01 березня 2023 року
м. Чернівці
справа № 713/2220/22
провадження 822/164/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Перепелюк І.Б., Одинака О.О.,
за участю секретаря Скулеби А.І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» у особі філії «Берегометське лісомисливське господарство»,
апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у особі філії «Берегометське лісомисливське господарство» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2022 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Кибич І.А.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Посилався на те, що працював у Державному підприємстві «Берегометське лісомисливське господарство» на посаді лісничого Долішньошепітського лісництва. Відповідно до наказу №54-з від 03 жовтня 2022 року позивача звільнено з роботи, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, у зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарні цінності, які дають підстави для втрати довір'я до нього з боку роботодавця.
Позивач з вказаним наказом також не погоджується, оскільки вважає, що його посада не входить до переліку осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності.
Просив суд, визнати протиправним звільнення ОСОБА_1 з роботи, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України та скасувати наказ Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» від 03 жовтня 2022 року №54-з. Поновити на посаді лісничого Долішньошепітського лісництва Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» з моменту незаконного звільнення. Зобов'язати Державне підприємство «Берегометське лісомисливське господарство» виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу, з моменту незаконного звільнення до моменту фактичного поновлення на посаді. Стягнути з Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» завдану моральну шкоду у розмірі 7000 гривень та стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» №54-з від 03 жовтня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді лісничого Долішньошепітського лісництва Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» з 4 жовтня 2022 року.
Стягнуто з Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 жовтня 2022 року по 20 грудня 2022 року включно в сумі 38335 гривень 93 копійки. Зазначена сума визначена судом без утримання прибуткового податку та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3500 гривень.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не належить до категорії осіб, які можуть бути звільнені з роботи, у зв'язку з втратою довір'я, оскільки до посадових обов'язків лісничого не входило безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей. Крім того, посада лісничого відсутня в переліку посад, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпустки), перевезення або застосування в процесі виробництва.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
На дане рішення Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» у особі філії «Берегометське лісомисливське господарство» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позову допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач був зобов'язаний забезпечувати належний облік лісу та лісопродукції на тій виробничій ділянці, яка була в його підпорядкуванні, і, крім цього, зобов'язаний був вести облік тавр, якими під час ведення лісогосподарських робіт маркувалися ті, які мали стати товаром.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
Наказом Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» № 35-пр від 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 прийнято на посаду лісничого Долішньошепітського лісництва з 16 листопада 2020 року.
16 листопада 2020 року між Державним підприємством «Берегометське лісомисливське господарство» та ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, з якого вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду лісничого та виконує роботу безпосередньо пов'язану з збереженням, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, і зобов'язується: дбайливо ставитись до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків, своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.
Із змісту посадової інструкції лісничого вбачається, що лісничий належить до професійної групи «Керівники» та безпосередньо підпорядкований головному лісничому і в своїй роботі керується даною посадовою інструкцією та Положенням про державну лісову охорону. Лісничий призначається та звільняється наказом директора Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство», з дотриманням вимог КЗпП України.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4 посадової інструкції, лісничий несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх обов'язків, передбачених даною посадовою інструкцією; нещасні випадки травмування працюючих на виробництві; приховування випадків травматизму від розслідування; невжиття заходів щодо ліквідації порушень, які призвели до нещасних випадків; невиконання вимог щодо навчання працюючих з питань охорони працівників в межах визначених чинним законодавством України. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності - в межах визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України. За нанесенні матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю. За розголошення в будь-який спосіб персональних даних, які довірені або які йому відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків передбачених законом - у межах, визначених чинним законодавством України. З інструкцією ОСОБА_1 ознайомлений 13 листопада 2020 року.
Згідно наказу Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» №54-з від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звільнено, з посади лісничого Долішньошепітського лісництва, 03 жовтня 2022 року, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, у зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарні цінності, які дають підстави для втрати довір'я з боку роботодавця. Підстава звільнення- акт за результатами ревізії від 16 вересня 2022 року №1.
З акту складеного за результатами проведення ревізії Долішньошепітського лісництва Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» №01 від 16 вересня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 не здійснював контроль за обліком тавр тобто не виконував завдання, передбачені Положенням про державну лісову охорону.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).
Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.
За змістом указаної норми матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища.
Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, зберігання, транспортування, розподіл тощо. Ключові слова, що відображають розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, це «прийняття» і «зберігання». Особи, які безпосередньо їх обслуговують, це переважно особи, які займаються прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад, продавці, касири, завідувачі базами тощо. Під термінами «зберігання», «обслуговування» і «розподіл цінностей» слід розуміти широке коло операцій по експедиції чи по відпусканню цінностей, іноді зовсім не пов'язаних з безпосереднім їх обслуговуванням. За загальними правилом такі працівники в разі нестачі матеріальних цінностей несуть повну матеріальну відповідальність на підставі письмових договорів чи спеціальних законів. Для вирішення питання про те, чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні чи культурні цінності, необхідно докладно ознайомитися з колом його обов'язків, що визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати, чи становить виконання операцій, що пов'язані з обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов'язків, чи носить виконання ними вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Обов'язок з обслуговування цінностей може бути передбачений тарифно-кваліфікаційними довідниками, посадовими інструкціями та іншими нормативними актами.
Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт.
Особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і такі особи не можуть бути суб'єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Відповідні висновки щодо застосування статті 41 КЗпП України викладені Верховним Судом України в постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14 та підтверджені висновком ВС в постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 555/1509/18.
Згідно зі статтею 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Попри цю законодавчу норму, чинною наразі є постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, якою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва (далі Перелік).
Посада, яку обіймає позивач, та робота, яку він виконує, відсутня у вказаному Переліку, а тому не має правового значення укладення з ОСОБА_1 договору про повну матеріальну відповідальність.
Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 235 КЗпП України уразі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Встановивши, що до посадових обов'язків лісничого не входить безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей, а також те, що вказана посада відсутня в переліку посад, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпустки), перевезення або застосування в процесі виробництва, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не належить до категорії осіб, які можуть бути звільнені з роботи за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги про те, що до функціональних обов'язків лісничого віднесено забезпечення ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а тому він є особою, яка безпосередньо обслуговує матеріальні цінності, не заслуговує на увагу.
Апелянт помилково ототожнює функції з обслуговування товарних цінностей з одержанням їх під звіт та функції контролю за використанням матеріальних ресурсів, які є відмінними за своєю природою. Працівником, який обслуговує товарні цінності, є той працівник, що має доступ та працює з такими цінностями безпосередньо і це становить основний зміст його трудових обов'язків.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з посадовою інструкцією лісничого основний зміст трудових обов'язків ОСОБА_1 становить охорона лісу та здійснення нагляду за станом і забезпеченням раціонального використання лісових ресурсів, а не виконання функцій, що безпосередньо пов'язанні з обслуговуванням товарних цінностей. Тому звільнення позивача, на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України є незаконним.
Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Щодо клопотання про відкладення розгляду справи
Згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору за відсутності учасника справи.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у приміщенні Чернівецького апеляційного суду на 01 березня 2023 року на 10-30 год., сторони були повідомлені засобами електронного зв'язку (на електронну пошту).
01 березня 2023 року представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у особі філії «Берегометське лісомисливське господарство» Катерина Довгопола надіслала до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю представником апелянта прибути в судове засідання та необхідність ознайомитись з матеріалами справи.
Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у особі філії «Берегометське лісомисливське господарство», відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, оскільки апелянту було достовірно відомо про розгляд поданої ним апеляційної скарги, і він не був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Крім того, кожна із сторін виклала свої аргументи, а саме: представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у особі філії «Берегометське лісомисливське господарство» Боднарюк В.С.; ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Байцар І.Б. у відзиві на апеляційну скаргу.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловлений в постанові Верховного Суду від 29 грудня 2022 року у справі № 752/7151/19.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у особі філії «Берегометське лісомисливське господарство» залишити без задоволення.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 03 березня 2023 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: І.Б. Перепелюк
О.О. Одинак