Дата документу 06.03.2023
Справа № 334/1323/23
Провадження № 2-а/334/26/23
06 березня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Гнатока Я.С. серії ЕАС № 6531864 від 11.02.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що знаходячись в своєму транспортному засобі MAZDA CX-5, який був припаркований відповідно до правил дорожнього руху, до нього підійшов співробітник поліції, який повідомив про порушення п. 2.9.в ПДР України та вимагав надати йому документи, визначені в пункті 2.1 ПДР України. Надавши співробітнику поліції документи, останній пішов в службовий транспортний засіб та через деякий час повернувся, видавши йому постанову про притягнення до адміністративної справи. На прохання пред'явити правопорушення, інспектор відмовив, вказавши, що справа вже розглянута.
Відповідачем відзив на позов не поданий.
Ухвалою від 23.02.2023 відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін. В Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції витребувані матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП, в якій ухвалено оскаржувану постанову. Витребувані докази суду не надані.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідно до частини першої статті 268 КАС України. Причини неявки не повідомив. Заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що визначено частиною четвертою статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 11.02.2023 серії ЕАС № 6531864, складеної інспектором старшим лейтенантом поліції 1 батальйону 2 роти УПП в Запорізькій області Гнатоком Ярославом Станіславовичем, 11.02.2023 о 14.59 годині у м. Запоріжжі по пр. Соборному, 173, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA CX5, без номерного знака, чим порушив пункт 2.9.в ПДР, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 121-3 КУпАП. Постановлено накласти штраф у сумі 1190 гривень.
Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортного засобу без номерного знака.
Згідно з пунктом 2.9.в Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака.
Відповідно до пункту 30.2 ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Відповідно до положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 121-3. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з пунктами 8, 11 частини першої статі 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закону № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII), встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Згідно з пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Стаття 283 КУпАП зобов'язує співробітника поліції спочатку розглянути адміністративну справу (вивчити докази, свідчення свідків, розглянути пояснення обвинуваченого, документи, позицію адвоката) і тільки після цього винести постанову.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Тобто постанови про адміністративні правопорушення не повинні бути не повні та не об'єктивні.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП суд приходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за частиною першою статті 121-3 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: вона обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною дев'ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Справа про адміністративне правопорушення має вирішальне значення для встановлення обставин правопорушення та аналізу правомірності накладення стягнення на правопорушника.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема, оскаржуваної постанови, документ не містить жодних посилань на будь-які інші фактичні дані, на підставі яких інспектор Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Гнаток Я.С. дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Суду не подано належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем підпункту в) пункту 2.9 ПДР. Також відповідачем не надано доказів правомірності підстав притягнення до адміністративної відповідальності позивача через відсутність номерного знака.
Суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену статтею 62 Конституції України, виходить з того, що допустимих та достатніх доказів наявності складу адміністративного правопорушення у діях позивача суду не подано. Сама ж постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить відомостей про докази, на підставі яких встановлена винуватість позивача у порушенні ПДР, а отже підтвердження зазначених фактів матеріали справи не містять.
Враховуючи вище вказане, суд встановив, що у діях позивача ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищевказане та задоволення позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи позивача.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку із задоволенням позову та звільненням позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції в дохід держави судового збору в сумі 536,80 гривень.
Керуючись статтями 6-9, 139, 244-246, 250, 286 КАС України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6531864 від 11.02.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1190 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 121-3 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції в дохід держави судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя: