ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.03.2023Справа № 910/155/23
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА БЕЛЕЛЮБСЬКОГО, будинок 7)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» (03134, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМИРЕНКА, будинок 36) стягнення штрафу та збитків у розмірі 546 370 грн. 00 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення штрафу та збитків у розмірі 546 370 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про закупівлю №20221 від 10.12.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року відкрито провадження у справі №910/155/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
01.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
01.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про застосування спеціального строку позовної давності до вимог Позивача в частині стягнення штрафу.
08.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2023 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 16.01.2023 року та 20.01.2023 року поштового відправлення уповноваженим особам Сторін.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Беламекс" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) було укладено Договір про закупівлю № 20221, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. (а.с.9-15)
Найменування (асортимент) товару: Акумуляторна батарея до тепловозу ЧМЕЗ (п. 1.2. договору).
Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.4. договору).
Згідно з п.1.5 Договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.
Загальна сума договору складає: 5 364 360, 00 грн., в т.ч. 20% ПДВ 894 060, 00 грн. (п. 3.1. договору).
Розрахунки провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника вказаний в договорі, в національній валюті України гривні (п. 4.1. договору).
У п.4.2 Договору зазначено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яноста) банківських днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, зареєстрованої належним чином, відповідно до норм чинного законодавства України, податкової накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.
Відповідно до п.5.2 Договору передача товару замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної та за необхідності документи визначені п. 6.3.6 даного договору. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на Товар.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1 Договору).
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що Сторони, як платники податку, домовились дотримуватись чинного порядку адміністрування ПДВ, викладеного в Податковому кодексі України. У разі порушення визначеного чинним законодавством порядку та/або строку складення податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в ЕРПН, її неприйняття ЄРПН в електронному вигляді, відмова в їх реєстрації, або неподання Постачальником пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (у разі зупинення в їх реєстрації), Замовник стягує з Постачальника штраф у розмірі 20% від суми операції/й по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстровано податкову/і накладну/ чи розрахунок/ коригування.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань (п. 10.1 Договору).
Сторонами підписано Додаток № 1 до договору "Специфікацію № 1", в якому узгоджено товар, що підлягає поставці на загальну суму 5 364 360,00 грн. з ПДВ. (а.с.16)
У грудні 2020 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій вирішено викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: "10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.07.2021, але в будь-якому випадку до виконання зобов'язань постачальником по поставці продукції згідно наданих замовником заявок в період дії договору та проведення замовником розрахунків за отриману продукцію". (а.с.17)
25.06.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, в якій дійшли згоди викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: "10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до виконання зобов'язань постачальником по поставці продукції згідно наданих замовником заявок в період дії договору та проведення замовником розрахунків за отриману продукцію". (а.с.18)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю №20221 від 10.12.2020 року Відповідач поставив Позивачу товар на загальну суму 1 490 100,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною № BL-H1244-001 від 01.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № BL-0008 від 01.09.2021 (а.с. 19-21), а Позивач в свою чергу здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 750 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. (а.с.25-28)
За вказаною вище господарською операцією Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» склало податкову накладну №01092021/1 на суму 1241750 грн. 00 коп. та подало її на реєстрацію 30.09.2021 року. (а.с. 23-24)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 року по справі №904/1960/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс" 740 100,00 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 101,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. (а.с.29-35)
08.09.2021 року відкрито виконавче провадження №69814410 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2022 року. (а.с.36)
Приватним акціонерним товариством «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» було перераховано грошові кошти в рахунок виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2022 року у період з 09.09.2022 року по 20.12.2022 року. (а.с.37-41)
Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2022 року. (а.с.42)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умов Договору та вимог податкового законодавства не склав податкову накладну/розрахунок коригування та/або строків її/його реєстрації в ЕРПН, чим позбавив Позивача права на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 248 350 грн. до складу податкового кредиту. За таких підстав, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» на його користь штраф у розмірі 298 020 грн. 00 коп. та збитки у розмірі 248 350 грн. 00 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що невиконання або неналежне виконання умов договору в частині нездійснення реєстрації податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладання на Постачальника господарської відповідальності у вигляді штрафу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача до податкового органу із відповідною скаргою на дії Відповідача у зв'язку з несвоєчасним оформленням та реєстрацією податкової накладної, а також доказів про результати здійснення податковим органом перевірки такої бездіяльності. В то же час, Відповідач вчасно склав та подав на реєстрацію податкову накладну, проте рішенням від 21.10.2021 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 01.09.2021 року. Крім того, Відповідачем заявлено про застосування спеціального строку позовної давності до вимог Позивача в частині стягнення штрафу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про закупівлю № 20221 від 10.12.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю № 20221 від 10.12.2020 року Відповідач поставив Позивачу товар на загальну суму 1 490 100,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною № BL-H1244-001 від 01.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № BL-0008 від 01.09.2021 (а.с. 19-21), а Позивач в свою чергу здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 750 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. (а.с.25-28)
За вказаною вище господарською операцією Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» склало податкову накладну №01092021/1 на суму 1241750 грн. 00 коп. та подало її на реєстрацію 30.09.2021 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної. Однак, реєстрація податкової накладної була зупинена відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України. (а.с. 23-24, 67-70)
Повідомленням від 18.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» надіслало на адресу Головного управління ДПС у м. Києві, ДПІ у Святошинському районі м. Києва додаткові пояснення та копії документів. (а.с.71-118)
Рішенням ДПС №3262758/43542734 від 21.10.2021 року відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 01.09.2021 року, у зв'язку з ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів. (а.с.119-120)
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 20% штрафу у розмірі 298 020 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що Сторони, як платники податку, домовились дотримуватись чинного порядку адміністрування ПДВ, викладеного в Податковому кодексі України. У разі порушення визначеного чинним законодавством порядку та/або строку складення податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в ЕРПН, її неприйняття ЄРПН в електронному вигляді, відмова в їх реєстрації, або неподання Постачальником пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (у разі зупинення в їх реєстрації), Замовник стягує з Постачальника штраф у розмірі 20% від суми операції/й по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстровано податкову/і накладну/ чи розрахунок/ коригування.
Встановлюючи відповідальність Постачальника у виді штрафу у розмірі 20% від суми операції/й, по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстровано податкову/і накладну/ чи розрахунок/ коригування, Сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію Позивачу негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання Постачальником передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання Замовника у зв'язку із цим податкового кредиту.
Тобто, передбачена пунктом 7.5 Договору, відповідальність Відповідача не пов'язана із виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17, від 07.02.2019 у справі №913/272/18.
Зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у справах №913/272/18, №908/3565/16, №917/799/17.
Отже, передбачена пунктом 7.5 Договору відповідальність Постачальника не пов'язана з виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання ним приписів податкового законодавства.
При цьому, невиконання Постачальником зобов'язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на Постачальника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, так як вказана санкція може наставати по факту порушення стороною умов саме господарського зобов'язання.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що вимога Позивача в частині стягнення з Відповідача 20% штрафу на підставі п.7.5 Договору у розмірі 298 020 грн. 00 коп. не підлягає задоволенню.
01.02.2023 року Відповідачем заявлено про застосування спеціального строку позовної давності до вимог Позивача в частині стягнення штрафу.
З урахуванням наведеного, оскільки Суд відмовив Позивачу у позові в частині стягнення штрафу по суті в зв'язку з недоведеністю і необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача збитки у розмірі 248 350 грн. 00 коп.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, Суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Протиправна бездіяльність Відповідача полягає в не виконанні вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку про зупинення, що призвело до відмови у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року. У зв'язку з цим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 248 350 грн. Крім цього, відповідач не оскаржив рішення контролюючого органу у судовому порядку, що свідчить про згоду з висновками і визнання ним правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної.
Причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача і збитками, тобто сумою, на яку могло бути зменшено податкове зобов'язання, є прямими збитками позивача, які з'явились внаслідок як первісного неподання всіх документів при здійсненні реєстрації податкової накладеної, так і в наступної бездіяльності відповідача з їх виправлення і приведення до належного стану. Вина Відповідача полягає у порушенні податкових зобов'язань.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 січня 2022 року по справі № 910/3338/21, від 31 січня 2023 року по справі №904/72/22.
Стаття 201 ПК передбачає, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до п.201.10 ст.201 ПК не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Відповідачем всупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не реєстрації вищенаведеної податкової накладної.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Позивачем доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 248 350 грн. 00 коп., вини Відповідача у заподіянні збитків.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» про стягнення штрафу та збитків у розмірі 546 370 грн. 00 коп. є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» (03134, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМИРЕНКА, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 43542734) на користь Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА БЕЛЕЛЮБСЬКОГО, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 00659101) збитки у розмірі 248 350 (двісті сорок вісім тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 725 (три тисячі сімсот двадцять п'ять) грн.25 (двадцять п'ять) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 березня 2023 року.
Суддя О.В. Чинчин