Справа № 369/6843/22
Провадження № 2/761/985/2023
(заочне)
14 лютого 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участю секретаря Решти Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом та просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) та стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме 2744, 00 грн. з подальшою індексацією, починаючи з 01.02.2022 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.12.2014 у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві вона з відповідачем зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис 3216. Сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось, шлюбні відносини між сторонами припинені, кожен живе своїм життям, мають різні пріоритети та цінності. Дитина повністю перебуває на її утриманні. Посилаючись на те, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить їхнім з відповідачем інтересам, просить суд позовні вимоги задовольнити та розірвати шлюб, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання спільної дитини, оскільки останні пів року відповідач перестав надавати кошти на утримання дитини, хоча обіцяв добровільно надавати кошти на дитину, проте з того часу уникає спілкування з позивачем, коштів на утримання дитини не надає.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.10.2022 року матеріали позовної заяви були передані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою суду від 26.12.2022 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06.12.2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 .
При цьому, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, а в добровільному порядку узгодити питання про матеріальне забезпечення дитини між сторонами не є можливим.
Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до статті 112 СК України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони сімейні відносини не підтримують, не ведуть спільного господарства.
Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ч.1 ст. 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є особою працездатного віку. Відомостей про незадовільний стан його здоров'я суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність за стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII (789-12) від 27.02.91 та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача та відповідача, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а також положенням статті 51 Конституції України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Крім того, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 2744, 00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 03.08.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.
Щодо стягнення аліментів за минулий період, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час, є доведеність саме позивачем, вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Матеріали справи, окрім тверджень позивача, не містять доказів ухилення відповідача від сплати аліментів та припинення їх сплати саме з 01.02.2022 року, а тому вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий період не підтверджені відповідними доказами, у зв'язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Оскільки в силу Закону України «Про судовий збір» за подання позовів про стягнення аліментів позивачі звільняються від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 110-114 СК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 06.12.2014 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено актовий запис № 3216 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2744,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з подальшою індексацією стягуваної суми відповідно до Закону, починаючи з дати пред'явлення позову 03.08.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992, 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 992, 40 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 : рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено: 14.02.2023 року.
СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА