06 березня 2023 року
Київ
справа № 380/16576/21
адміністративне провадження № К/990/7312/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №380/16576/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень,
01.03.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС).
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, обов'язкових умов у їх взаємозв'язку у касаційній скарзі не наведено. ГУ ДПС вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм підпунктів 14.1.6, 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, пункту 128-1.2 статті 128-1, підпункту 230.1.2 (б) пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Однак, обґрунтування неправильного застосування зазначеної норми права фактично зводиться до переоцінки встановлених у справі обставин та наданих на їх підтвердження доказів. Так, суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, виходили з того, що контролюючий орган не надав доказів на підтвердження факту зберігання позивачем дизельного пального із зазначенням конкретного місця, часу та об'єму зберігання. Крім того, суди встановили, що у період з 01 листопада 2019 року по дату реєстрації платником акцизного податку позивач не мав у власності чи користуванні об'єктів за адресами, вказаними в акті фактичної перевірки.
У касаційній скарзі скаржник, вказуючи на неправильне застосування наведених норм права, фактично лише цитує норми Податкового кодексу України, висновки акта перевірки і в загальному не погоджується зі здійсненою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин та наданих на їх підтвердження доказів. Водночас, належного обґрунтування того, в чому полягає помилка щодо застосування вимог підпунктів 14.1.6, 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, пункту 128-1.2 статті 128-1, підпункту 230.1.2 (б) пункту 230.1 статті 230 ПК України у взаємозв'язку із приведеними вище висновками судів, касаційна скарга не містить.
Крім того, як вбачається з судових рішень, підставою для часткового задоволення позовних вимог стали також процесуальні порушення, допущені податковим органом при прийнятті наказу про проведення фактичної перевірки. Суди вказали, що ГУ ДПС обмежилось лише загальним посиланням на норму підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України як на підставу проведення податкової перевірки. Водночас, зміст зазначеної норми Податкового кодексу України зобов'язує податковий орган до зазначення конкретної підстави з двох альтернативних при призначення фактичної перевірки відповідно до приведеної норми.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник формально зазначає про наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Скаржник зазначає, що суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Водночас, в подальшому за змістом касаційної скарги скаржник не вказує, які ж саме докази він вважає недопустимими і чому.
Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №380/16576/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон