Справа № 761/14055/22
Провадження № 2/761/1771/2023
27 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Аббасової Н.В.,
при секретарі: Сухині А.С.,
за участі:
позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визначення (залишення) місця проживання малолітніх дітей з батьком,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визначення (залишення) місця проживання малолітніх дітей з батьком.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2022 року відкрито провадження у вказаній справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2022 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення (залишення) місця проживання малолітніх дітей з батьком то об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю.
26.01.2023 на адресу суду надійшла заява позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання позивача за первісним позовом ОСОБА_3 не чинити перешкоди у спілкуванні та побаченні з донькою ОСОБА_4 .
В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу чинить перешкоди позивачу за зустрічним позовом у спілкуванні з їх дочкою - ОСОБА_4 , а саме: донька проживає за різними адресами, ОСОБА_3 не йде на жодні перемовини з приводу налагодження спілкування доньки з батьком. Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду у даній справі.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2023 року задоволено заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 .
У судовому засіданні 27.01.2023 року позивач за зустрічним позовом та третя особа ОСОБА_2 вимоги заяви про забезпечення позову підтримали, просили задовольнити.
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та позивача за первісним позовом ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 10.09.2013, актовий запис №1703.
Предметом спору у даній справі є визначення проживання малолітніх дітей. За твердженням позивача за зустрічним позовом, відповідач приховує місце перебування їхньої спільної дитини та перешкоджає їхньому спілкуванню.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Згідно із частиною першою статті161 Сімейного кодексу України (далі по тексту СК України), якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
При вирішенні питання про необхідність застосування даного виду забезпечення позову, судом встановлено, що між сторонами наразі дійсно існує спір щодо визначення місця проживання дитини.
Також судом встановлено, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють заявника регулярно спілкуватися з дитиною, що, зокрема, підтверджується матеріалами справи.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною третьою статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою "MAMCHUR v. UKRAINE", № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою "HANT v. UKRAINЕ", №31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20) Верховний Суд виклав такий висновок щодо застосування заходів забезпечення позову у справі про визначення місця проживання малолітніх дітей: "колегія суддів звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову".
«Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір'ю» (постанови Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц (провадження № 61-1153св17), від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20), від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21).
Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.09.2021 у справі № 752/6099/20.
Зважаючи на те, що на час вирішення справи про визначення місця проживання дітей, батько проживає окремо від доньки, а також з огляду на наявність перешкод у регулярному спілкуванні з дитиною, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що останній має право на спілкування з дитиною, а матір не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною.
Суд вважає, що спілкування батька з дитиною на час вирішення спору щодо визначення місця проживання дітей, враховуючи чутливий характер правовідносин та можливий тривалий судовий розгляд справи, будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з його малолітньою дитиною, усунення ризику відчуження дитини від батька і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, зобов'язавши відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та побаченнях з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визначення (залишення) місця проживання малолітніх дітей з батьком - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та побаченнях з донькою - ОСОБА_4 .
Позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ).
Треті особи:
- Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 26/4);
- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 ).
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Суддя: Н.В. Аббасова