01 березня 2023 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17.02.2023 р., постановлену в порядку ст.173 КПК України,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17.02.2023 р. задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №42023260000000015 та накладено арешт на майно, з метою забезпечення можливості виконання рішення суду щодо можливої конфіскації майна, яке перебуває у власності ОСОБА_8 , а саме на:
- мобільний телефон марки Apple Ipfone 13 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 із сім-карткою мобільного оператора Прат «ВФ Україна» НОМЕР_2 ;
- грошові кошти в сумі 2905 гривень (купюри номіналом 1000, 500, 200, 100, 50, 20, 5, 1 гривня);
- транспортний засіб марки «Audi A4» з реєстраційним номером НОМЕР_3
Накладено арешт на майно з метою забезпечення речових доказів, а саме на грошові кошти в сумі 200000 гривень (400 купюр по 500 гривень).
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та накласти арешт ЄУНСС 727/1558/23 провадження №11сс/822/51/23 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_9 на автомобіль марки «Audi A4» з реєстраційним номером НОМЕР_3 та мобільний телефон марки Apple Ipfone 13 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 шляхом обмеження права ОСОБА_8 відчужувати вказане майно.
При цьому вказував, що слідчий не довів необхідність накладення арешту на майно підозрюваної, а саме на транспортний засіб та мобільний телефон шляхом обмеження права володіти та користуватися належним майном. Також
не надано жодного обґрунтування ризиків приховування, пошкодження та псування, знищення, відчуження вказаного майна. Вказане майно не є речовими доказами та не містить на собі слідів вчинення кримінального правопорушення, а накладення арешту на нього, на думку апелянта, є нерозумним та неспіврозмірним обмеженням права власності.
Посилався також на те, що автомобіль необхідний підозрюваній для користування, оскільки на її одноособовому утриманні перебуває її неповнолітня дочка 15 років, яку необхідно возити до школи, додаткові заняття, до лікаря. Мобільний телефон є єдиним засобом зв'язку, та у випадку обмеження її права користуватися ним, вона не зможе прибувати до слідчого, суду, повідомляти про зміну свого місці проживання. При накладенні арешту на вказане майно підозрюваної з одночасним наданням можливості користуватися ним, це майно передається підозрюваній на відповідальне зберігання з попередженням про кримінальну відповідальність, що виключає будь-які ризики.
Вважає, що слідчий суддею під час розгляду клопотання було порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Адвокат ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Надання адвокатом переваги участі в іншому судовому засіданні не є підставою для відкладення судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки в поданій апеляційній скарзі не оспорюється обґрунтованість накладення судом арешту на грошові кошти ОСОБА_8 в сумі 2905 грн. та 200000 грн., які визнані речовим доказом в кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанції не наводить обґрунтувань щодо тих висновків суду першої інстанції, які ніким не оспорено.
З витягу з ЄРДР вбачається, що 26.01.2023 року було зареєстровано кримінальне провадження за №42023260000000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
15.02.2023 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16.02.2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Згідно з ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Зміст клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_8 дає достатні правові підстави для висновку, що дане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України, і стороною обвинувачення дано належне обґрунтування необхідності такого арешту на цій стадії досудового розслідування.
На думку колегії суддів, сторона обвинувачення довела, що існує обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків слідчого судді та не можуть бути визнані як обґрунтовані для скасування ухвали слідчого судді.
Передача мобільного телефона та автомобіля підозрюваній в користування і на відповідальне збереження, як про те просить апелянт, не може гарантувати забезпечення цього майна від його псування або його втрати.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу сторони захисту - без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 відмовити, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 лютого 2023 року в кримінальному провадженні №42023260000000015, якою накладено арешт на майно, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя