ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" березня 2023 р. справа № 300/193/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 19.01.2023 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.07.2021 про перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести з 19.02.2020 ОСОБА_1 перерахунок загального відсотка для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді періоду навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 1 рік 10 місяців, календарний період проходження строкової військової служби у Збройних Силах Союзу РСР з 06.05.1978 по 03.05.1980, тобто, 1 рік 11 місяців 28 днів, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів, перерахунок довічного грошового утримання із врахуванням нового відсотка з 19.02.2020 без обмеження граничного розміру та виплатити різницю з врахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2017 у справі №348/2000/17, яка має преюдиційне значення, серед іншого, зобов'язано зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 1 рік 10 місяців, календарний період проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1980 - 1 рік 11 місяців 28 днів, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів. Стаж роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці на підставі цієї постанови збільшився з 26 років 3 місяців 13 днів до 30 років 1 місяця 4 днів, а загальний процент розрахунку пенсії від заробітку становив 70%. Однак, у подальшому на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №300/2328/20 відповідачем здійснено з 19.02.2020 перерахунок довічного грошового утримання згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 16.03.2020 за №04-12/109-20 та неправомірно зменшено відсоток від суддівської винагороди з 70% до 62%. Внаслідок такого перерахунку відповідач не зарахував до стажу роботи половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988 та календарний період проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1980, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів, у зв'язку з чим визначив, що суддівський стаж становить 26 років. З метою захисту порушеного права, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених у ній недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску (а.с. 42-45).
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 26.01.2023 подав до суду заяву про поновлення строку на звернення до суду (а.с. 47).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цією позовною заявою та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 59-60).
Пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 в частині призначення та перерахунку розміру довічного грошового утримання позивача.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.02.2023 (а.с. 64-67). Так, у відзиві за №0900-0902-8/5939 від 09.02.2023 представниця відповідача із позовними вимогами ОСОБА_1 не погодилась, вказала на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема зазначила, що на час виходу позивача у відставку, правовідносини щодо відставки суддів регулювалися Законом України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, яким не передбачено зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання. Щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди працюючого судді, то представниця звернула увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.09.2021 у справі №580/585/21. У цій постанові Верховний Суд вказав, що оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом №1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом №2453-VI. Колегія суддів зазначила, що зворотне зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону № 2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів. Таким чином, представниця відповідача вважає, що перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 здійснено у відповідності до норм чинного законодавства, тому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2023 представницею відповідача долучено до відзиву на позовну заяву копії матеріалів з пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.70-183).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 05.07.1980 (а.с.8-26), серед іншого:
- з 06.05.1978 по 03.05.1980 - проходив службу в лавах радянської армії (а.с.9);
- з 01.09.1984 по 30.06.1988 - навчався на денній формі Харківського юридичного інституту (а.с.11);
- 06.09.1990 по 23.12.2016 працював на посаді судді в судах різних інстанцій (а.с. 13-23).
У зв'язку із набуттям статусу судді у відставці ОСОБА_1 з 24.12.2016 призначено довічне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди (зворотна сторона а.с. 70).
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2017 у справі №348/2000/17, серед іншого, зобов'язано зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 1 рік 10 місяців, календарний період проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1980 - 1 рік 11 місяців 28 днів, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів.
Постанова Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2017 у справі №348/2000/17 набрала законної сили 20.12.2017.
У подальшому, у зв'язку зі збільшенням з 19.02.2020 розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду №04-12/109-20 від 16.03.2020, у здійсненні якого відповідачем відмовлено.
За результатами судового оскарження зазначеної відмови Івано-Франківським окружним адміністративним судом 26.11.2020 ухвалено рішення у справі №300/2328/20, яким, серед іншого, зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду 16.03.2020 №04-12/109-20, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (а.с.33-37).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 300/2328/20 повернуто скаржнику.
Таким чином, рішення від 26.11.2020 у справі №300/2328/20 набрало законної сили 11.02.2021 відповідно до частини 2 статті 255 КАС України.
Згідно з копією розрахунку від 28.06.2021, в результаті здійсненого на виконання рішення від 26.11.2020 у справі №300/2328/20 перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 , основний розмір такого утримання встановлено у розмірі 62% від суддівської винагороди та становить 114 685,12 грн, розмір довічного грошового утримання з надбавками - 137 622,14 грн. (а.с.181-182).
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, у відповідь на яку відповідач листом від 19.08.2021 №6569-6177/К-02/8-0900/21 роз'яснив, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 по справі №300/2328/20 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провело перерахунок щомісячного довідного грошового утримання судді у відставці. Перерахунок проведено з врахуванням пункту 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яким передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Повідомлено, що позивачу проведено перерахунок довічного грошового утримання суді відставці в розмірі 62% суддівської винагороди, що відповідає 26 рокам стажу судді. При проведенні такого перерахунку відсотки суддівської винагороди визначено без врахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці періодів військової служби та половини терміну навчання. Зазначено, що розмір щомісячного довідного грошового утримання судді у відставці обчислено у відповідності до норм чинного пенсійного законодавства (а.с. 39-40).
Позивач, вважаючи протиправним незарахування відповідачем до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини терміну навчання на денній формі у вищому юридичному закладі і строкову військову службу та зменшення, у зв'язку з цим, відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання з 70% до 60% від розміру суддівської винагороди, звернувся до суду з метою захисту порушеного права.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі, також - Закон №1402-VIII).
У відповідності до частини 4 статті 142 вказаного Закону, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно з частиною 5 статті 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VI (надалі, також - Закон №2453-VI).
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
При цьому, згідно із пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом за наслідком розгляду справи №300/2328/20 у рішенні від 26.11.2020 констатовано право позивача, після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
ОСОБА_1 стверджує, що при перерахунку з 19.02.2020 його довічного грошового утримання, проведеного на виконання судового рішення у справі №300/2328/20, відповідачем не враховано до стажу роботи на посаді судді період проходження військової служби та половину терміну навчання за денною формою та зменшено відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання до 62% складових суддівської винагороди.
Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо неврахування до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, суд зазначає таке.
За правилами частини 1 статті 116 Закону №1402-VІІІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до статті 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VІІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Також, пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
ОСОБА_1 зарахований на посаду народного судді Калуського міського народного суду 06.09.1990, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 05.07.1980 (а.с. 13).
На час обрання позивача на посаду судді вперше діяв Закон Української РСР «Про судоустрій Української РСР» від 05.06.1981 №2022-X (надалі, також - Закон №2022-X), який не містив норм, якими б визначався порядок обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання.
Також відповідно до частини 1 статті 2 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки від 05.06.1981 №2023-X "Про вибори районних (міських) народних судів Української РСР" (який був чинним на час обрання позивача на посаду судді) було визначено, що народним суддею і народним засідателем районного (міського) народного суду може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років.
Отже, на час обрання позивача на посаду судді законом не вимагався мінімальний стаж роботи в галузі права для набуття права для обрання на посаду судді на дату такого обрання (призначення).
Водночас, згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20.03.2008), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом №2862-ХІІ; втратила чинність 01.01.2012), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді перевищує показник у 10 років, то положення наведених актів права підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині періоду трудової діяльності, котрий включається до стажу роботи позивача на посаді судді.
Цей висновок суду ґрунтується також і на положеннях Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, яким були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень якого було доповнено абзацом 4 такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
Окрім цього, постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2017 у справі №348/2000/17, яка набрала законної сили 20.12.2017, серед іншого, зобов'язано зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 1 рік 10 місяців, календарний період проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1980 - 1 рік 11 місяців 28 днів, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, перерахувавши позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на виконання рішення суду з 19.02.2020 без врахування до стажу періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою навчання на юридичних факультетах, відповідач поставив під сумнів судове рішення від 13.10.2017 у справі №348/2000/17, яке набрало законної сили.
Таким чином, дії відповідача щодо незарахування до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи позивача на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - у Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988 та періоду проходження військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1980, при перерахунку довічного грошового утримання, є протиправними. Такі дії відповідача мали наслідком неправомірне зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при його перерахунку з 19.02.2020.
Надаючи оцінку сформованим позивачем вимогам щодо визнання протиправним та скасування рішення Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.07.2021 про перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання, суд зазначає, що відповідачем не приймалося рішення (як окремий індивідуальний акт) про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, внаслідок якого не враховано спірні періоди. Натомість в даному випадку мало місце вчинення таких дій щодо незарахування до стажу періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті при виконанні судового рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача буде визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення ОСОБА_2 з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарного періоду проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1982, що становить 1 рік 11 місяців 28 днів та половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 01 рік 10 місяців та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок загального відсотка для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1982, що становить 1 рік 11 місяців 28 днів та половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 01 рік 10 місяців, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів, та проводити виплату довічного грошового утримання із врахуванням нового відсотка, починаючи з 19.02.2020 та фактично виплачених сум.
З приводу вимоги позивача щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру, суд зазначає таке.
Так, листом від 19.08.2021 №6569-6177/К-02/8-0900/21 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 по справі №300/2328/20 здійснено перерахунок його довічного грошового утримання без врахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці періоду проходження військової служби та половини строку навчання. У зазначеному листі відповідач не навів жодних заперечень стосовно перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмежень (а.с.39-40). Орган пенсійного фонду констатував відсутність законних підстав для врахування позивачу до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці періодів військової служби та половини строку навчання.
Також суд зауважує, що у поданій позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру та не зазначає, які саме обмеження можуть бути застосовані відповідачем при перерахунку його довічного грошового утримання.
Доказів порушення прав ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог (відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру) матеріали справи не містять.
Таким чином, питання здійснення перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру станом на момент розгляду судом цієї адміністративної справи не є спірним.
Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру є передчасною і такою, що задоволенню не підлягає.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією від 18.01.2023 №1469 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 1 073,60 грн.
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина сплаченої ним суми судового збору у розмірі 536,80 грн, що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення ОСОБА_2 з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарного періоду проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1982, що становить 1 рік 11 місяців 28 днів та половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 01 рік 10 місяців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_2 з 19.02.2020 перерахунок загального відсотка для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 06.05.1978 по 03.05.1982, що становить 1 рік 11 місяців 28 днів та половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 30.06.1988, що становить 01 рік 10 місяців, що в загальному становить 3 роки 9 місяців 28 днів, здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання із врахуванням нового відсотка, починаючи з 19.02.2020, з врахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становлять 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.