06 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/9691/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Верхогляд Т.А., судді - Вечірко І.О., Парусніков Ю.Б.)
від 23.01.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза"
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
про визнання недійсними окремих пунктів договору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алонза" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк), в якому просило:
- визнати недійсним п. 7.2 Договору оренди від 28.04.2020 (далі - Договір) наступного змісту: "Орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення об'єкту оренди, якщо Орендар не вніс орендну плату за користування об'єктом оренди у строк, передбачений п.5.1 цього Договору. У разі відмови Орендодавця від договору оренди із зазначених вище підстав, Орендодавець надсилає Орендарю письмовий лист про відмову від договору. Письмовий лист Орендодавця про відмову від договору з вказаних вище підстав вважається врученим, а Договір відповідно припиненим (розірваним), через 10 (десять) календарних днів після направлення його поштовою кореспонденцією у вигляді цінного листа з внутрішнім описом, доказом відправлення якого є розрахунковий документ та внутрішній опис за адресою місцезнаходження Орендаря, а саме: 49126, м. Дніпро, проспект Праці, будинок 2Т та за фактичним місцезнаходженням об'єкту оренди";
- визнати недійсним п. 7.4 Договору в частині: "Дія цього Договору припиняється у разі: з ініціативи Орендодавця або Орендаря в односторонньому порядку. При цьому Сторона - ініціатор розірвання договору направляє іншій стороні письмове повідомлення в строк не менше ніж за місяць до дати розірвання Договору. Договір вважається розірваним у дату, що зазначена у повідомленні".
2. Позов обґрунтовано тим, що зміст вказаних пунктів Договору суперечить приписам статті 188, частин першої статті 291 Господарського кодексу України.
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 позов задоволено повністю. Визнано недійсними пункти 7.2, 7.4 Договору. Стягнуто з Банка на користь Товариства судовий збір в сумі 4 540,00 грн.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що умови спірних пунктів 7.2 та 7.4 Договору передбачають право відповідача в односторонньому порядку відмовитись від договору оренди, що суперечить частині першій статті 291 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Недійсність спірних пунктів Договору не тягне за собою недійсність інших умов Договору.
5. 23.01.2023 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував, у задоволені позову відмовив. Стягнув з Товариства на користь Банка судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 6 810,00 грн.
6. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки місцевий господарський суд не врахував у повному обсязі зміст норм статті 188 ГК України, яка саме і передбачає можливість за згодою сторін розірвати укладений сторонами Договір з підстав, передбачених ЦК України. Погодження сторонами умов Договору про право сторони на відмову від нього в передбаченому ними порядку є згодою сторін на припинення договору. Умови пунктів 7.2 та 7.4 Договору не суперечать нормам ЦК та ГК України, оскільки має місце взаємне волевиявлення двох сторін, саме у спірних пунктах Договору сторони встановили певний порядок припинення їх правовідносин.
7. 21.02.2023 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
9. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частин першої, третьої статті 291 та статті 188 ГК України та не врахував висновки, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 № 916/1684/18 та постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 916/1658/18, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України; зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
11. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
12. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
13. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
14. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
15. Однак, у касаційній скарзі скаржник не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
16. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
17. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
18. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
19. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
20. Відповідно до вимог касаційної скарги та предмета позову заявник за подання касаційної скарги мав сплатити судовий збір у розмірі 9 080,00 грн (200 % х (2 270, 00 грн х 2)).
21. До касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
22. Водночас скаржник просив відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судом касаційної інстанції рішення у цій справі.
23. Верховний Суд розглянув клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.
24. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
25. Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
26. Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
27. Таким чином Товариство не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", а зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.
28. Оскільки до касаційної скарги не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, і у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, касаційна скарга також залишається в цій частині без руху для надання скаржнику строку на усунення встановлених недоліків.
29. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
30. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 904/9691/21 залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 10-15 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9080, 00 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова