його припинення у розумінні ст. 795 ЦК України пов'язане не з закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного документу (акту) про повернення орендарем предмета договору оренди.
Крім того, на думку апелянта, суд не дослідив наявні у справі докази в підтвердження добросовісного виконання позивачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, а відповідно, прийняте рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині апелянт також вважає незаконним.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
06 лютого 2015 року між орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та орендарем - фізичною особою - підприємцем Закорецьким Олександром Васильовичем укладено договір оренди нерухомого майна № 3361/д (далі - Договір оренди).
Відповідно до п. 1.1. предметом Договору оренди є передача у строкове платне користування державного нерухомого майна - нежитлових приміщень: № 1-1, № 1-2, № І, № ІІ, № ІІІ, № ІV, № V, № VІ (далі - майно), загальною площею 190,70 кв.м., розміщених за адресою: Запорізька область, м. Пологи, провулок Станційний, 4, першого поверху будівлі (літера А), реєстровий номер 01073828.160АААБЛК742.
Орендоване майно перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу «Запорізьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління», код ЄДРПОУ 33325106, державного підприємства «Придніпровська залізниця», код ЄДРПОУ 01073828.
Згідно з п. 1.2. Договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів (орендна ставка 18%).
Згідно з п. 3.1.-3.3. Договору оренди, орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2014 року - 5401,00 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 3.6. договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:
- 70 відсотків від розміру орендної плати за кожен місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства;
- 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється орендарем самостійно.
Згідно з п. 3.7. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Згідно з п. 3.11. Договору оренди у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно в межах терміну встановленого п. 10.10. цього Договору. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу.
Передання відповідачу приміщень в оренду підтверджується Актом приймання-передавання - Додаток 1 до Договору оренди який є невід'ємною його частиною (а. с. 32 т 1).
Відповідно до зведеного переліку майна Державного підприємства «Придніпровська залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, майно за адресою: Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, провулок Станційний, 4 було внесено до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця» (п. 83 Витягу зі Зведеного переліку майна, що додається, а. с. 68-72 т 1).
Таким чином, орендоване відповідачем відповідно до умов Договору оренди нерухоме майно включене до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».
Умовами п. 5.11. Договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання Договору оренди, укласти з балансоутримувачем орендованого майна Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, прилеглої території, відшкодування податку за землю та надання комунальних послуг орендарю та надати його копію орендодавцю.
18.02.2016 сторони підписали Додатковий договір до Договору оренди, згідно якого, у зв'язку з утворенням ПАТ «Українська залізниця», відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 № 4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 № 200 та користуючись ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в п. 1 встановлено, що орендодавцем майна є ПАТ «Українська залізниця».
Згідно п. 3. Додаткового договору до Договору від 18.02.2016, орендна плата 100 % перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним (а. с. 39-40 т 1).
Передання відповідачу приміщень в оренду від ПАТ «Українська залізниця» підтверджується Актом приймання-передачі - Додаток 2 до Договору оренди (а. с. 41 т 1).
24.10.2016 між сторонами укладено Додатковий договір до Договору оренди, згідно якого: «Орендна плата, визначена за домовленістю сторін, з 01.10.2016 становить 8450 (Вісім тисяч чотириста п'ятдесят грн. 00 коп., а. с. 46-47 т 1)».
Відповідно до Додаткового договору до Договору оренди від 28.11.2016, направленого відповідачу листом БМЕУ № 3925 від 24.11.2016, внесені зміни до редакції п. 10.1. розділу 10. строк чинності, умови зміни та припинення договору: «Цей Договір діє з 01.11.2016 по 31.03.2017» (а. с. 48 т 1).
Відповідно до п. 8.2. та п. 10.4. Договору, листом № НКМ-07/369 від 13.04.2017 орендодавець повідомив орендареві про рішення засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 29.03.2017 № Ц-57/25, яким продовжено дію Договору оренди до 30.06.2017 із застосуванням індексів інфляції при нарахуванні орендної плати з 01.01.2017. Запропоновано відповідачу, в разі наміру отримати продовження терміну дії Договору, погодити до 28.04.2017 внесення змін до Договору оренди в частині збільшення орендної плати на 25% (а. с. 76-77 т 1).
Вказаним листом попереджено відповідача, що за відсутності від нього будь-яких пропозицій до 28.04.2017, орендоване майно необхідно повернути балансоутримувачу протягом трьох робочих днів, шляхом підписання акту приймання-передачі, з одночасним погашенням заборгованості по орендній платі та відшкодування витрат балансоутримувача. Якщо орендар не виконає обов'язок щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення, штрафу та пені від суми заборгованості.
У визначений листом № НКМ-07/369 від 13.04.2017 термін (до 28.04.2017) відповідач не надав своїх пропозицій та згоди стосовно підписання Додаткового договору до Договору оренди 3361/д від 06.02.2015, що свідчить про припинення договору оренди з 31.03.2017.
У зв'язку з невиконанням відповідачем рішення правління, Регіональною філією за дорученням ПАТ «Укрзалізниця листом від 04.09.2017 № НТО-12/1033-17 повідомлено орендаря про необхідність повернення майна з оренди.
Оскільки відповідач орендоване майно позивачу у добровільному порядку не повернув, останній 08.07.2019 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про виселення ФОП Закорецького О.В. зі спірних нежитлових приміщень та стягнення заборгованості за Договором оренди
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.03.2020 по справі № 908/1689/19 позов АТ «Укрзалізниця до ФОП Закорецького О.В. задоволено. Вказаним рішенням, зокрема, висилено ФОП Закорецького О.В. з нежитлових приміщень: № 1-1, № 1-2, № І, № ІІ, № ІІІ, № ІV, № V, № VІ, загальною площею 190,70 кв.м, розміщених за адресою: Запорізька область, м. Пологи, провулок Станційний, 4, першого поверху, будівлі (літера А).
Актом приймання передачі нерухомого майна від 28.01.2021 за Договором оренди примусово висилено орендаря - ФОП Закорецького О.В. з указаних вище нежитлових приміщень. Орендовані приміщення звільнено від майна орендаря (а. с. 116 т 1).
Постановою державного виконавця від 28.01.2021 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020 № 908/1689/19 (а. с. 114 т 1).
У справі № 908/1428/21 позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2019 по 28.01.2021 у сумі 251764,48 грн, неустойки в розмірі подвійної орендної плати у сумі 378347,43 грн, заборгованості за договором відшкодування у сумі 16677,12 грн, інфляційних втрат у сумі 15166,31 грн, 3% річних у сумі 6267,74 грн.
4. Мотиви, за яких суд апеляційної інстанції частково задовольняє доводи апеляційної скарги, скасовує рішення суду першої інстанції та частково задовольняє вимоги позовної заяви.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди, яка за розрахунком позивача складала 668223,08 грн, з яких: 251764,48 грн - заборгованість з орендної плати, 378347,43 грн - неустойки, 16677,12 грн - сума боргу за договором відшкодування, 15166,31 грн - інфляційні збитки та 6267,74 грн - 3% річних.
Підставою позову є неповернення об'єкта оренди позивачу після припинення дії Договору оренди.
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 «Найм (оренда)» розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» книги п'ятої «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України та статей 283 - 291 Господарського кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У ч. 1 ст. 284 ГК України законодавець серед істотних умов договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
За частиною 1 статті 773 ЦК України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 ГК України).
Виняток з наведеного правила передбачено ч. 1 ст. 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 ЦК України («Плата за користування майном») і охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України («Обов'язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 ЦК України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
З викладеного вище вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах: Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 904/6063/19, від 14.07.2021 у справі № 904/342/19, від 23.06.2021 у справі № 908/3593/19.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 251764,48 грн, а також нарахованих на цю плату 3 % річних у сумі 6267,74 грн та інфляційних втрат у сумі 15166,31 грн, що не відповідає позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором відшкодування у сумі 16677,12 грн також правомірно відхилена місцевим господарським судом, оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2016 по справі 908/5813/15 хоча й зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна до Договору оренди нерухомого майна № 3361/д від 06.02.2015 в редакції позивача, проте останнім не надано до матеріалів справи доказів в підтвердження укладеного з відповідачем Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, як не надано суду й актів виконаних робіт з доказами понесення відповідних витрат на виконання умов такого договору, про відшкодування яких заявлено позивачем.
Щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.
Місцевий господарський суд встановив факт неповернення відповідачем орендованого майна позивачу після припинення дії договору, що дає право останньому нарахувати до стягнення з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати. Проте, місцевий господарський суд, на підставі заяви відповідача, застосував наслідки спливу позовної давності до вимоги про стягнення неустойки, тривалістю в один рік, що передбачено ч. 4 ст. 267, ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України, обмеживши період, за який стягується неустойка з 14.05.2020 по січень 2021 року у сумі 167831,04 грн.
Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає неправильним, оскільки відповідний вид неустойки є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.
Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки ч. 2 передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень ст. 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 по справі № 916/1319/19.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок суми зобов'язання з неустойки, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.
Згідно п. 10.10. Договору оренди майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передавання.
Згідно з п. 10.11. Договору оренди, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна в термін визначений в п. 10.10. Договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання Акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
Позивач періодом нарахування неустойки визначив червень 2019 року - січень 2021 року (а. с. 19 т 1), а тому нарахування неустойки слід здійснювати саме в межах визначеного позивачем періоду, проте з застосуванням загального строку позовної давності в три роки (починаючи з 31.03.2017 - дати припинення дії договору оренди).
Відповідно до умов п. 3.1. Договору оренди, в редакції Додаткової угоди від 24.10.2016 орендна плата, визначена за домовленістю сторін, з 01.10.2016 становить 8450,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 3.2. Договору оренди нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3.3. Договору оренди, орендна плата визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.
Останнім повним місяцем оренди, за який орендар повинен сплатити орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати (з урахуванням припинення договору оренди з 31.03.2017) є березень 2017 року.
Здійснивши власний розрахунок суми подвійної орендної плати за визначений позивачем період, колегією суддів враховано базові показники, а саме: 8450,00 грн (без ПДВ) х 1,2 (20% ПДВ) х 1,018 (індекс інфляції за березень 2017 року) = 10322,52 грн х 2 (подвійний розмір неустойки) = 20645,04 х 10 місяців (червень 2019 року - березень 2020 року) = 206450,40 грн.
Отже до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає неустойка у розмірі подвійної орендної плати у сумі 206450,40 грн.
З урахуванням всього вищевикладеного доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції в частині прийняття рішення з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права до неустойки передбаченої приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України, застосуванням до такої неустойки скороченої позовної давності в один рік, відповідно до ст. 258 ЦК України, а відповідно, рішення місцевого господарського суду слід скасувати та прийняти нове рішення у відповідній частині про часткове задоволення позовних вимог.
5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах подання та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиви на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021 по даній справі та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача по справі.
Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Виробничий структурний підрозділ «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021 по справі № 908/1428/21 - скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Закорецького Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , приміщення «Браво», РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Виробничий структурний підрозділ «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 41149437 /номер ідентифікації 884, 69068, м. Запоріжжя, вул. Круглова, 80А; адреса для листування 03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, б. 61) неустойку в сумі 206450,40 грн (Двісті шість тисяч чотириста п'ятдесят гривень 40 копійок), судовий збір за подачу позовної заяви у сумі 3096,75 грн (Три тисячі дев'яносто шість гривень 75 копійок) та судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 4645,13 грн (Чотири тисячі шістсот сорок п'ять тисяч гривень 13 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з відрядженням головуючого судді-доповідача, повний текст постанови складено 07.03.2023.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
І.О. Вечірко