Справа № 947/6508/23
Провадження № 1-кп/947/772/23
28.02.2023 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162480000188 від 06.02.2023 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Одеса, українки, із вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, незаміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
06.02.2023 року о 13:20 годин ОСОБА_5 , знаходячись в супермаркеті «Копійка № 30», який розташований за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної сотні, буд. 53-А, побачила раніше незнайомого неповнолітнього ОСОБА_6 , який у камері схову №13 залишив на зарядку свій мобільний телефон марки «iPhoneX»у корпусі чорного кольору, при цьому останній зачинив камеру схову на замок та залишив ключ на касі вказаного супермаркету. В цей час у ОСОБА_5 винник злочинний намір направлений на незаконне збагачення та таємне викрадення раніше указаного мобільного телефону, який належав неповнолітньому ОСОБА_6 .
У подальшому, 06.02.2023 року о 13:30 годин, ОСОБА_5 , знаходячись в супермаркеті «Копійка №30», який розташований за вищевказаною адресою, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 22 квітня 2022 року №2212-ІХ, внесеними Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №537/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500- ІХ), зі змінами, внесеними Указом від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року№2738-IX) - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, підійшла до каси супермаркету, без дозволу співробітників супермаркету, взяла ключ від камери схову № 13, де неповнолітній ОСОБА_6 залишив свій раніше вказаний мобільний телефон.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 за допомогою раніше взятого ключа, усвідомлюючи що за її діями ніхто не спостерігає, з метою особистого збагачення відчинила камеру схову № 13, проникла своєю рукою до неї, звідки таємно викрала мобільний телефон «iPhoneX»у корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 , вартістю 15520 грн., в якому знаходилась сім карта за № НОМЕР_2 , яка не має матеріальної цінності для потерпілого, чим спричинила матеріальну шкоду неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 15520 гривень. Далі, ОСОБА_5 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану.
Кримінальне провадження підсудне Київському районному суду м. Одеси.
21.02.2023 року між обвинуваченою ОСОБА_5 з однієї сторони та прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 з другої сторони було складено угоду про визнання винуватості.
Згідно вищевказаної угоди про визнання винуватості вбачається, що ОСОБА_5 повністю визнала свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та беззастережно визнає вину в обсязі обвинувачення у судовому провадженні, також враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа обвинуваченої, наявність суспільного інтересу.
Водночас сторони прийшли до угоди про те, що враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з урахуванням особи обвинуваченої, що раніше не судима, матеріальна шкода відшкодована у повному обсязі, законний представник потерпілого та потерпілий не мають до ОСОБА_5 претензій матеріального та морального характеру, необхідно призначити покарання ОСОБА_5 у вигляді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням вимог ст.75 КК України та звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки її укладання, затвердження та невиконання, які роз'яснені ОСОБА_5 .
Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою, суд виходить з наступного.
Обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та угода про визнання винуватості складені із дотриманням вимог КПК України.
Будучи допитаною у судовому засіданні ОСОБА_5 визнала себе винною у повному обсязі та цілком підтвердила обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаялась та повідомила про добровільність своєї позиції при укладенні угоди про визнання винуватості, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладання та затвердження угоди, просила вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену міру покарання.
Прокурор підтримав укладання угоди про визнання винуватості.
Захисник підтримав укладання угоди про визнання винуватості.
Потерпілий та законний представник потерпілого надали заяву про розгляд кримінального провадження в їх відсутність.
Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, оскільки санкція ч.4 ст.185 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
В ході перевірки відповідності зазначеної угоди вимогам КПК України судом встановлено, що її умови відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені сторонами, вид та міра покарання відповідають нормам кримінального законодавства, а також ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
Суд переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди та наслідки їх невиконання.
Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку, про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.
Цивільний позов кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Пистання про процесуальні витрати суд вирішує в порядку ст.124 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 314, 370-374, 394, 473-475 КПК України, суд -
Угоду про визнання винуватості від 21.02.2023 року між обвинуваченою ОСОБА_5 та прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Речові докази по справі - вважати повернутими власнику.
Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1510 гривень 24 коп.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення, але лише у випадках, встановлених ст. 394 ч.4 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1