ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 34/378
18.10.07 р.
За позовом
Відкритого акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод»
до
Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»
про
стягнення 22 006,89 грн.
Суддя
Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача -
Хмара М.О. (довіреність від 25.10.2006 № 61/юр-103);
від відповідача -
Костерний Д.О. (довіреність від 09.08.2007 № 2151-ню).
Відкрите акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод»(далі -Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»(далі -Відповідач) про стягнення 22 006,89 грн. вартості втраченого вантажу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а тому Відповідач повинен сплатити Позивачу вартість втраченого вантажу.
Відповідач позов не визнав свої заперечення мотивував тим, що він не є належним відповідачем, оскільки відповідно до Додатку № 19 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі -Угода), до якої Україна приєдналась 05.06.1992 та пункту 2.11 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»(далі -Роз'яснення) претензії у прямому міжнародному залізничному сполученні пред'являються компетентним органам залізниць, перелік яких встановлено у Додатку № 19 до Угоду.
У судовому засіданні 11.09.2007 оголошувалась перерва.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
30.05.2006 між Позивачем та ПТП «Стальное Депо», Республіка Білорусь, місто Мінськ (далі -Депо) було укладено Контракт № 61/5-0426 щодо поставки металопродукції (шестигранника).
14.01.2007 залізничний вагон № 66067232 було зважено, що підтверджується Актом № UA08688/3, копія якого міститься в матеріалах справи.
15.01.2007 залізничний вагон № 66067232 було прийнято Відповідачем до перевезення, що підтверджується залізничною накладною № 49140156, копія якої міститься в матеріалах справи.
У вказаній залізничній накладній зафіксовано 15 місць металопродукції (шестигранника) загальною вагою 66 250 кг.
19.01.2007 при проходженні територією України на станції Ворожба Південно-Західної залізниці було здійснено переважування залізничного вагону № 66067232. За наслідками переважування було складено Комерційний акт № В636650, у якому зафіксовано недостачу металопродукції (шестигранника).
30.01.2007 після прибуття залізничного вагону № 66067232 на територію Республіки Білорусь, Унітарним підприємством з надання послуг «Мінського відділення Білоруської Торгово-промислової палати»було складено Акт експертизи № 8/837-1, у якому зафіксовано нестачу однієї зв'язки металопродукції (шестигранника) повністю та нестачу у інших зв'язках вагою 8,07 т.
Вартість не отриманої металопродукції (шестигранника) становить 4 357,80 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 21.03.2007 становить 22 006,89 грн.
15.02.2007 та 16.02.2007 Депо направило Позивачу претензійну вимогу та лист, у яких вказало на недостачу металопродукції (шестигранника) та вимагало повернути суму різниці між оплаченою та отриманою металопродукцією (шестигранник) у розмірі 4 357,80 доларів США.
19.02.2007 між Позивачем та Депо було укладено Додаткову угоду до Контракту № 61/5-0426 від 30.05.2006 пунктом 1 якої встановлено, що Позивач повертає Депо кошти у сумі 4 357,80 доларів США за недопоставлену металопродукцією (шестигранник).
27.02.2007 на виконання вказаної додаткової угоди Позивач перерахував Депо 4 357,80 доларів США, що підтверджується Валютним ордером № 837DON07, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до параграфу 6 статті 29 Угоди претензія пред'являється для розгляду компетентним органам залізниць, зазначеним у Додатку № 19.
Пунктом 19 Додатку № 19 до Угоди встановлено, що компетентним органом залізничних доріг України щодо розгляду претензій, зокрема, пов'язаних із незбереженням вантажу при перевезенні є Головне комерційне управління Укрзалізниці.
Абзацом першим пункту 2.11 Роз'яснень встановлено, що спори, що виникають з договору перевезення, в тому числі у прямому міжнародному залізничному сполученні, у яких одним з відповідачів є орган транспорту, вирішуються господарським судом за місцезнаходженням органу транспорту, на якого Статутом і Правилами пред'явлення та розгляду претензій покладено розгляд претензії.
Таким чином, Відповідач не є компетентним органом залізничних доріг України щодо розгляду претензій пов'язаних із незбереженням вантажу при перевезенні, а тому позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 22 006,89 грн. вартості втраченого вантажу є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до параграфу 1 статті 29 Угоди право пред'явлення претензій, заснованих на договорі перевезення, належить відправникові або одержувачеві.
Згідно з пунктом 130 Статуту залізниць України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 «Про затвердження Статуту залізниць України») пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії.
Частиною першою статті 315 ГК України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов'язковим є пред'явлення йому претензії.
Як вбачається з матеріалів справи Позивач до пред'явлення позову до Відповідача не пред'явив йому претензії.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтею 315 ГК України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його прийняття.
Суддя
Сташків Р.Б.