07 березня 2023 року м. Харків Справа № 922/1618/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу відповідача - Пенсійного фонду України в Харківській області (вх. № 1448Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 21.11.22 у справі № 922/1618/22 (ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Добрелею Н.С., повний текст складено 26.11.22)
за позовом Харківського обласного центру зайнятості, м. Харків
до Пенсійного фонду України в Харківській області
про стягнення 72146,57 грн.
Харківський обласний центр зайнятості звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення завданої неправомірними діями відповідача щодо відмови у призначенні гр. ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" матеріальної шкоди у вигляді коштів в сумі 72146,57 грн., виплачених позивачем як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 за період з 08.06.2021 по 24.01.22.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.22 у справі № 922/1618/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь Харківського обласного центру зайнятості кошти в сумі 72146,57 грн, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.
В обґрунтування висновку про задоволення позову суд послався на доведеність обставин щодо вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправних дій, які призвели до відмови у призначення пенсії ОСОБА_1 і завдали матеріальної шкоди позивачу, яка у відповідності до ст.1173 ЦК України має бути відшкодована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача, з огляду на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі № 520/11264/21, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 205250007135 від 02.06.2021 про відмову у призначенні їй пенсії, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 27.05.2021 дострокову пенсію за віком на підставі статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.
Відповідач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції того, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області не було відомо про те, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Харківському обласному центрі зайнятості у статусі безробітної та отримувала грошову допомогу по безробіттю за період з 14.05.21 по 24.01.22 , в той час як відповідно до положень статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» саме на зареєстрованих безробітних покладено обов'язок з інформування територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про обставини припинення реєстрації, зокрема у разі призначення пенсії та покладено відповідальність за достовірність поданих до вказаного органу даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг.За змістом статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється не лише з моменту призначення пенсії, але також з моменту отримання права на призначення пенсії, в той час як рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі № 520/11264/21 встановлено факт документального підтвердження права ОСОБА_1 на пенсію, а тому її право на нарахування позивачем допомоги по безробіттю втрачено задовго до фактичного призначення відповідної пенсії.
При цьому скаржник зазначив, що відмова органу Пенсійного фонду України у призначенні пенсії ОСОБА_1 не тягне за собою для Вовчанської районної філії Харківського обласного центру зайнятості зобов'язання автоматичного призначення та виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , таке призначення та виплата допомоги по безробіттю відбулося за зверненням ОСОБА_1 до Вовчанської районної філії Харківського обласного центру зайнятості, в той час як ОСОБА_1 була зобов'язана повідомити про наявність у неї права на пенсію ще на момент звернення до позивача про реєстрацію її як безробітної. Оскільки ОСОБА_1 знала про таке право, однак не зробила цього, такі дії свідчать про зловживання останньою правами на отримання допомоги по безробіттю.
Отже, за твердженням скаржника, незаконна виплата допомоги по безробіттю здійснена позивачем внаслідок недобросовісної та незаконної поведінки саме з боку пенсіонера, що свідчить про безпідставність звернення з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області,оскільки за таких обставин в діях останнього не вбачається наявності усіх елементів правопорушення, яке відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є підставою для відшкодування шкоди, а тому відсутні й підстави для повернення відповідачем спірної суми грошових коштів у розмірі 72146,57 грн., які були виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.22 для розгляду справи № 922/1618/22 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Пенсійного фонду України в Харківській області (вх. № 1448Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 21.11.22 у справі № 922/1618/22 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи.
20.01.23 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
Зокрема у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про те, що на день звернення до Вовчанської філії Харківського обласного центру зайнятості - 14.05.21, ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та пенсія на пільгових умовах їй призначена не була. 03.02.22 ОСОБА_1 подано письмову заяву про зняття її з обліку як безробітної у зв'язку з отриманням інформації від Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення їй пенсії за віком за рішенням суду та надано довідку відділу обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.02.22 про призначення їй 25.01.2022 пенсії за віком з 27.05.21 на виконання рішення суду від 26.11.21 по справі №520/11264/21. При цьому позивач стверджує, що відповідачем рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 27.05.21 прийнято несвоєчасно, а саме з 25.01.22, про що ОСОБА_1 повідомила позивача одразу, отримавши відповідну довідку відділу обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а тому посилання відповідача на подання ОСОБА_1 позивачу недостовірних відомостей про доходи, її недобросовісної та незаконної поведінки, є помилковими. Позивач також стверджує про відсутність підстав для повернення ОСОБА_1 отриманого нею матеріального забезпечення відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №60/62 від 13.02.2009 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за №232/16248. Також позивач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 07.12.2018 у справі №922/3435/17, від 10.04.2018 у справі №927/455/17 та від 13.02.2018 у справі №915/282/17 зазначив, що неправомірні дії відповідача призвели до відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 і завдали матеріальної шкоди позивачу, яка відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України має відшкодовуватися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.21 ОСОБА_1 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Вовчанської районної філії Харківського обласного центру зайнятості, де вона була зареєстрована як безробітна з відкриттям персональної картки № 202021051400005. Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 14.05.21 № НТ210514 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 14.05.2021 відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI. Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 08.11.21 № НТ211108 ОСОБА_1 призначена допомога по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ понад 10 років - 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 календарних днів, 80% - 90 календарних днів, 70% - 540 календарних днів з 14.05.21 по 09.09.22 та відкладено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з роботи з 14.05.21 по 07.06.21.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" до переліку підстав для припинення реєстрації безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, віднесено зайнятість особи, а також досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.
03.02.22 ОСОБА_1 подано письмову заяву про зняття її з обліку як безробітної у зв'язку з отриманням інформації від Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення їй пенсії за віком за рішенням суду та надано довідку відділу обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.02.22 про призначення їй 25.01.2022 пенсії за віком з 27.05.2021 на виконання рішення суду від 26.11.21 по справі №520/11264/21.
У зв'язку з поданням безробітним особисто письмової заяви про зняття її з реєстрації як безробітної, ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітного та виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. З ч. 1 ст. 45 Закону № 5067 - VI та п. 10 ч. 1 ст. 31 Закон № 1533- III з 25.01.2022.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.21 у справі № 520/11264/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 205250007135 від 02.06.21 про відмову у призначенні їй пенсії, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 27.05.21 дострокову пенсію за віком на підставі статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2021 апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду повернено скаржнику.
За період з 08.06.21 по 24.01.22 Харківським обласним центром зайнятості ОСОБА_1 було перераховано допомогу по безробіттю у сумі 72 146,57 грн.
Харківським обласним центром зайнятості 15.02.22 видано наказ № 127 “Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 ”, яким передбачено вжиття заходів щодо повернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області коштів у сумі 72 146,57 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за період з 08.06.21 по 24.01.22. Наказ зареєстровано засобами електронного документообігу “Інтегра -Флоу 2016”, та його реєстраційний номер і дату надруковано у лівому нижньому куті копії документа.
З огляду на наведені обставини, позивач посилається на те, що виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону № 5067 - VI та Закону 1533-ІІІ, і така виплата відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 5067- VI , пункту 7 частини 1 статті 31 Закону № 1533-ІІІ не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у позивача внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови у призначенні гр. ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.
Таким чином, за твердженням позивача, неправомірні дії відповідача призвели до відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 і завдали матеріальної шкоди позивачу, яка у відповідності до ст. 1173 ЦК України має бути відшкодована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача.
З метою досудового врегулювання спору Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області направлено претензію від 01.08.22 № 02-1733/22 з пропозицією повернення в добровільному порядку суми виплаченої матеріальної допомоги безробітному ОСОБА_1 в сумі 72 146 грн. 57 коп.
Листом від 09.08.22 № 2000-0902-6/49641 відповідач повідомив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає претензію безпідставною та такою, яка не підлягає задоволенню, та зазначає що з його боку відсутні протиправні дії чи бездіяльність.
Враховуючи вищенаведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позовних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області, зокрема, зазначає, що заявлена у позовній заяві сума до повернення в розмірі 72 146 грн. 57 коп. сплачена позивачем, як допомога по безробіттю саме ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням їй статусу безробітної за документами, наданими застрахованою особою, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для стягнення з Головного управління завданої матеріальної шкоди у вигляді коштів, перерахованих ОСОБА_1 , як виплати допомоги по безробіттю відповідно до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". На підставі викладеного, відповідач вважає позовну заяву Харківського обласного центру зайнятості безпідставною, оскільки позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для стягнення відповідних збитків.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є вимога про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, суб'єктами відповідальності відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування, а відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; доведення наявності цих елементів покладається на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Суб'єктами відповідальності відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Згідно з ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідач у справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності у розумінні ст.1173 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.21 у справі № 520/11264/21, яке набрало законної сили, встановлено незаконність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 205250007135 від 02.06.21, яке виявилось у безпідставній та незаконній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, у зв'язку з чим зобов'язано цей орган призначити та виплатити ОСОБА_1 з 27.05.21 дострокову відповідну пенсію.
Згідно з частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Відтак, з урахуванням приписів частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд правомірно визнав доведеним факт прийняття незаконного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області про безпідставну та незаконну відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з частиною 2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Згідно з частиною 2 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов'язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення його фінансової стабільності.
Положеннями пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Таким чином, виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 .
Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а Центр зайнятості безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.
Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення", і така виплата відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася б у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.12.2018 у справі №922/3435/17, від 10.04.2018 у справі №927/455/17 та від 13.02.2018 у справі №915/282/17.
Відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, доводи апелянта про те, що в діях Головного управління не убачається наявності усіх елементів, необхідних для відшкодування збитків, колегія суддів вважає безпідставними.
Натомість колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що неправомірні дії відповідача призвели до відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 і завдали матеріальної шкоди позивачу, яка відповідно до вимог ст.1173 Цивільного кодексу України має відшкодуватися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача.
За вказаних обставин, господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.
Отже, ураховуючи вищевикладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення господарського суду Харківської області від 21.11.22 у справі № 922/1618/22.
У справі “Трофимчук проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відповідача - Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 21.11.22 у справі № 922/1618/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до
Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль