Справа № 758/672/21
Категорія 38
18 серпня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретарів судового засідання - Кулай О.М., Макарчук І.В.,
представника позивача - Тодуа Ш.В.,
представника відповідача - ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Подільського районного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство комерційного банку «Приватбанк» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк), у зв'язку з чим відповідач підписав заяву № б/н від 07 вересня 2011 року, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому було збільшено, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Підписанням анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті w.w.w.privatbank.ua, складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом позивача у заяві. Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надав позичальникові кредит у зазначеній сумі. Проте відповідач своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 04 січня 2021 року має перед позивачем заборгованість за вказаним договором на загальну суму 55380 грн. 60 коп., з яких: 43455 грн. 53 коп. - заборгованість за кредитом, 11925 грн. 07 коп. - заборгованість по процентами за користування кредитом. З підстав стягнення кредитної заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2021 року головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яку сторони отримали в установлений законом строк.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що дійсно, 07 вересня 2011 року він отримав послугу банку, що полягала у відкритті кредитного рахунку та надання у користування кредитних коштів у розмірі 50000 грн. Проте фізично кредитного договору він не отримував та не підписував, тільки поставив підпис на планшеті співробітника банку, проте на якому документі він не знає. Працівниками банку було роз'яснено, що з умовами кредитування можливо ознайомитись на офіційному сайті, однак ознайомитись з умовами не вдалось, оскільки текст умов на сайті не відкривався. А тому, умови кредитування на які посилається банк, є неналежним доказом, оскільки не підписані відповідачем. Певний час він користувався кредитними коштами та вчасно їх повертав, іноді сплачував кредит з незначною затримкою. Однак, через деякий час помітив, що кредитний ліміт змінюється, а грошові кошти списуються з рахунку автоматично без узгодження сторін. Крім того, оскільки розмір процентної ставки сторонами не узгоджений та не зазначений у кредитному договорі, то вказані вимоги не підлягають задоволенню. У зв'язку з викладеним, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Заперечував проти задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, та просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , звернулася до АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, тому 07 вересня 2011 року підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
При укладанні договору № б/н від 07 вересня 2011 року сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.
До зазначеної Анкети-заяви банк додав довідку про тип кредитного продукту, підписану відповідачем, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до довідки банку для користування картковим кредитним рахунком відповідачу було видано наступні кредитні картки:
- 25 січня 2013 року - кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до серпня 2016 року;
- 13 червня 2014 року - кредитну картку № НОМЕР_2 з терміном дії до травня 2018 року;
- 13 травня 2016 року - кредитну картку № НОМЕР_3 з терміном дії до травня 2020 року;
- 06 червня 2018 року - кредитну картку № НОМЕР_4 з терміном дії до травня 2022 року.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, виданої на ім'я ОСОБА_1 , 25 січня 2013 року останньому було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000 грн., з 20 травня 2013 року - 20000 грн., з 26 червня 2014 року - 21500 грн., з 25 вересня 2014 року - 24000 грн., з 14 червня 2017 року - 25000 грн., з 13 жовтня 2017 року - 27000 грн., з 01 грудня 2017 року - 29000 грн., з 09 січня 2018 року - 31000 грн., з 27 вересня 2018 року - 50000 грн, з 21 лютого 2019 року - 48961 грн. 16 коп., з 06 березня 2019 року - 48918 грн. 43 коп., з 12 березня 2019 року - 48708 грн. 43 коп., з 13 березня 2019 року - 48390 грн., з 15 березня 2019 року - 48169 грн. 43 коп., з 25 березня 2019 року - 47599 грн. 43 коп., з 26 березня 2019 року - 47600 грн., з 29 березня 2019 року - 46960 грн., з 31 березня 2019 року - 47189 грн. 43 коп., з 01 квітня 2019 року - 46320 грн., з 08 квітня 2019 року - 45370 грн., з 20 лютого 2020 року - 0 грн.
З виписки по рахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався виданою банком кредитною карткою та періодично вносив платежі в погашення кредиту, про що не заперечував особисто.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду по справі №205/4176/18 від 11 листопада 2020 року.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач своєчасно не сплачував банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 04 січня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 55380 грн. 60 коп., з яких: 43455 грн. 53 коп. - заборгованість за кредитом, 11925 грн. 07 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
У ч. 1 ст. 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку - позивач АТ КБ «ПриватБанк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на момент укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У підписаній сторонами Анкеті-заяві № б/н від 07 вересня 2011 року процентна ставка не зазначена. Однак до Анкети - заяви позивачем додано довідку про тип кредитного продукту, яка підписана відповідачем, зміст якої передбачає умови кредитування та розміри процентної ставки.
АТ КБ «ПриватБанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, крім тіла кредиту, що в розрахунку банка має дві складові, а саме: тіло кредиту (сума, яку фактично позичальник отримав у борг) та заборгованість за відсотками нарахованими на кредит.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які є невід'ємними частинами цього кредитного договору, виписку по рахунку позичальника, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карток, довідку про тип кредитного продукту.
Суд вважає, що у даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами, можливо застосувати положення ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Так, судом становлено, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за укладеним сторонами кредитним договором виконало, надало відповідачу кредит у визначеному договором розмірі, проте останній у порушення вимог закону та умов договору своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконує.
Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній вище постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти добровільно АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов'язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме заборгованості за простроченим тілом кредиту, та сплати процентів за користування кредитом.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем за кредитним договором № б/н від 07 вересня 2011 року кошти добровільно банку не повернуті, суд дійшов висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованим, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 43455 грн. 53 та процентів за користування кредитом у розмірі 11925 грн. 07 коп.
Щодо застосування строків позовної давності заявленої відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.
Так, відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України зобов'язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.
Заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїх рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє в позові у зв'язку з його необґрунтованістю. В разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.
Відповідно до статті 264 ЦК Україн,и перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Однією із підстав переривання позовної давності є часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з копії розрахунку за договором № б/н від 07 вересня 2011 року станом на 04 січня 2021 року, відповідачем, зокрема, 14 грудня 2020 року здійснено часткове погашення заборгованості за наданим кредитом у сумі 1365 грн., що свідчить про переривання позовної давності в силу положень частини першої статті 264 ЦК України.
За таких обставин, перебіг позовної давності визначається з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, а саме з моменту останнього платежу відповідача по кредиту, тобто з 14 грудня 2020 року, що узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного суду від 15 січня 2021 року у справі № 494/366/19.
Отже, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 25 січня 2021 року, а перебіг позовної давності почав спливати з 15 грудня 2020 року, суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому заява представника відповідача про застосування строку позовної давності застосуванню не підлягає.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № PROM2BG3MK від 12 січня 2021 року про сплату судового збору у загальній сумі 2270 грн., який, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 0 вересня 2011 року в сумі 55380 (п'ятдесят п'ять тисяч триста вісімдесят) грн. 32 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 43455 (сорок три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 11925 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 07 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;
відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 23.08.2022.
Суддя О. О. Ковбасюк