01.03.2023 м. Дніпро Справа № 904/2641/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю., розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 по справі № 904/2641/21 (суддя Євстигнеєва Н.М.), повний текст рішення складено 06.12.2022
за позовом ОСОБА_2 , м. Полайм-Хаузен Німеччина
до ОСОБА_1 , м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , м. Дніпро
про повернення корпоративних прав власності на товариство, визнання недійсним рішення учасника товариства, скасування реєстраційного запису, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
17.03.2021 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 з вимогами про:
- повернення з чужого незаконного володіння корпоративних прав власності на Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем Люкс» ОСОБА_2 ;
- визнання недійсним рішення учасника ТОВ «Тандем Люкс» ОСОБА_1 про припинення ТОВ «Тандем Люкс» та скасування реєстраційного запису № 12241110027086827 від 17.03.2020;
- у разі необхідності - поновити строк звернення до суду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 по справі № 904/2641/21 в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Судові витрати віднесено на позивача.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить:
- змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року у справі № 904/2641/21 в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю;
- виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення висновки «про обґрунтованість позовних вимог, зокрема, через відсутність звернення до Товариства про вихід зі складу учасників Товариства. Установлено, що ОСОБА_2 не звертався за вчиненням нотаріальної дії № 5084 від 15.12.2011, оскільки підпис у Реєстрі вчинення нотаріальних дій приватного нотаріуса Златової Н.А. за 2011 рік виконано не ОСОБА_2 . Крім того, правочин між позивачем та третьою особою на засадах вільного волевиявлення, яким би від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 перейшло право власності на корпоративні права на Товариство у розмірі 100%, не укладався»;
В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована з посиланням на наступні обставини:
- в мотивувальній частині рішення, а саме в частині висновку про обґрунтованість позовних вимог та відмови в позові з підстав пропуску строку позовної давності, місцевий господарський суд визнав встановленими обставини, які позивачем не доведені та не відповідають обставинам справи, що свідчить про допущене порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування судом норм матеріального права;
- суд першої інстанції безпідставно визнав обґрунтованими позовні вимоги про повернення корпоративних прав власності на Товариство, не врахував їх незаконність та необґрунтованість з огляду на свої ж висновки про те, що корпоративні права не є об'єктом права власності та не можуть переходити у власність;
- відмовивши в задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на взаємовиключні підстави, а саме на обґрунтованість позовних вимог про повернення корпоративних прав на товариство та відмову в позові з підстав пропуску строку позовної давності, а також у зв'язку з обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові;
- на думку апелянта, необґрунтованими є висновки суду про відсутність прямого волевиявлення позивача на передачу частки у статутному капіталі ТОВ «Тандем Люкс», оскільки відступлення позивачем належної йому частки підтверджується його заявою про вихід зі складу учасників вказаного Товариства з одночасним звільненням його з посади директора цього Товариства, проведенням державної реєстрації змін в установчих документах Товариства та невчиненням позивачем будь-яких дій, пов'язаних з діяльністю Товариства протягом більше дев'яти років;
- апелянт заперечує проти висновку експерта від 14.07.2022 № 6795-21 за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи по справі № 904/2641/21, складеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який враховано судом першої інстанції в якості підтвердження доводів позивача про відсутність його волевиявлення на відступлення частки в статутному капіталі Товариства. На думку апелянта, місцевий господарський суд не повинен був враховувати вказаний висновок експертизи, а мав би його відхилити, як недопустимий доказ по справі та складений експертом з порушенням приписів статей 98, 100, 102 ГПК України;
3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
05.12.2002 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем Люкс» (ідентифікаційний код 32204330) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата запису: 27.07.2004, номер запису 10671200000000091.
06.08.2004 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тандем Люкс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 354,9 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна вартість якого складає 589225,2 грн (а. с. 68-70 том 1).
06.08.2004 Договір купівлі-продажу зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 13385 (а. с.71 том 1).
04.08.2005 відбулися збори учасників ТОВ «Тандем Люкс», на яких прийнято рішення прийняти ОСОБА_2 до складу учасників Товариства після придбання ним всіх часток ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у статутному фонді Товариства шляхом укладення договорів купівлі-продажу зазначених часток; призначено ОСОБА_2 на посаду генерального директора Товариства (а. с. 214-217 том 3).
Згідно рішення власника ТОВ «Тандем Люкс» від 04.08.2005 та Довідки АА № 274879 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) керівником Товариства станом на 12.04.2010 є ОСОБА_2 (а. с. 10-11 том 1).
Як зазначено в статті 1 Статуту ТОВ «Тандем Люкс» в редакції станом на 2005 рік, ОСОБА_2 є учасником Товариства (а. с. 196-206 том 3).
Для господарської діяльності Товариства за рахунок внесків учасників утворюється статутний фонд в розмірі 617000,00 грн (п. 6.1. Статуту).
В рахунок свого вкладу в статутний фонд товариства ОСОБА_2 вносить грошові кошти в сумі 617000,00 грн (п. 6.3. Статуту).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.01.2006 та станом на 15.12.2011 ОСОБА_2 є єдиним засновником ТОВ «Тандем Люкс» з часткою в статутному капіталі товариства 617000,00 грн, керівниками юридичної особи є ОСОБА_7 (станом на 01.01.2006) та ОСОБА_2 (станом на 15.12.2011) (а. с. 152-157 том 2).
15.12.2011 ОСОБА_2 звернувся до загальних зборів засновників ТОВ «Тандем Люкс» із заявою про вихід зі складу учасників Товариства та відступлення на користь ОСОБА_3 належної йому частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 100% та право власності на Товариство.
Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Златовою Н.А., реєстровий № 5084 (а. с. 56 том 4).
В цей же день, 15.12.2011 відбулися загальні збори учасників Товариства, на яких прийнято рішення:
- затвердити вихід зі складу учасників Товариства ОСОБА_2 ;
- затвердити вхід до складу учасників Товариства ОСОБА_3 ;
- звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_2 ;
- призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_3 (а. с. 54 том 4).
20.12.2011 відбулася державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ «Тандем Люкс», зміна складу засновників, реєстраційний запис 107410500012036534, та зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, реєстраційний запис № 10741070011036534 (а. с. 105-106 том 1).
Внаслідок зазначених реєстраційних дій учасником ТОВ «Тандем Люкс» станом на 20.12.2011 стала ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі 100%.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 25.10.2016, оформленого протоколом № 25/10/01 внесено зміни до Статуту в частині повноважень виконавчого органу, викладено Статут у новій редакції (а. с. 116 том 4).
14.06.2018 між ОСОБА_3 , від імені якої діє представник ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_9 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Тандем Люкс» у розмірі 617000,00 грн, що складає 100 % статутного капіталу (а. с. 148-149 том 4).
Продаж частки у статутному капіталі вчинено за 1000,00 грн готівкою. Право власності на придбану частку в статутному капіталі від продавця переходить до покупця з моменту підписання цього договору та внесення змін до відомостей про Товариство (пп.7-8 Договору).
Договір вчинено в простій письмовій формі.
14.06.2018 ОСОБА_3 в особі ОСОБА_8 звернулася до загальних зборів засновників ТОВ «Тандем Люкс» із заявою про вихід зі складу учасників Товариства та відчуження на користь ОСОБА_9 належної їй частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 100% та право власності на Товариство.
Заява посвідчена ОСОБА_10 , приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, реєстровий № 1477 (а. с. 149-150 том 4).
На підставі рішення від 14.06.2018 одноособового учасника ТОВ «Тандем Люкс» ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_8 , ОСОБА_3 виключена зі складу учасників Товариства, з переліку осіб кінцевих бенефіціарних власників та звільнена з посади директора Товариства. До складу учасників включено ОСОБА_9 (а. с. 162-163 том 4).
13.06.2019 між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Тандем Люкс» у розмірі 617000,00 грн, що складає 100 % статутного капіталу (а. с. 172-174 том 4).
Продаж частки у статутному капіталі вчинено за 1000,00 грн. Після оформлення змін до статуту Товариства і його державної реєстрації покупець набуває усіх прав і обов'язків стосовно Товариства, як учасник (пп. 4.1., 4.2. Договору).
За актом приймання-передачі від 13.06.2019 частка у статутному капіталі ТОВ «Тандем Люкс» передана ОСОБА_1 (а.с. 170-171 т 4).
14.08.2019 учасником Товариства прийнято рішення № 14/2019 про: припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації у добровільному порядку; призначення складу ліквідаційної комісії; призначення ліквідатором Вододченкова Є.Ю.; наділення повноваженнями ліквідатора товариства відповідно до установчих документів товариства відповідно до законодавства; затвердження порядку проведення ліквідаційної процедури товариства; встановлення семимісячного строку для проведення ліквідаційної процедури товариства, який може бути збільшений за відповідним рішенням власника у випадку виникнення певних непередбачуваних обставин; уповноваження ліквідатора Володченкова Є.Ю. організувати виконання рішення.
17.03.2020 проведена реєстрація припинення юридичної особи ТОВ «Тандем Люкс» у зв'язку з ліквідацією, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 12241110027086827.
Отже, діяльність ТОВ «Тандем Люкс» припинена з 17.03.2020.
15.07.2019 до Міністерства юстиції України надійшла скарга адвоката Корчевного А.В. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_11 з вимогою скасувати реєстраційні дії від 20.12.2011 № 10741070011036534 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» та № 10741050012036534 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», проведені державним реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Дубиною А.Б. стосовно ТОВ «Тандем Люкс» та скасувати всі подальші реєстраційні дії, як такі, що проведені на підставі документів, які подавались неправомочними особами.
Згідно Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 15.08.2019 за результатами розгляду скарги ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні скарги (а. с. 108-110 том 1).
17.03.2021 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про повернення з чужого незаконного володіння корпоративних прав власності на Товариство, визнання недійсним рішення учасника товариства та скасування реєстраційних дій.
В позовній заяві ОСОБА_2 стверджує, що не подавав заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Тандем Люкс» у грудні 2011 року, оскільки в цей період перебував у слідчому ізоляторі та свою частку у статутному капіталі Товариства на користь ОСОБА_3 або інших осіб не відступав (не відчужував) проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору по даній справі.
4. Мотиви, за яких суд апеляційної інстанції частково задовольняє доводи апеляційної скарги та змінює рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
За ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно з офіційним тлумаченням, наданим у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття «охоронюваний законом інтерес» визначено як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд захищає порушене право позивача з урахуванням ефективного способу захисту та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як зазначалося вище, позивач звернувся до господарського суду з позовом про витребування із чужого незаконного володіння корпоративних прав власності на Товариство, визнання недійсним рішення учасника про припинення Товариства та скасування реєстраційного запису № 12241110027086827 від 17.03.2020 про припинення ТОВ «Тандем Люкс».
Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що ОСОБА_2 набув корпоративні права ТОВ «Тандем Люкс» на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 04.08.2005. Після прийняття та реєстрації корпоративних прав в Єдиному державному реєстрі ОСОБА_2 став єдиним власником ТОВ «Тандем Люкс».
Основна цінність Товариства полягала у володінні нерухомістю: нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 55,56 площею 354,9 кв.м., та квартирами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та кв. АДРЕСА_3 .
Влітку 2018 року невідомими особами було захоплено всі приміщення, які належали Товариству, власником якого позивач продовжував вважати себе, оскільки про зміни йому не було відомо, так як позбавлення права позивача на Товариство та його активи відбулося поза його волею, у шахрайський спосіб, шляхом підробки його підписів.
Позивач зазначає про те, що заяву про вихід зі складу учасників Товариства не подавав, жодних договорів про відчуження частки в статутному капіталі не підписував, однак, загальні збори учасників прийняли рішення, яким затвердили вихід ОСОБА_2 зі складу учасників, після чого здійснена державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ «Тандем Люкс». Фактично корпоративні права власності на Товариство, до складу яких входить право на частку в статутному капіталі цього товариства, вибули із володіння позивача поза його волею.
З урахуванням зазначеного, позивач просить господарський суд витребувати із чужого незаконного володіння корпоративні права власності на Товариство.
В ході розгляду справи відповідач заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності за заявленими вимогами.
Розглянувши справу по суті спору, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 , зокрема, через відсутність звернення до Товариства про вихід зі складу учасників Товариства. Судом встановлено, що ОСОБА_2 не звертався за вчиненням нотаріальної дії № 5084 від 15.12.2011, оскільки підпис у Реєстрі вчинення нотаріальних дій приватного нотаріуса Златової Н.А. за 2011 рік виконано не ОСОБА_2 . Крім того, правочин між позивачем та третьою особою на засадах вільного волевиявлення, яким би від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 перейшло право власності на корпоративні права на Товариство у розмірі 100%, не укладався.
При цьому суд погодився з доводами відповідача про те, що позивач як учасник Товариства міг і мав усі можливості дізнатися про порушене право та звернутися до суду в межах визначеного законом строку позовної давності, а тому застосував до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевим господарським судом, всупереч своїм попереднім висновкам про обґрунтованість позовних вимог про повернення корпоративних прав власності на Товариство, враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
З досліджених матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивач вважає себе власником частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Тандем Люкс», яка вибула з його володіння через низку дій Товариства. Ця частка на момент прийняття рішення учасника про припинення юридичної особи (14.08.2019) та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (17.03.2020), відповідно до даних ЄДР належала ОСОБА_1 .
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції, чинній на момент звернення позивачем за захистом свої прав до суду) для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю подаються документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів, зокрема, д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Відповідно до пунктів «д» та «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про: стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння), або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 18.03.2020 у справі № 466/6221/16-а).
Саме такий спосіб захисту є належним, адже судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до ЄДР.
З огляду на викладене, позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору, в першу чергу мав з'ясувати правомірність та належність обраного позивачем способу захисту та у разі неправильного його обрання відмовити в задоволенні позовних вимог, а не розглядати їх по суті, оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність надавати оцінку іншим аргументам заявленого позову.
Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 155)».
Враховуючи вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про повернення з чужого незаконного володіння корпоративних прав власності на майно Товариства, але виключно з підстав неналежного обрання позивачем способу судового захисту.
Доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає доречними, а тому мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з висновками про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про повернення з чужого незаконного володіння корпоративних прав власності на Товариство, підлягає зміні з урахуванням наведених вище підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині.
У зв'язку з відмовою в задоволенні вимоги про повернення корпоративних прав власності на товариство, тобто за відсутності у позивача права власності на частку у статутному капіталі Товариства, не відновлення позивачем у встановленому порядку статусу учасника Товариства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задовленні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог про визнання недійсним рішення про припинення Товариства та скасування реєстраційного запису, оскільки рішення про припинення Товариства шляхом його ліквідації може оскаржити лише особа, яка є учасником такого Товариства станом на дату прийняття цього рішення. Також не підлягає задоволенню вимога про скасування реєстраційного запису/дії від 17.03.2020, яка має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту в ефективний спосіб.
Беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд відмовивши в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, ухвалив правильне по суті рішення, але з помилкових мотивів, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині (щодо мотивів) належить змінити.
5. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно із ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, проте оскаржуване судове рішення необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
6. Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Зважаючи на висновок суду апеляційної інстанції про необхідність змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2022 по справі № 904/2641/21 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2022 по справі № 904/2641/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з відрядженням головуючого судді-доповідача, повний текст постанови складено 07.03.2023.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: В.Ф. Мороз
Т.А. Верхогляд