Справа № 4-С-19/10
17 серпня 2010 року
Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
при секретарі - Калініченко О.О.
за участю представника скаржника - ОСОБА_1
представника суб'єкта оскарження - ОСОБА_2
представника зацікавленої особи - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, а також в.о. начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - ОСОБА_5
ОСОБА_4 звернулась із скаргою на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, а також В.о. начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - ОСОБА_5.
Заява обґрунтована тим, що згідно ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 09.04.2008р. скаргу ОСОБА_4 на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси було задоволено частково. Так, суд визнав неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси ОСОБА_5 при постановленні державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси постанови про відкриття виконавчого провадження В-14/548р. від 13.06.2007р. щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-593/07, який було видано Суворовським районним судом м. Одеси 13.06.2007р.. При цьому було зобов'язано державного виконавця внести зміни до постанови про відкриття виконавчого провадження В-14/548р. від 13.06.2007р. та надати ОСОБА_4 додатковий строк для добровільного виконання виконавчого документу. Вищевказана ухвала набрала чинності 17.10.2008р. після розгляду апеляційним судом Одеської області скарги на вищевказану ухвалу суду.
В той же час, державний виконавець ОСОБА_2 продовжила примусове виконання рішення суду, при цьому не надав можливість ОСОБА_4 добровільно виконати рішення суду, чим порушила вимоги ст. 43-50, 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, 03.06.2009р. у заявниці народилась дочка, що за думкою заявниці є достатньою обставиною який утрудняє виконання рішення суду, а тому заявниця звернулась 16.11.2009р. до ДВС із заявою про розстрочку виконання рішення суду. Однак відповідь на заяву скаржниця не отримала.
ОСОБА_4 також вважає, оскільки вона отримає тимчасову державну допомогу на утримання дочки, то державний виконавець на підставі п. 16 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний був зупинити виконавче провадження.
Таким чином, за думкою скаржниці, державний виконавець ОСОБА_2 порушила вимоги ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч.1 ст. 5, ст.7, 11-1,30, п. 16 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, скаржниця вважає, що В.о. начальника ДВС - ОСОБА_5 також допустив порушення вимоги ст. 5-8,8-3 Закону України «Про виконавче провадження», проте які самі порушення допустив В.о. начальника ДВС не вказує.
ОСОБА_4 також внесла на депозитний рахунок ДВС суму у розмірі 2008 гривень 50 копійок, а тому виконавче провадження повинно бути закінчено.
На підставі викладеного, скаржниця просить визнати, що під час проведення виконавчого провадження державний виконавцем ОСОБА_2 та В.о. начальника ДВС ОСОБА_5 було грубо порушено Закон України «Про виконавче провадження» в частині їхніх обов'язків та гарантій прав учасників виконавчого провадження; поновити строк для добровільного виконання судового рішення; визнати, що внесені кошти у розмірі 2008 гривень 50 копійок є підтвердженням наміру добровільного виконання рішення суду та його виконання, а також зупинити виконавче провадження.
В судовому засіданні представник скаржниці ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, а також підстави скарги. Він також пояснив, що державний виконавець не надав додатковий строк для добровільного виконання рішення суду, а також не зупинив виконавче провадження у зв'язку з народженням дитини. Крім того, всі заяви про надання розстрочки виконання рішення суду залишились поза увагою державного виконавця.
Державний виконавець ОСОБА_2, яка одночасно представляла інтереси в.о. начальника ДВС - ОСОБА_5 заявлені вимоги в скарзі не визнала та пояснила, що після того, як ДВС отримала копію ухвали апеляційного суду Одеської області від 17.10.2008р. була прийнята постанова, згідно з якої ОСОБА_4 був наданий додатковий строк для добровільного виконання рішення суду, копія постанови направлена боржниці. Проте боржниця не бажала виконувати рішення суду, оскільки під час прийому державного виконавця відмовилась отримати копію вищевказаної постанови. Після цього, вона неодноразово повідомляла боржницю про необхідність виконання рішення суду, однак жодних дій щодо виконання рішення суду боржниця не зробила. В зв'язку з чим, державним виконавцем були розпочати дії щодо примусового продажу майна, яке належить боржниці та тільки після цього боржниця перерахувала кошти за виконавчим листом.
Представник зацікавленої особи ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки вона є необґрунтованою. Він також пояснив, що ОСОБА_4 продовжує навмисно ухилятись від виконання судового рішення, у зв'язку з чим, ОСОБА_9 спричинений матеріальний збиток.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Так, 13 червня 2007р. Суворовським районним судом був виданий виконавчий лист про стягнення грошової суми з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 у розмірі 2008,5 грн.
13.07.2007р. постановою державного виконавця ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження № В-14/548 щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 суму у розмірі 2008,5 грн.
Згідно ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 09.04.2008р., була частково задоволена скарга ОСОБА_4 на дії державних виконавців Першого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси. Ухвалою суду було визнано неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси ОСОБА_5 при ухваленні постанови про відкриття виконавчого провадження № В-14/548р. від 13.06.2007р. щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-593/07, який був виданий Суворовським районним судом м. Одеси 13.06.2007р..
Крім того, було зобов'язано державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси Слабчук Тетяну Анатоліївну внести зміни до постанови про відкриття виконавчого провадження № В-14/548р. від 13.06.2007р. та надати додатковий строк для добровільного виконання виконавчого документу.
Вищевказана ухвала суду була залишена без змін на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 17.10.2008р..
Постановою 16.12.2008р. державного виконавця ОСОБА_2 було поновлено виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-593/07, який було видано Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 суму у розмірі 2008 гривень 50 копійок.
Згідно постанови державного виконавця ОСОБА_2 від 26.01.2009р., ОСОБА_4 було надано додатковий строк для виконання виконавчого документу.
Таким чином, державним виконавцем було виконано ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09.04.2008р..
Вищевказана постанова державного виконавця від 26.01.2009р. була направлена сторонам виконавчого провадження згідно листа В-11/411/34 від 26.01.2009р..
Крім того, державним виконавцем ОСОБА_2 був складений акт від 10.02.2009р., з якого вбачається, що ОСОБА_4 відмовилась отримати копію постанови про надання додаткового строку для добровільного виконання рішення.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_4 було доведено державним виконавцем про можливість добровільно виконати вимоги виконавчого документу, проте ОСОБА_4 не бажала виконувати рішення суду, хоч їй було достовірно відомо про існування виконавчого провадження, а також вимог державного виконавця.
В зв'язку з чим, суд вважає, що не відповідають дійсності твердження скаржниці, що їй не було надано можливість добровільно виконати рішення суду.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_4 зверталась до державного виконавця 16.11.2009р. з проханням відстрочити виконання рішення суду, оскільки вона доглядає за малолітньою дитиною.
На вищевказане звернення начальником відділу ДВС була надана мотивована відповідь від 25.11.2009р..
Таким чином, твердження скаржниці, що її звернення щодо розстрочки виконання рішення залишилось поза увагою державного виконавця не відповідає дійсності.
Суд також вважає, що є безпідставним посилання ОСОБА_4 на обов'язковість зупинення виконавчого провадження на підставі п. 16 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з народженням дитини та призначення державної допомоги на утримання дитини.
Так, згідно п. 16 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606 - XIV, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку призначення тимчасової державної допомоги відповідно до частини п'ятої статті 181 Сімейного кодексу України.
Частиною 5 ст. 181 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо після виконання аліментних зобов'язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством.
В зв'язку з чим, в даному випадку виконавче провадження не підлягало обов'язковому зупиненню.
Суд також вважає, що внесення ОСОБА_4 на депозитний рахунок ДВС суми у розмірі 2008 гривень 50 копійок, не є підтвердженням добровільного виконання рішення, оскільки кошти були внесені після пропуску строку на добровільне виконання рішення суду.
Крім того, з матеріалів виконавчого провадження, що вищевказані кошти були внесені ОСОБА_4 тільки після попередження її про примусове відчуження належного їй майна.
ОСОБА_4 також не доведено порушень вимог ст. 5-8,8-3 Закону України «Про виконавче провадження» зі сторони В.о. начальника ДВС ОСОБА_5.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що скаржницею не доведено суду порушення державними виконавцями вимог ст.ст. 5,7,8,8-3, 11-1,30 34,43-50,60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606 - XIV, а тому скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 383-389 ЦПК України, -
1. У задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, а також в.о. начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - ОСОБА_5
щодо порушення прав учасника виконавчого провадження, поновлення строків для добровільного виконання судового рішення, підтвердження добровільного виконання рішення, зупинення виконавчого провадження - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подано протягом п'яті днів з дня отримання ухвали через Суворовський районний суд м. Одеси.
Суддя