Справа № 166/1194/21 Провадження №11-кп/802/302/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:продовження строку тримання під вартою. Доповідач: ОСОБА_2
01 березня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12021090120000017 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 24 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 ,
В провадженні Любешівського районного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021090120000017, про обвинувачення окрім інших, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5. ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.360 КК України.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 24 лютого 2023 року клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задоволено, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів до 22.04.2023 року із залишенням визначеного ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 22.04.2021 року розміру застави та покладених обов'язків. Також відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 ..
Таке своє рішення суд мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені ст.177 КПК України і, на наявність яких посилається прокурор, не змінились та не зменшились, тому наявні підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м'який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання цим обвинуваченим процесуальних обов'язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 вважає ухвалу суду необґрунтованою. Посилається на те, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження наявності вказаних ним в клопотанні ризиків. Зазначає, що в обвинуваченого ОСОБА_7 наявні міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, де він характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, належно виконує процесуальні обов'язки, відсутні докази, підтверджуючі факт продовження існування ризиків, на які посилається прокурор. Крім того, визначений розмір застави у сумі 2000000 гривень істотно перевищує встановлений законодавством максимум для такого роду злочинів та вочевидь є непомірним для ОСОБА_7 , а підстави виходити за межі п.3 ч.5 ст.182 КПК України об'єктивно відсутні. Просить ухвалу суду скасувати, в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, або зменшити розмір застави до мінімального, котрий передбачено п.3 ч.5 ст.182 КПК України, - 80 розмірів прожиткових мінімумів
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримували подану апеляційну скаргу та просили скасувати судове рішення та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити визначений розмір застави, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу і просив ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно вимог ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно приписів ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
На думку апеляційного суду, місцевий суд відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду у місцевому суді, так як вони аналогічні доводам, викладеним у клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_7 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, ч.5 ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.360 КК України. Дані обставини базуються на фактичних даних, які зафіксовані у протоколах слідчих дій. Це зокрема протоколи огляду місця події, затримання, допиту свідків, огляду речових доказів та відеозаписів, висновками експертиз.
Згідно висунутого обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у складі організованої групи, великий розмір завданих збитків і як наслідок припинення постачання телефонного зв'язку для значної кількості абонентів, серед яких критично важливі - відділення поліції та державна пожежно-рятувальна частина, які віднесені до об'єктів критичної інфраструктури.
В даному кримінальному провадженні раніше заявлені ризики не зменшились, оскільки обвинувачений з метою уникнення від можливого покарання за вчинення в тому числі особливо тяжкого злочину, може переховуватись від суду, так як він раніше притягався до кримінальної відповідальності.
Отримавши доступ до матеріалів провадження ОСОБА_7 дізнався про обсяг доказів його винуватості, зміст показань свідків та їх анкетні дані, а тому може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, так як відповідно до положень ст.23 КПК України, суд безпосередньо отримує усні показання свідків.
За таких обставин, місцевий суд вмотивовано вказав у своєму рішенні, що в даному кримінальному провадженні відсутні будь-які фактичні дані, які були б підставами для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, а саме - домашнього арешту, який зміг би забезпечити його належну процесуальну поведінку.
При суд першої інстанції врахував і особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є особою молодого віку, в порядку ст.89 КК України не судимий, не працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, в даний час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.360 КК України, які за класифікацією кримінальних правопорушень, є відповідно особливо тяжким і тяжким злочинами, і санкція ч.5 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Отже, судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Не заслуговують на уваги твердження сторони захисту про можливість зменшення розміру застави, визначеного щодо обвинуваченого ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні.
Частиною 3 статті 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З наведених положень кримінального процесуального закону убачається, що у всіх інших випадках слідчий суддя, суд, застосовуючи до підозрюваного, обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
Приписами п.п.2, 3 ч.5 ст.182 КПК України регламентовано, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Приписами ч.4 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.3 ст.28, ч.3 ст.360 КК України, які належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.
Місцевий суд правильно встановив, що визначений ухвалою слідчого судді від 22.04.2021 розмір застави в повній мірі здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 , покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому зменшення розміру застави не зможе в повній мірі гарантувати виконання таких обов'язків обвинуваченим з врахуванням особи обвинуваченого, його майнового і сімейного стану, кількості та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, та існування доведених стороною обвинувачення ризиків.
Також судом обґрунтовано взято до уваги і розмір завданої шкоди в даному кримінальному провадженні, яка в сукупності з тяжкістю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , як сукупність обставин, які виправдовують вищий розмір застави, визначений щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ..
З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується і апеляційний суд.
З огляду на вищевикладене, враховуючи майновий, сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_7 та обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх наслідки суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про виключність вказаного випадку у розумінні п.3 ч.5 ст.182 КПК України, а тому вважає, що визначена обвинуваченому застава у розмірі 2 000 000 (два мільйони) гривень, повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 24 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: