печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12997/22-к
06 червня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про передачу речових доказів в управління Національному агенту України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , яке погоджено із прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про передачу речових доказів в управління Національному агенту України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження, вказує, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000583 від 13.03.2020, у якому повідомлено про підозру: ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020 № 671-IX); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX) (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження); ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020 № 671-IX); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX) (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження); ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020 № 671-IX); ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX) (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження); ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020 № 671-IX); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX) (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження); ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч.1 ст. 255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020 № 671-IX); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX) (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження).
Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.
З урахуванням відсутності достатньої інформації, за якою можливо повідомити власника майна, слідчого, прокурора про розгляд даного клопотання в строки визначені КПК України для категорії клопотань, слідчим суддею було визнано можливим розглянути клопотання у відсутність сторін.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов наступного висновку.
Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000583 від 13.03.2020, у якому повідомлено про підозру: ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020 № 671-IX); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX) (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження); ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020 № 671-IX); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX) (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження); ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020 № 671-IX); ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX) (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження); ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020 № 671-IX); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX) (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження); ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч.1 ст. 255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020 № 671-IX); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX); ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019 № 361-IX) (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження).
07.12.2020 дев'ять нежитлових приміщень загальною площею 1 694 м2 та шість машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано речовим доказами про що винесено постанову.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
У п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» зазначено, що на Національне агентство покладено функцію з організації здійснення заходів, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначає, що метою передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є забезпечення досягнення мети накладення арешту на майно, збереження майна та збереження його економічної вартості.
Водночас слідчим суддею, під час розгляду клопотання не було встановлено, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна, зазначеному у клопотанні, унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження речових доказів та їх економічної вартості, прямого чи опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно.
Крім того, як вбачається з долучених до клопотання матеріалів, арешт на вказане майно був накладений, зокрема, ухвалами слідчих суддів від 16.12.2021 та 25.08.2021.
Так, враховуючи тривалий проміжок часу, що минув з моменту накладення арешту на майно та до звернення з клопотанням про передачу речових доказів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, недоведення стороною обвинувачення обставин, які б свідчили про наявність ризику втрати майна, слідчий суддя вважає, що в даному випадку відсутня необхідність створення додаткових гарантій збереження арештованого майна у кримінальному провадженні.
Європейський Суд з прав людини у справі "Свято-Михайлівської Парафії проти України" (заява № 77703/01) від 14 червня 2007 року в пункті 128 рішення зазначив, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією (995_004). Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (див., серед інших рішень, Amann v. Switzerland [GC], no. 27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], no 28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63).
Отже, слідчий суддя, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, враховуючи відсутність належного обґрунтування необхідності передачі зазначеного у клопотанні майна на зберігання Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 309, 369-372 КПК України, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про передачу речових доказів в управління Національному агенту України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - відмовити.
Ухвала про відмову у накладенні арешту на майно може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1