Справа №761/16740/22
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4982/2023
3 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року (суддя Макаренко І.О.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві про відшкодування матеріальної шкоди,
встановив:
у серпні 2022 року ОСОБА_1 направив на електронну адресу Шевченківського районного суду міста Києва позовну заяву, яка підписана його електронним підписом, та в якій просив стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на відшкодування заподіяної у період з 1 березня 2018 року по листопад 2019 року включно майнової шкоди у сумі 845 007грн 87коп.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року позовну заяву було повернуто особі, яка її подала.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 7 грудня 2022 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу наданий строк для усунення її недоліків.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із не усуненням недоліків.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права, оскільки вважає, що недоліки позовної заяви були усунуті.
Позивач зазначає, що на виконання вимог ухвали судді Шевченківського районного суду міста Києва від 7 грудня 2022 року, з метою недопущення повторного повернення позовної заяви, ним були направлені до суду підписана позовна заява з засвідченими належним чином копіями документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи.
Позивач вважає, що оскаржувана ухвала є надмірно формальною, постановлена
помилково та фактично спрямована на створення йому формальних обмежень у доступі до правосуддя, оскільки перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України дана апеляційна скарга розглядається колегією суддів без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 7 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу наданий строк п'ять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви:
- вказати про наявність у позивача або іншої особи оригіналів доказів, які додаються до позовної заяви;
- надати позовну заяву в письмовій формі підписану позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах позивача, та належним чином засвідчені копії (у відповідності до ст. ст. 95, 177 ЦПК України), що додаються до позовної заяви для суду та інших учасників справи або подати позовну заяву та документи, що додаються до неї за допомогою підсистеми «Електронний суд» із долученням доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
12 грудня 2022 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 , до якого додано: позовна заява, підписана позивачем, з доданими до неї матеріалами в паперовій формі (с.с. 38-49), та екземпляри позовної заяви з додатками відповідно до кількості учасників справи (для відповідача - с.с. 57-63 та для третьої особи - с.с. 50-56).
Повертаючи позовну заяву позивачу, суддя виходила з того, що позивач частково виправив недоліки, надавши позовну заяву в письмовій формі підписану позивачем, однак не надав належним чином засвідчені копії (у відповідності до ст. ст. 95, 177 ЦПК України) доказів, що вказані в додатках до позовної заяви для інших учасників справи, а долучені до позовної заяви копії рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 листопада 2020 року були засвідчені з копії документа, що не передбачено чинним законодавством. Також суддя зазначила, що дані вимоги були роз'яснені ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 7 грудня 2022 року, а отже позивач не усунув недоліки, перелічені в ухвалі суду.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).
Вимоги щодо позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Згідно частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою,
якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надано суду першої інстанції позовна заява у письмовій формі з оригінальним підписом позивача та екземпляри позовної заяви для відповідача та третьої особи. При цьому, екземпляри позовної заяви з додатками для відповідача та третьої особи є ідентичними поданій до суду позовній заяві, містять оригінальний підпис позивача. У клопотанні позивач зазначив, що оригінали доказів, які додаються до позовної заяви, наявні у позивача. Додатки до позовної заяви, надані у копіях, були посвідчені позивачем.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.
Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.
Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.
Додані до позовної заяви копії документів посвідчені позивачем з врахуванням вищезазначених вимог Національного стандарту України.
В ухвалі про повернення позовної заяви, суддя зазначила, що наданні копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, засвідчені з копії рішення, а не з його оригіналу, що не передбачено чинним законодавством.
Разом з цим, суддею не зазначена норма чинного законодавства, яка передбачає, що копія рішення суду повинна бути надана суду тільки така, що завірена судом, який ухвалив таке рішення.
Надана копія рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2020 року містить зазначення номеру справи, у якій це рішення було ухвалено, а відтак суд має можливість пересвідчитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявність такого рішення у разі сумнівів, що таке рішення ухвалювалося.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Отже, ненадання учасником справи оригіналу доказу на вимогу суду або належним чином засвідченої, на думку суду, його копії, є підставою для неврахування судом наданого доказу при вирішенні спору по суті і не є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
За таких обставин, суддя не мала правових підстав для повернення позовної заяви.
Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на правозастосовчий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №761/5894/17, де касаційний суд, з урахуванням практики застосування Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР (далі Конвенція), зазначив наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Белле проти Франції від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах Белле проти Франції від 04.12.1995 та Нун'єш Діаш проти Португалії від 10.04.2003).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії від 28.10.1998).
Повернення позовної заяви лише з підстав того, що долучені до позовної заяви копії рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 листопада 2020 року були засвідчені з копії документа, представляє собою по суті надмірний формалізм у тлумаченні національного процесуального законодавства, чим невиправдано обмежується доступ позивача до правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження
розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позивачу позовної заяви постановлена суддею з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві про відшкодування матеріальної шкоди, направити до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк