22 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5785/22 пров. № А/857/18134/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
представника позивача Ємчика Р. І.,
представника відповідача Гавриляка Р. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (ухвалене у письмовому провадженні у м. Луцьку суддею Костюкевичем С.Ф.) у справі № 140/5785/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням суду Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» (далі також - ТзОВ «Вест Петрол Маркет», Товариство, позивач) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - ЗМУ ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13.12.2021 за №№ 421/33000703, 422/33000703.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
21.11.2022 представник позивача подав до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, відповідно до якої просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року заяву задоволено частково та стягнуто на користь ТзОВ «Вест Петрол Маркет» з ЗМУ ДПС за рахунок його бюджетних асигнувань 8000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із цим додатковим рішенням, його оскаржило ЗМУ ДПС, вважаючи, що таке є незаконним та прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просило скасувати оскаржуване додаткове рішення і ухвалити нове, яким відмовити у стягненні витрат на правову допомогу у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що витрати на правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, не відповідають принципам розумності та є неспівмірними зі складністю справи і обсягом виконаних робіт.
У судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просив апеляційну скаргу задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.
На підтвердження понесених витрат позивач надав суду договір про надання правничої допомоги від 24.01.2022, який укладено між адвокатським об'єднанням «Золоті Ворота» та ТзОВ «Вест Петрол Маркет»;
Відповідно до пунктів 4.1, 4.5 договору за здійснену правову допомогу та послуги клієнт сплачує виконавцю гонорар, розмір якого узгоджується сторонами та визначається в додатковій угоді. За результатами надання правової допомоги складається детальний опис послуг та акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), що підписується сторонами. В детальному описі послуг вказується обсяг наданої виконавцем правової допомоги, період, за який надана правова допомога, та її вартість.
Додатковою угодою від 24.01.2022 до договору про надання правничої допомоги визначено, що за здійснену правову допомогу (послуги) клієнт сплачує виконавцю гонорар в розмірі, що визначається із розрахунку 1 000 грн за одну голину роботи адвоката, яка стосується вивчення матеріалів справи та підготовки заяв по суті справи (інших процесуальних документів) та 1 000 грн за участь в одному судовому засіданні (а. с. 87).
Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.01.2022 №1/140/5785/22 та детального опису виконаних робіт (наданих послуг) правова допомога, надана адвокатом, складається з:
вивчення матеріалів акту фактичної перевірки № 2563/26/15/07/42663493 від 12.11.2021 (2 год) 2000 грн;
підготовка та подання адміністративного позову про скасування ППР від 13.12.2021 № 421/33000703, № 422/33000703, № 423/33000703 (7 год) 7000 грн;
аналіз чинного законодавства та актуальної судової практики в справі № 140/5785/22 (2 год) 2 000 грн;
підготовка відповіді на відзив у справі (2 год) 3000 грн;
підготовка додаткових пояснень у справі (1 год) 1000 грн;
участь в судових засіданнях у справі, а саме: 29.09.2022, 06.10.2022, 13.10.2022, 03.11.2022, 11.11.2022 (5 засідань) 5000 грн.
Всього вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн (а. с. 88, 90).
Згідно з платіжним дорученням від 14.11.2022 № 4034325956 позивач сплатив адвокатському об'єднанню «Золоті Ворота» 20 000,00 грн за надання правничої допомоги згідно договору № 24/03 від 24.01.2022 у справі № 140/5785/22 (а. с. 89).
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що відповідач був повідомлений про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення і подавав заперечення щодо відшкодування витрат.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції врахував частковість задоволених вимог і вважав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути відшкодований у розмірі 8000 грн.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає завищеним розмір правової допомоги, оскільки потрачений час та розмір витрат у сумі 8000,00 грн не є співмірними з огляду на незначну складність цієї справи, з огляду на сформовану з цього питання судову практику.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного дійшла висновку про необхідність відшкодування судових витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що з метою відшкодування належного розміру витрат на професійну правничу допомогу, необхідно замінити в резолютивній частині додаткового рішення суду першої інстанції розмір суми відшкодування з «8000» на «3000».
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, проте встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом зміни його резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.
Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 140/5785/22 змінити, замінивши в абзаці другому його резолютивної частини числа і слова «8000 (вісім тисяч) грн» числами і словами «3000 (три тисячі) грн».
У решті додаткове рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 06 березня 2023 року.