07 березня 2023 року м. Харків Справа № 922/1610/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Осан", м. Харків,
на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2022, ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якого складений 22.11.2022 (суддя Жиляєв Є.М.),
у справі №922/1610/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком ЛТД", м. Одеса,
до відповідача: Приватного підприємства "Осан", м. Харків,
про стягнення 62898,57грн,
ТОВ "Селком ЛТД" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ПП "Осан", в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №8/12/21 у сумі 62898,57грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 62206,97грн та пеня у розмірі 691,60грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки №8/12/21 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати вартості товару у визначені договором поставки строки.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі №922/1610/22 позов задоволено повністю, стягнуто з ПП "Осан" на користь ТОВ "Селком ЛТД" 62206,97грн основного боргу, 691,60грн пені та 2481,00 грн судового збору.
Рішення суду з посиланням на ст. ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. 230 ГК України обґрунтоване доведеністю ТОВ "Селком ЛТД" наданими до позовної заяви доказами факту порушення ПП "Осан" умов договору поставки від 08.12.2023 №8/12/21 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено його відповідність умовам чинного законодавства та спірного договору поставки та визначно, що розрахунок є арифметично вірним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ПП "Осан", яке просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі №922/1610/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, сплачені при подачі апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом не взято до уваги, що вказані позивачем товарно-транспортні накладні мають іншу назву - "експрес-накладі", які підтверджують лише відправку ТОВ "Селком ЛТД" в особі Короткової Анжели Борисівні отримувачу ПП "Осан" в особі Черкашиної Юлії Олександрівни косметики, а не товарів медичного призначення. За твердженням відповідача, позивачем до матеріалів справи надано лише видаткові накладні № 422 від 21.02.2022 на загальну суму 4713,99грн та №451 від 26.01.2022 на загальну суму 18679,42грн, в той час як видаткові накладні №9694 від 22.12.2021, №9193 від 12.01.2022, №527 від 04.02.2022, №599 від 09.02.2022, №809 від 18.02.2022 позивачем до суду не надані, а отже документальне підтвердження передачі відповідачу товару відсутнє. Наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків відповідач вважає неналежним доказом, оскільки не містить вказівки на видаткові накладні, на підставі яких було поставлено постачальником товар та отримано його покупцем, а також платіжних доручень, якими покупцем було здійснено оплату за реалізований товар, відсутня інформація про реалізований та оплачений або неоплачений товар, а тому твердження, що за даними ТОВ "Селком ЛТД" на 30.06.2022 заборгованість на його користь складає 82206,97грн не відповідає дійсності. Апелянт наголошує, що позивачем не повідомлено суд першої інстанції про отримання ним коштів за реалізований відповідачем товар на загальну суму 44676,25грн за платіжним дорученням від 04.11.2022 за №1055129, що призвело до прийняття незаконного рішення. До апеляційної скарги скаржником додано платіжне доручення від 04.11.2022 №1055129 на суму 44676,25грн, призначення платежу: сплата за товари аптечн. асорт. зг. договору 8/12/21 от 08.12.2021 на суму 44676,25 ПДВ (7%).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 відкрито апеляційне провадження; ухвалено здійснити розгляд справи № 922/1610/22 в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 про відкриття апеляційного провадження отримана скаржником 14.02.2023.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 доставлена до електронного кабінету ТОВ "Селком ЛТД" 26.01.2023.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що вважає рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі №922/1610/22 законним, справедливим, цілком обґрунтованим та прийнятим з урахуванням всіх матеріальних та процесуальних норм права. Наголошує, що на час подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області заборгованість ПП "Осан" перед ТОВ "Селком ЛТД" складала 62206,97грн. ТОВ "Селком ЛТД" зазначає, що постачання косметики відноситься до інших товарів аптечного асортименту, а отже постачання косметики, як зазначено в товарно-транспортних накладних здійснено в рамках укладеного договору між сторонами. Також позивач зазначив, що під час розгляду справи Господарським судом Харківської області боржником сплачено ще частину боргу у розмірі 44676,25грн, про що позивач не встиг повідомити суд першої інстанції до прийняття ним рішення. На цей час заборгованість складає 17530,72грн основного боргу; 691,60грн пені, що загалом становить 18222,32грн. На підставі зазначеного просить частково скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі №922/1610/22 в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 44676,25грн та постановити нове рішення, яким стягнути з ПП "Осан" на користь ТОВ "Селком ЛТД" 17530,72грн основного боргу; 691,60грн пені, що загалом становить 18222,32грн та 2481,00грн судового збору. Крім того, позивач просить поновити строк на подання відзиву, оскільки через обстріли енергетичної системи безпосередньо у Одеській області 26.01.2023 в м. Одеса та Одеському районі значно погіршилась ситуація з поданням електропостачання для підприємств та населення. Також при проведенні ремонтних робіт на енергетичних об'єктах області 04.02.2023 сталася масштабна аварія, у зв'язку з чим електроенергія подекуди не подавалася по декілька діб.
Викладені позивачем обставини щодо пропуску строку на подання відзиву суд вважає поважними та враховує доводи, викладені у відзиві, при розгляді апеляційної скарги відповідача.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 08.12.2021 між ТОВ "Селком ЛТД" (постачальником) та ПП "Осан" (покупцем) укладено договір поставки (реалізація) №8/12/21, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві лікарські засоби, вироби медичного призначення або інші товари аптечного асортименту (далі іменовані - товари, товар), а покупець зобов'язується приймати поставлений товар та сплачувати його вартість.
Предметом поставок можуть бути товари, які передбачені в видаткових накладних, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.14 договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент передачі покупцю товару на підставі накладних, яким вважається момент підписання накладної повноважним представником покупця, за умови надання постачальником всіх необхідних належним чином підготовлених документів відносно такого товару.
Пунктом 2.15 договору визначено, що право власності на товар, а також ризики втрати або пошкодження товару переходять в момент фактичного отримання товару, яким вважається момент підписання видаткової накладної покупцем.
Загальною сумою цього договору є сумарна вартість фактично поставлених за весь строк дії цього договору товарів згідно видаткових накладних (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється по факту реалізації товару, але не рідше 1 разу на 30 (тридцять) календарних днів.
За пунктом 4.2 договору всі розрахунки проводяться в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточні рахунки сторін. За взаємною згодою сторони можуть застосувати іншу форму розрахунків, яка не заборонена законодавством України.
Відповідно до п. 9.4 договору в разі прострочення покупцем оплати поставленого товару постачальник має право вимагати, а покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від фактично несплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 11.1 договору він вступає в дію з дня його укладення і діє до 31.12.2021 включно. Якщо по закінченні терміну дії договору жодна зі сторін письмово не заявить про його розірвання, то договір автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих же умовах.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов договору поставки (реалізація) від 08.12.2021 №8/12/21 позивачем здійснено поставку товару згідно видаткових накладних: № 9694 від 22.12.2021 на суму 2226,33 грн; № 193 від 12.01.2022 на суму 12179,76 грн; № 422 від 21.01.2022 на суму 4713,99 грн; № 451 від 26.01.2022 на суму 18679,42 грн; № 527 від 04.02.2022 на суму 26889,49 грн; № 559 від 09.02.2022 на суму 7332,44 грн; № 809 від 18.02.2022 на суму 35185,54 грн.
Всього позивачем передано товару на загальну суму 170206,97грн.
Зазначені видаткові накладні підписані представниками та скріплені печатками сторін.
До позовної заяви також позивачем надано копії довіреностей, виданих ПП "Осан" на ім'я начальника відділу контролю Літвінову Ольгу Володимирівну на отримання цінностей згідно з переліченими вище видатковими накладними, а саме довіреності: № 000015155 від 24.12.2021, №000000302 від 14.01.2022, №000000868 від 24.01.2022, №000001140 від 28.01.2022, №000001572 від 07.02.2022, №000001819 від 11.02.2022, №000002247 від 21.02.2022.
Крім того, позивачем в якості доказів передання товару відповідачу надано експрес-накладні ТОВ "Нова Пошта": № 20450491898152 від 22.12.2021; № 20450502335394 від 12.01.2022; № 20450506664981 від 21.01.2022; № 20450508847762 від 26.01.2022; № 20450512951668 від 04.02.2022; № 20450515537879 від 09.02.2022; №20450520128656 від 18.02.2022.
Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 25000,00грн: 31.01.2022 - на суму 5000,00грн, 11.02.2022 - на суму 5000,00грн, 16.02.2022 - на суму 5000,00грн, 23.02.2022 - на суму 10000,00грн, на підтвердження чого до позовної заяви додано виписку з рахунку ТОВ "Селком ЛТД" з 08.12.2021 до 04.08.2022.
Між сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 08.12.2021-30.06.2022 за договором №8/12/21 від 08.12.2021, згідно з яким станом на 30.06.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки становить 82206,97 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 07.06.2022 №2, в якій вимагав від ПП "Осан" виконати свої зобов'язання за договором належним чином та перерахувати на рахунок ТОВ "Селком ЛТД" заборгованість у розмірі 82206,97грн протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії.
Позивачем у позові зазначено, що відповідно до наданих 18.07.2022 відповідачем звітів щодо реалізації товару за період: січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2022 року борг з реалізації відповідно до договору №8/12/21 від 08.12.2021 склав 35267,22 грн.
Разом з тим, до матеріалів справи позивачем не надано зазначених звітів.
За твердженням позивача, після надіслання ним претензії відповідачем здійснено часткову оплату боргу у сумі 20000,00грн, на підтвердження чого до позовної заяви додано виписку з рахунку ТОВ "Селком ЛТД" з 04.08.2022 до 11.08.2022.
Оскільки ПП "Осан" не сплачено заборгованість за отриманий товар у повному обсязі, ТОВ "Селком ЛТД" звернулося до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 62206,97грн та пені у розмірі 691,60грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі №922/1610/22 позов задоволено повністю з підстав, що зазначені вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, на виконання умов договору ТОВ "Селком ЛТД" поставлено ПП "Осан" товар згідно умов договору від 08.12.2021 №8/12/21 на загальну суму 170206,97грн згідно видаткових накладних: № 9694 від 22.12.2021 на суму 2226,33 грн; № 193 від 12.01.2022 на суму 12179,76 грн; № 422 від 21.01.2022 на суму 4713,99 грн; № 451 від 26.01.2022 на суму 18679,42 грн; № 527 від 04.02.2022 на суму 26889,49 грн; № 559 від 09.02.2022 на суму 7332,44 грн; № 809 від 18.02.2022 на суму 35185,54 грн, які підписані представниками та скріплені печатками сторін.
Доводи апелянта, що до матеріалів справи не надано копії видаткових накладних №9694 від 22.12.2021, №527 від 04.02.2022, №599 від 09.02.2022, №809 від 18.02.2022 є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки копії зазначених видаткових накладних додані до позовної заяви та долучені до матеріалів справи.
Посилання скаржника на відсутність у матеріалах справи копії видаткової накладної №9193 від 12.01.2022 судова колегія до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи відсутні посилання позивача на поставку за вказаною видатковою накладною.
Видаткова ж накладна №193 від 12.01.2022 на суму 12179,76грн, якою, в тому числі обґрунтовані вимоги позивача, додана до позовної заяви.
Докази відмови у прийнятті чи поверненні товару відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Отже, матеріали справи свідчать про прийняття покупцем товару на загальну суму 170206,97грн.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.1 договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється по факту реалізації товару, але не рідше 1 разу на 30 (тридцять) календарних днів.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий згідно договору від 08.12.2021 №8/12/21 товар на суму 45000,00грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку ТОВ "Селком ЛТД".
Доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 62206,97грн до суду першої інстанції сторонами не надано.
Твердження скаржника, що до позовної заяви позивачем надано не товарно-транспорті накладні, а експрес-накладні, судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідно до умов договору поставки від 08.12.2021 №8/12/21 та положень чинного законодавства доказом здійснення поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем є саме видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін. Товарно-транспорті накладні чи експрес-накладні є доказом надання виключно транспортних/поштових послуг перевізником позивачу та підтверджують фізичне переміщення товару.
Разом з тим, відповідачем не надано до суду доказів укладення інших договорів поставки між ним та позивачем, відповідно до яких здійснено доставлення товару відповідачу за вказаними експрес-накладними.
Щодо доводів скаржника, що акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом, судова колегія зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Селком ЛТД" та ПП "Осан" складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2022 за договором №8/12/21 від 08.12.2021, відповідно до якого заборгованість ПП "Осан" перед ТОВ "Селком ЛТД" складає 82206,97грн.
Зі змісту акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що в ньому відображені дати, коли постачальником здійснено поставки товару, вартість отриманого товару, а також дати здійснення покупцем часткової оплати за отриманий товар та суми платежів.
Хоча акт не містить посилання на видаткові накладні № 9694 від 22.12.2021; № 193 від 12.01.2022; № 422 від 21.01.2022; № 451 від 26.01.2022; № 527 від 04.02.2022; № 559 від 09.02.2022; № 809 від 18.02.2022, зазначена в ньому інформація щодо дат поставок та вартості отриманого покупцем товару відповідає тій, що міститься у видаткових накладних.
Акт містить власноручний підпис бухгалтера та печатку постачальника.
Крім того, вказаний акт звірки взаємних розрахунків містить зазначення, що він підписаний за допомогою сервісу "Вчасно" електронними підписами директора ТОВ "Селком ЛТД" Селіховим Сергієм Володимировичем та директора ПП "Осан" Хечоян Аліком Юріковичем, а також містить електронну печатку ПП "Осан".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до Ліцензії на використання Програмного комплексу користувача центру сертифікації ключів "ІІТ Користувач ЦСК-1", виданій ТОВ "Вчасно Сервіс", останньому надано право на використання Програмного комплексу користувача центру сертифікації ключів "ІІТ Користувач ЦСК-1".
Отже, акт звірки взаємних розрахунків містить підписи уповноважених осіб, а також печатки сторін.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Враховуючи, що зазначена у акті звірки взаємних розрахунків інформація підтверджується первинними документами - видатковими накладними, що підписані уповноваженими представниками сторін, а також виписками з банківського рахунку постачальника щодо здійснених відповідачем оплат товару, зазначений акт є належним доказом, що станом на 30.06.2022 заборгованість відповідача перед позивачем складала 82206,97грн.
Оскільки відповідачем 08.08.2022 здійснено часткову оплату у розмірі 20000,00 грн, на дату звернення ТОВ "Селком ЛТД" з позовом сума заборгованості ПП "Осан" за договором поставки (реалізація) від 08.12.2021 №8/12/21 складала 62206,97грн.
Разом з тим, як вбачається з апеляційної скарги, та з чим погоджується у відзиві на апеляційну скаргу позивач, ПП "Осан" до ухвалення рішення судом першої інстанції у даній справі здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 44676,25грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1055129 від 04.11.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже, станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення у справі заборгованість покупця перед постачальником за договором від 08.12.2021 №8/12/21 складала 17530,72грн.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 907/737/18, від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №13/51-04 і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 25.07.2019 у справі № 916/144/18.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення суду першої інстанції, у разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після прийняття постанови апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду, а відтак залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення боргу, якого не існувало на момент прийняття такого рішення, свідчить про невиправдане втручання у право особи на мирне володіння його майном. Незважаючи на те, що суд першої інстанції в межах наданих доказів прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову в частині стягнення основного боргу, зайвий формалізм не повинен створювати надмірний тягар для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 25.07.2019 у справі №916/144/18, від 01.09.2022 у справі №910/11011/21.
Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку що провадження у справі №922/1610/22 в частині стягнення основного боргу у сумі 44676,25грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
На підставі зазначеного судова колегія дійшла висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу за договором поставки (реалізація) від 08.12.2021 №8/12/21 у розмірі 17530,72грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 691,60грн, судова колегія зазначає про таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями частини 1 статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 9.4 договору в разі прострочення покупцем оплати поставленого товару постачальник має право вимагати, а покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від фактично несплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача пеню на суму заборгованості 5470,42грн за період з 01.06.2022 по 11.08.2022 у розмірі 530,55грн, на суму заборгованості 9796,80грн за період з 31.07.2022 по 11.08.2022 розмірі 161,04грн, а у загальній сумі 691,60грн.
За ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки за розрахунками суду сума заборгованості за поставлений товар у період з 01.06.2022 по 07.08.2022 складала 82206,97грн, в період з 08.08.2022 по 11.08.2022 складала 62206,97грн, судова колегія, враховуючи межі позовних вимог, вважає правомірним задоволення вимоги про стягнення пені у загальній сумі 691,60грн.
На підставі викладеного, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості після звернення позивача з даним позовом, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі №922/1610/22 в частині стягнення з ПП "Осан" основного боргу у сумі 44676,25грн за договором поставки (реалізація) від 08.12.2021 №8/12/21 та закриття провадження в цій частині. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі №922/1610/22 слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Осан" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі №922/1610/22 в частині стягнення з Приватного підприємства "Осан" основного боргу у сумі 44676,25грн скасувати та закрити провадження в цій частині.
3.Резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі №922/1610/22 викласти в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Осан" (61106, м. Харків, бул. Івана Каркача, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 30426905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком ЛТД" (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 12/Г, код ЄДРПОУ 36232879) 17530,72грн основного боргу, 691,60грн пені та 718,77грн судового збору.
Провадження у справі №922/1610/22 в частині стягнення з Приватного підприємства "Осан" основного боргу у сумі 44676,25грн закрити."
4. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі №922/1610/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна