Справа № 2- 3907/2010 р.
05 липня 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі :
головуючого судді - Лободенка О.С.
при секретарі - Махлай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними зміни, внесених в односторонньому порядку, до кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки, -
В травні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними змін, внесених в односторонньому порядку, до кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки. Позивач у позові обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що 11.12.2006 р. між ним та відповідачем було укладено Кредитний договір № PLRHAK20120153, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується надати кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий у АТ КБ “ПриватБанку» поточний рахунок у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 33 128, 00 грн для придбання автомобіля, а також у розмірі 18 786, 83 грн на сплату страхових платежів, що передбачено п.п. 2.1.3 і 2.2.7 Кредитного договору. За користування кредитними коштами сплачуються відсотки у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості, а також винагорода за надання фінансового інструменту помісячно у розмірі 0, 14 % від суми виданого кредиту.
Позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач з початку 2009 року в односторонньому порядку без дозволу та погодження з позивачем підвищив розмір процентної ставки в односторонньому порядку по кредитному договору, а саме процент кредитної ставки підвищився у односторонньому порядку до 27, 48 % на рік. Відповідно до п.п.2.3.1 п.2 кредитного договору - банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон”юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Позивач зазначив, що жодних письмових повідомлень вона не отримувала.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з'явилась, проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на умови Договору та на ч. 1 ст. 212 ч. 2 ст. 632 ЦК України, п .4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанову правління НБУ № 168 від 10.05.2007р., відповідно до яких Позивач був ознайомлений з умовами Договору та правом банку змінювати відсоткову ставку.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 11.12.2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № PLRHAK20120153, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 33 128, 00 грн для придбання автомобіля, а також у розмірі 18 786, 83 грн на сплату страхових платежів, зі сплатою процентної ставки 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості, а також винагорода за надання фінансового інструменту помісячно у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту з кінцевим терміном повернення 11.12.2013 року, що підтверджується копією зазначеного договору.
На протязі дії договору, позивач належним чином виконував зобов'язання за даними договорами в частині сплати платежів.
Відповідач без дозволу позивача підвищив розмір процентної ставки в односторонньому порядку по кредитному договору, а саме, починаючи з 01.02.2009 року процент кредитної ставки підвищився у односторонньому порядку до 27,48% на рік, що підтверджується листом відповідача від 06.01.2009 року. Судом встановлено, що даний лист надіслано за адресою АДРЕСА_1. Будь-яких доказів про отримання позивачем ОСОБА_1 листа-повідомлення про зміну розміру процентної ставки по кредитному договору представник відповідача не надав.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що лист-повідомлення про зміни щодо збільшення процентної ставки за кредитним договором, вона не отримувала.
Судом також встановлено, що підвищення відсоткової ставки за діючим Договором відбулося без супроводження інформацією щодо нової реальної вартості кредиту. Це є порушенням вимог «Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту» (затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року №541/13808). Зокрема, пункт 1.3 Правил встановлює, що «банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами». Пропозиція щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження, рівнозначна переукладанню кредитної угоди, тому ПриватБанк зобов'язаний був разом з листом надати позивачу два розрахунки нової реальної вартості кредиту (відповідно до двох запропонованих відсоткових ставок) згідно вимог зазначених Правил, чого здійснено не було.
Відповідно до абз. 4 п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Відносно інших факторів, перелічених у Договорі слід зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями), у кредитному договорі може бути передбачено, що «відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках». Проте перелік подій, які можуть бути розцінені як «інші випадки», не є необмеженим. Тлумачення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» має відбуватися з урахування положень п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими встановлення дискримінаційних відносно споживача правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору (тобто такою, яке всупереч принципу добросовісності своїм наслідком має істотний дисбаланс договірних прав та зобов'язань на шкоду споживачеві - ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Враховуючи практику укладення договорів кредитування ПриватБанку, коли банк розробляє власну типову форму договору, умови якої є однаковими для кожного пересічного клієнта, та не змінюються банком за вимогою клієнта, то, згідно визначення статті 634 Цивільного кодексу України, такий договір є договором приєднання. І тому споживач, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови, у тому числі відносно зміни відсоткової ставки за кредитом.
При таких обставинах положення договору кредитування, що дають ПриватБанку можливість змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, є дискримінаційними у тому значенні, яке вкладене в це поняття Законом України «Про захист прав споживачів». Таким чином, бажання банку під «іншими випадками» розуміти той перелік факторів, що викладений у п. 2.3.1. Договору, є несправедливим та дискримінаційним, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Також слід зазначити, що зміна ставки за кредитом без наведення правила розрахунку вартості кредиту є порушенням прав позивача як споживача. Згідно частини п'ятої пункту 3.4 згаданих вище Правил: «Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках». У спірному Договорі таке правило не наведене ані у вигляді математичної формули, ані навіть у вигляді текстового опису пропорційного впливу можливих факторів.
Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
В даному випадку відповідач порушив цю вимогу закону, тому що зміну вищевказаного договору не провів в такій самій формі, що й договір, що змінився.
В даний час кредитний договір № PLRHAK20120153 від 11.12.2006 року є діючим незмінним правочином.
Крім того, відсутній інший правочин, згідно з яким позивачу збільшено відсоткову ставку за кредитним договором. Неотримані позивачем листи відповідача не можуть розглядатись як зміна кредитного договору - правочин.
Згідно частини 1 статті 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 не надавала згоди на підвищення процентної ставки за кредитним договором.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню, так як відповідач не мав права змінювати в односторонньому порядку спірну угоду, піднімати розмір процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки це є порушенням норм цивільного законодавства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 16, 203, 215, 526, 628, 634, 643, ЦК України, Законом України № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», Закону України від № 1822-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 10, 11, 57-64, 212-215, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання недійсними змін, внесених в односторонньому порядку, до кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки задовольнити.
Визнати дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитним договором № PLRHAK20120153 від 11.12.2006 року укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» до 27,48 % річних, неправомірними.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором № PLRHAK20120153 від 11.12.2006 року за ставкою, що діяла на момент укладання договору з урахуванням проведених платежів і зарахуванням надлишково сплачених сум в рахунок майбутніх платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь держави державне мито в сумі 8 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня проголошення та апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги у випадку їх спільного чи окремого неподання або розгляду справи Апеляційним судом Полтавської області, якщо рішення не скасовано.
Суддя: