Номер провадження 1-кп/754/626/23
Справа № 754/1599/23
Іменем України
01 березня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12019100030005073 від 10.07.2019 стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 ККУкраїни,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_5 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_6 ,
до Деснянського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12019100030005073 від 10.07.2019 стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України.
Ухвалою суду по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, оскільки наявні всі правові підстави. На судовий розгляд викликати сторін кримінального провадження.
Потерпілий, також, вважає за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Сторона захисту заперечила проти призначення кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 до судового розгляду
Захисник звернувся до суду з письмовим клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору, з посиланням на те, що досудове розслідування завершено неналежним чином за межами строків досудового розслідування; виклад фактичних обставин кримінального провадження та формулювання обвинувачення не відповідає вимогам ст. 291 ч.5 КПК України; обвинувальний акт є неконкретним, відсутність чіткого та конкретного обвинувачення може призвести до порушення норми ст. 337 КПК України; реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає нормам ст. 109 КПК України.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до висновку про повернення обвинувального акта прокурору за наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 314 ч.3 п.3 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, передбаченими ст.7 КПК України, таким як верховенство права і законність.
Відповідно до ст. 3 ч.1 п. 13 обвинувачення, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 110 ч.4 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Таким чином, відповідно до норм КПК України обвинувальний акт - це процесуальний документ про закінчення досудового розслідування, який відповідно до ст. 291 КПК України складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Із вимог ст. 291 ч.2 КПК України випливає, що обвинувальний акт повинен обов'язково містити відомості, які передбачені пп. 1-9 цієї частини вказаної статті.
Дослідивши обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, суд приходить до висновку, що він не відповідає вимог ст. 291 ч.2 КПК України.
Так, відповідно до ст. 291 ч.2 п.5 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, а саме:
- виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими;
- правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
- формулювання обвинувачення.
З викладеної норми закону вбачається, що обвинувальний акт повинен містити посилання на обставини, які, у відповідності до положень ст. 91 КПК України, входять до предмету доказування, це подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення.
За змістом ст. 291 КПК обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зазначаються в обвинувальному акті у формі викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Об'єктивна сторона злочину викладається з посиланням на конкретні дії (бездіяльність) обвинуваченого, що ставляться йому в провину, які б відповідали диспозиції норми закону України про кримінальну відповідальність та вказували б на наявність у діянні складу злочину. Дотримання стороною обвинувачення вказаних вимог процесуального закону щодо змісту обвинувального акта створює необхідні умови для реалізації права особи на справедливий суд та ефективний захист від висунутого обвинувачення.
В даному випадку слідчий ОСОБА_7 в обвинувальному акті виклав фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, яке інкримінується ОСОБА_3 , не містить належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, а саме: не вказані дата, час вчинення кримінального правопорушення, вказаний лише час виникнення умислу на вчинення кримінального правопорушення, та не вказано про обставини, що мають значення для кваліфікації кримінального правопорушення, безпосередньо обставини щодо кваліфікації кримінального правопорушення, саме за ст. 121 ч.2 КК України.
Згідно ст. 91 ч.1 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (чає, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи із суті даної статті має відображатись в обвинувальному акті відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення, також, не містить елементів, передбачених ст. 91 КПК України, а саме: час вчинення кримінального правопорушення, вказаний лише час виникнення умислу, та обставини, що мають значення для кваліфікації кримінального правопорушення.
Більше того, саме формулювання обвинувачення суперечить викладеним в обвинувальному акті фактичним обставинам кримінального правопорушення, оскільки в формулюванні обвинувачення вже зазначається дата вчинення кримінального правопорушення, яка не зазначена в фактичних обставинах кримінального правопорушення.
Викладене вказує на те, що обвинувачення викладено у неконкретній та суперечливій формі, чим порушуються права обвинуваченого ОСОБА_3 на справедливий судовий розгляд в аспекті забезпечення йому права на захист.
Таке формулювання обвинувачення без конкретизації обставин є порушенням ч. 4 ст. 110 КПК України, відповідно до якої обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, що в свою чергу є порущенням положення ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, обвинувачення повинно бути зрозумічим як сторонам кримінального провадження, так і суду. Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого та прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Прокурор Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , в порядку ст. 36 ч.2 п.13 КПК України, погодився з обвинувальним актом в кримінальному провадженні №12019100030005073 від 10.07.2019 стосовно ОСОБА_3 , та затвердив його 03.02.2023, чим допустив порушення права обвинуваченого на захист, яке належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Право підозрюваного (обвинуваченого) на захист - це сукупність наданих йому законом повноважень для спростування підозри або обвинувачення, пом'якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів.
Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист є однією з основних засад судочинства в Україні (ст. 59, ч.2 ст. 63, п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 20 КПК України).
Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і є однією з беззаперечних підстав для скасування вироку та інших рішень у провадженні.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10. 2008 зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79).
Окрім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Крім того, відповідно до ст. 291 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування є невід'ємною частиною обвинувального акту та повинен відповідати положенням ст. 109 КПК України, однак, в ньому не зазначено всіх процесуальних рішень, прийнятих слідчими суддями в кримінальному провадженні, а саме:
1) ухвала слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 29.04.2020, якою було відмовлено у задоволенні скарги захисника на повідомлення про підозру;
2) ухвала слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_9 від 02.09.2021, якою було відмовлено у задоволенні скарги захисника на повідомлення про підозру;
3) ухвала слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 13.08.2021, якою було відмовлено слідчому у задоволенні клопотання про встановлення підозрюваному ОСОБА_11 та його захиснику строків нв ознайомлення з матеріалами кримінального провадження;
4) ухвала судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_12 від 05.10.2021, якою було відмовлено слідчому у задоволенні клопотання про встановлення підозрюваному ОСОБА_3 та його захиснику строків на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження;
5) хвала судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_13 від 21.12..2021, якою було відмовлено слідчому у задоволенні клопотання про встановлення підозрюваному ОСОБА_3 та його захиснику строків на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження;
6) ухвала слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 21.04.2020, якою було відмовлено слідчому у задоволенні клопотання про надання тимчасового доступу.
Обвинувальний акт з встановленими порушеннями, не може бути призначений до судового розгляду, оскільки їх усунення прокурором на наступних стадіях провадження не передбачено законом.
Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про неможливість призначення кримінального провадження №12019100030005073 від 10.07.2019 стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, пердбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, до судового розгляду та необхідність повернення обвинувального акта в даному кримінальному провадженні прокурору, який направив його до суду, у зв'язку з невідповідністю обвинувального акту вимогам КПК України.
Під час підготовчого судового засідання судом не встановлено наявність відомостей, які б вказували на те, що досудове розслідування кримінального провадження №12019100030005073 від 10.07.2019 стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України завершено поза межами строків досудового розслідування.
Таким чином, повернення обвинувального акта разом з додатками прокурору буде відповідати нормам ст. 2 КПК України, а саме завданням кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 291, 314, 376 ч.2 КПК України, суд -
клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту - задовольнити.
Обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12019100030005073 від 10.07.2019 стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України повернути прокурору Деснянської окружної прокуратури міста Києва, який направив його до суду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Повний текст ухвали оголошений 03.03.2023 о 14:30год.
Суддя: ОСОБА_1