Справа № 2а-601/10 р.
22 червня 2010 року. Автозаводський районний суд м.Кременчука, Полтавської області в складі:
головуючого судді - Лободенка О.С.
при секретарі - Махлай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної м.Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання сплатити щорічну допомогу на оздоровлення ,-
15 січня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної м.Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання сплатити щорічну допомогу на оздоровлення, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Свої позовні вимоги мотивує тим, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, є інвалідом 2 групи, яка йому встановлена Полтавською обласною МСЕК до 01.01.2011 року, з 2000 року по 06.12.2005 року мав 3 групу інвалідності, та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Зазначена допомога на оздоровлення у 2001-2005 роках йому була виплачена у сумі по 21 грн. 50 коп., у 2006-2009 роках у сумі по 120 гривень. Просить суд стягнути з відповідача на його користь суму недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 29292 грн. 50 коп. Розгляд справи просить проводити за його відсутності в зв'язку зі станом здоров'я.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, прохав справу розглянути без його участі. З позовом не згоден, надав до суду письмові заперечення проти позову. Просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач перебуваючи учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, згідно до ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. № 796-ХІІ та має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Виходячи із існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги у розмірі, встановленому ПКМУ № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Виплати, передбачені Законом України № 796-ІІІ, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених ПКМУ № 562 від 12.07.2005 року. Згідно цього встановленого розміру позивачу ОСОБА_1 було перераховано зазначену допомогу. Фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проводить в межах коштів, передбачених Законом України “Про Державний бюджет України на відповідний рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Частиною другою ст. 95 Конституції України встановлено, що виключно Законами про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Цими Законами щорічно виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету та з огляду на те, що більшість інших видатків державного бюджету також мають соціальну направленість і потребують пріоритетного врахування, передбачається забезпечення фінансовими ресурсами потреби у коштах для реалізації положень Законів України в обсягу, необхідному для виплати допомог, компенсацій та доплат у розмірах, встановлених Законами про державний бюджет України на відповідний рік та постановами КМУ. Вважають, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука діяло виключно в межах законодавства та наданих йому обов'язків та повноважень. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та взяти до уваги п.2 ст.99 КАС України.
В зв'язку з тим, що всі особи які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у відповідності до вимог ч.3 ст. 122 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та з 05.12.2005 року є інвалідом ІІ групи, яка йому встановлена до 01.01.2011 року, з 2000 року по 05.12.2005 року мав ІІІ групу інвалідності.
За повідомленням Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку як постраждалий внаслідок ЧАЕС І категорії з 25.10.2001 року.
17 грудня 2009 року позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням нарахувати та виплатити йому компенсацію на оздоровлення за 2001-2009 роки ( за виключенням 2006 року) у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з 2001 року по 2005 року та у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 2007 року по 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно відповіді № 6927 від 21 грудня 2009 року, наданої відповідачем, позивачу було сплачено компенсаційні суми на оздоровлення за 2001 -2005 роки у сумі по 21,50 грн., за 2006 - 2009 роки в сумі по 120,00 грн.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення чорнобильцю І категорії 3 групи інвалідності - чотири мінімальні заробітні плати, 2 групи інвалідності - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ст. 67 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", конкретні розміри всіх видів доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір щорічної допомоги на оздоровлення до липня 2005 року не збільшувався. Визначені наведеною постановою та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри щорічних грошових виплат на оздоровлення значно нижчі за відповідні, передбачені ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", кратні розміри мінімальної заробітної плати, і тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, до спірних правовідносин суд застосовує нормативний акт вищою юридичної сили - Закон України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХП.
Згідно довідки № 25 від 22.06.2010 року, наданої до суду Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука позивачу щорічна допомога на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначена у 2007 році у сумі 120 грн. ( розпорядчі документи оформлені 15.01.2007 року), у 2008 році у сумі 120 грн. ( розпорядчі документи оформлені 22.01.2008 року), у 2009 році ( розпорядчі документи оформлені 12.01.2009 року).
Перевіряючи правомірність дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука щодо здійснення виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення, суд застосовує законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2007 року по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильській АЕС були встановлені певними нормами, зокрема Законом України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік». У цей період положення даних законів неконституційними не визнавалися.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука не мало повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених статтею 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-311, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те. що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які отримали таку допомогу у період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука діяло у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплач, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
В своєму позові позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача щорічну допомогу на оздоровлення за період 2001 - 2009 років.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення чорнобильцю І категорії 3 групи інвалідності - чотири мінімальні заробітні плати, 2 групи інвалідності - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за період з.2001 року по 2005 рік, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат - за 2009 рік.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати допомоги на оздоровлення у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки перерахунок нарахованої допомоги на оздоровлення здійснюється органами праці та соціального захисту населення в порядку, встановленому чинним законодавством, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування допомоги на оздоровлення, покладену законодавством на зазначені органи і не може зобов'язати відповідача нарахувати позивачу підвищення до допомоги на оздоровлення у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку допомоги на оздоровлення з урахуванням вимог законодавства.
Щодо пропущення позивачем строку зверення до суду з адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Проте, у відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу.
Тобто, майно у визначенні Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права - належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.
Крім того суд зазначає, що позивач не повинен перевіряти правомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов'язків, покладених Державою.
За таких обставин є безпідставними посилання відповідача на те, що позивач несвоєчасно звернувся до суду з адміністративним позовом, а тому суд не вбачає підстав для застосування статті 100 КАС України.
Відповідно до п.18 ст.4 Декрету КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 позивач ОСОБА_1 звільняється від сплати державного мита.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, ст.ст. 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13,14,15, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної м.Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання сплатити щорічну допомогу на оздоровлення зодвольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради в м.Кременчуці провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за період з 2001 року по 2005 рік, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2009 рік з урахуванням проведених виплат.
Зобов”язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради в м.Кременчуці відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату сум недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за період з 2001 року по 2005 рік, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2009 рік з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня проголошення та апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги у випадку їх спільного чи окремого неподання або розгляду справи Апеляційним судом Полтавської області, якщо постанову не скасовано.
Суддя: