Справа № 2-2965/2010
Іменем України
20 серпня 2010 р. м. Керч
Керченський міський суд АР Крим в складі:
головуючого судді - Кисельова Є.М.
при секретарі - Дробот К.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим про стягнення несплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2008-2010 роки ,
Позивач звернувся до Керченського міського суду АР Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим про визнання дій відповідача протиправними та стягнення несплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2008-2010 роки у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивачка до залу судового засідання не з'явилась, просила справу розглянути по наявним в матеріалах справи доказам, позов просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином сповіщеним про час та місце розгляду справи про відкладення слухання справи суд не просив.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги зобов'язаний Пенсійний фонд України та його територіальні органи, тобто у даному випадку Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі АРК.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта позивачки та копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 6, 7) , тобто на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни. Отже, позивач має право користуватись передбаченими законодавством пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" N 2195-IV від 18.11.2004 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію цієї норми було зупинено на 2006 рік Законом N 3235-IV від 20.12.2005 р., відновлено дію статті Законом N 3367-IV від 19.01.2006 з наступним формулюванням «поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Зупинено дію цієї статті на 2007 рік Законом N 489-V від 19.12.2006 р. та відновлено її дію на 2007 рік згідно з Рішенням Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 р.
Зміну тексту статті 6 в редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008.
Рішення Конституційного суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Отже, з урахуванням вимог ст.8 ЦПК України суд застосовує текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у первинній редакції з урахуванням викладених обставин за наступні періоди:
- у 2008 році - з 22 травня по 31 грудня;
- у 2009 році - з 01 січня по 31 грудня;
- у 2010 році - з 01 січня.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню без врахування позовної давності, тобто за 2008-2010 роки, але ж з урахуванням дії у часі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З урахуванням положень ст. 19 Конституції України, а також згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни" єдиним органом, якому надано виключне право виплачувати вказану допомогу, у даному випадку є Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим, тому суд, виконуючи властиві йому повноваження, може зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити певні суми, що не були сплачені на користь позивача, що відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги, що підлягає нарахуванню та сплаті на користь позивача за 2006-2010 роки, відповідач повинен був виходити з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідні періоди, що визначались Законами України N 3235-IV від 20.12.2005 р., N 489-V від 19.12.2006 р., N 107-VI від 28.12.2007 р., № 835-VІ від 26.12.2008р. та № 2154-VI від 27.04.2010 р. про затвердження Державного бюджету на відповідні роки.
Що стосується вимоги позивача про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим протиправними, то суд зазначає, що відповідач є тільки розпорядником бюджетних коштів в межах бюджетного фінансування та виплачує кошти виходячи з бюджетних призначень в межах асигнувань, тому вимоги позивача у частині визнання дій відповідача протиправними не підлягають задоволенню.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на той факт, що виплати ним на користь позивача здійснюються з 01 січня 2008 року по теперішній час у розмірі, встановленому чинним законодавством, з огляду на вказані обставини щодо незастосування розміру вказаної допомоги, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням її дії у часі.
Посилання відповідача у запереченнях на відсутність фінансового забезпечення у Державному бюджеті України на фінансування вказаних пільг суд вважає неспроможними, оскільки з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення ч. 1 ст. 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативних правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.
Таким чином, позов підлягає задоволенню тільки в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену йому щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" N 2195-IV від 18.11.2004 р. за період часу з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 01.07.2010 р. включно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу за період за період часу з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 01.07.2010 р. включно, у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" N 2195-IV від 18.11.2004 р.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим на користь ОСОБА_1, судові витрати у розмірі 51, 00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис) Кисельов Є.М.
Згідно з оригіналом: суддя
Рішення не набуло чинності.