Справа № 11-294 Суддя Новікова О.В,
Ст.365 ч.З КК України Допов. Фісунов Л.Л.
апеляційний суд дніпропетровської області
Іменем України
Колегія суддів палати з кримінальних справ апеляційного суду
Дніпропетровської області в складі:
головуючого, судді Чернусь К.П.
суддів Фісунова Л.Л., Стуковенковой Т.Г.
за участю прокурора Грамма О.М.
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
обвинувачених ОСОБА_3. ОСОБА_4.
потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
розглянула 15 лютого 2007 року у відкритому судовому засіданні в
м.Дніпропетровську кримінальну справу по апеляціям прокурора, приймавшого
участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7., адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_1, в інтересах обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4. на постанову Нікопольського міськрайонного суду від 24 листопада 2006 року.
Цією постановою кримінальна справа відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судимого, обвинуваченого за ч.З ст.365 КК України
та ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, раніше не судимого.
обвинуваченого за ч.2 ст.364 КК України
повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 и ОСОБА_4 звинувачується в
скоєні наступних злочинів:
2
В листопаді 2002 року ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (ВАТ "ОГЗК") звернулося до ОСОБА_3, як до голови Нікопольської районної державної адміністрації, з клопотанням про обмін земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні ВАТ "ОГЗК" на земельні ділянки, що належать громадянам, власникам земельних часток (паїв) на території Покровської сільської ради, під розширення Шевченківського кар'єру.
ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що громадяни отримали документи, що посвідчують їх право власності на земельні ділянки, що декілька громадян не дали своєї згоди на будь-які дії з належними їм земельними ділянками, не маючи будь-яких повноважень на розпорядження вказаними землями, надав усне доручення ОСОБА_4. виготовити проект розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації "Про затвердження проекту обміну земельними ділянками" №534-р.
ОСОБА_4. за усним дорученням голови Нікопольської районної державної адміністрації ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем начальника Нікопольського районного відділу земельних ресурсів, всупереч інтересів служби, в інтересах третіх осіб, підготував проект розпорядження "Про заміну державних актів на право приватної власності на землю громадянам Покровської сільської ради" №223-р. При цьому ОСОБА_4. достовірно знав, що не всі громадяни дали свою згоду на обмін земельних ділянок.
03.06.2003 року ОСОБА_3, явно перевищуючи межі наданої йому влади та повноважень, підписав розпорядження "Про заміну державних актів на право приватної власності на землю громадянами Покровської сільської ради" №223-р.
Згідно цього громадяни: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, власники земельних ділянок без їхньої згоди були позбавлені земельних ділянок загальною вартістю 45346 грн., а з рештою громадян не були укладені відповідні цивільно-правові угоди міни.
В наслідок умисних дій службових осіб: голови Нікопольської
районної державної адміністрації ОСОБА_3, які явно виходили за
межі наданих йому прав та повноважень, та завдяки зловживанню
службовим становищем начальника Нікопольського районного відділу
земельних ресурсів ОСОБА_4., який діяв у супереч інтересів служби
та в інтересах третіх осіб, були спричинені тяжкі наслідків у вигляді
спричинення матеріальних збитків громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, у розмірі 11336,50 грн. кожному, а всього на загальну суму 45346 грн., що більш ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та тяжкі наслідки у вигляді порушення конституційного права громадян на власність, що підриває авторитет державного органу та викликає недовіру громадян до
3
державної політики у сфері. управління земельними ресурсами і захисту права власності громадян на землю. В апеляціях: - прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду відмінити, а справу направити на новий розгляд в інший суд. При цьому, прокурор стверджує, що в матеріалах справи мається достатньо доказів для визнання вини обвинувачених в інкримінованих їм злочинах,
· потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. у своїй апеляції також просять постанову суду відмінити, вважаючи питання стосовно винуватості ОСОБА_3, ОСОБА_4. повністю доведеним,
· адвокат ОСОБА_2. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 вважає, що вина його підзахисного не знайшла своє підтвердження, в наслідок чого просить постанову суду відмінити, а кримінальну справу у відношенні ОСОБА_3 закрити,
· адвокат ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4. просить постанову суду відмінити, а справу направити на новий розгляд. На підтвердження свого прохання адвокат вказує на те, що, на його думку, в матеріалах справи мається достатньо доказів, які свідчать про не винуватість ОСОБА_4.
Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора Грамма О.М., яка вважала постанову суду такою, що підлягає відміні, а справу направити в інший суд на новий судовий розгляд, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7., адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4., які вважали необгрунтованим їх притягнення до кримінальної відповідальності, перевіривши обґрунтованість доводів, які містилися в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, постанова суду відміні, а справа направленню в той же суд на новий розгляд зі слідуючих підстав.
Як вказано в постанові суду, в судовому засіданні було встановлено, що розпорядження, про які йдеться в звинуваченні діють і на даний час, ніким не оскарженні, і не відмінені у встановленням у законом порядку, і дану обставину суд не може ігнорувати і не приймати до уваги.
Із пояснень ОСОБА_3, ОСОБА_4., вбачається, що при прийнятті даних розпоряджень вони діяли в межах своїх повноважень і керувалися діючим законодавством, а саме Законом України "Про місцеві державні адміністрації" у межах і формах визначених Конституцією України і Законами України, відносно вирішення питань використання землі, та відповідними технічними документаціями, експертними висновками, які також базовані на законодавстві України і даний факт підтверджується залученими до справи висновком державної землевпорядної експертизи №1325 від 26.10.2004 року, в якій вказано, що технічна документація в цілому відповідає діючому законодавству.
4
Згідно з поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12. вся документація, пов'язана з проведенням обміну земельних ділянок та заміною державних актів відповідала діючому законодавству.
Свідок ОСОБА_13. суду пояснив, що права потерпілих порушено не було, так як їм було надано не гіршу, а навіть крашу землю, але вони просто не хотіли її отримувати.
Свідки ОСОБА_14. та ОСОБА_15. пояснили, що при прийнятті рішення про надання згоди на обмін комісія не вбачала порушень закону, згода власників була.
Свідок ОСОБА_16. суду пояснив, що ні в якому разі права потерпших не було порушено. Вони просто хотіли замість землі отримати гроші, або будівельні матеріали, але не отримавши згоди від правління на такий обмін звернулися до прокуратури. А всі дії пов'язані з виконанням розпоряджень були фактично ствердженні розпорядженням наступного голови РДА в 2005 році. Питання про їх відміну не ставилось.
Відповідно до пояснень потерпших ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7. вони за захистом своїх прав в суд не зверталися.
Крім того, у справі знаходиться Акт від 09.07.2001 року (а.с. 237-249), у якому потерпші ОСОБА_6(№56), ОСОБА_5(№98), ОСОБА_7. (№104) у зв'язку з реорганізацією КСГІ "Катеринівський" у ГТП "Агрофірма Катеринівська", що як правонаступник знаходиться в договірних відносинах з ВАТ "ОГЗК" (договір б/н від 18 вересня 2000 року) для збереження виділеного земельного паю дають свою письмову згоду на відвід земель, що знаходяться в єдиному масиві, під ведення гірських робіт комбінату.
Ст.ст.38,43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено механізм оскарження рішень посадових осіб і актів місцевих державних адміністрацій, зокрема розпорядження голови місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства, які є недоцільними, неощадливими, неефективними по очікуваних або фактичних результатах, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Саме з метою реалізації даного механізму прокурор Нікопольського району звернувся в Нікопольський районний суд Дніпропетровської області, що рішенням у справі №2-1064/03 від 08.12.2003 року визнав незаконними розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації №534-р від 28.12.2002 року "Про затвердження проекту обміну земельними ділянками" і розпорядження №223-р від 03.06.2003 року "Про заміну державних актів про право приватної власності на землю громадянам Покровської сільської ради".
5
Однак, 25.08.2004 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області зазначене рішення суду першої інстанції скасовано.
А 10.12.2004 року Нікопольським міськрайонним судом у цивільній справі №7959-04 за заявою прокурора Нікопольського району про визнання незаконними розпоряджень голови Нікопольської районної державної адміністрації постановлена ухвала про припинення провадження у справі, що набуло законної сили.
Отже, дані розпорядження на теперішній час не втратили своєї юридичної чинності.
Згідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" від 11.03.2005 року №2 досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст.22, 64 КПК України не було дослідженні або поверхнево чи однобічно дослідженні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
На думку суду під час досудового слідства зовсім не було досліджено питання про законність чи не законність розпоряджень №534-р від 28.12.2002 року та №223-р від 03.06.2003 року.
Мотивуючи рішення про направлення справи на додаткове розслідування, суд прийшов до висновку, що "невизначеність в законності розпоряджень голови Нікопольської РДА №534 від 28.12.2002 року та №223-р від 03.06.2003 року становить ту неповноту, яку неможливо усунути при розгляді даної кримінальної справи, і що, в свою чергу, не дає можливості прийняти остаточне рішення по справі".
Тобто, суд "невизначеність в законності розпоряджень" вважає неповнотою слідства.
З таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Цивільного кодексу України держава Україна, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права є учасниками цивільних правовідносин, а відповідно до ст.82 цього ж кодексу на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з викладеного, а також із вимог ст.204 ЦК України, розпорядження РДА як правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом і судом є правомірним (презумпція правомірності правочину). При відсутності таких даних суд також зобов'язаний виходити із презумпції правомірності згаданих вище розпоряджень голови РДА.
Пропозиція ж суду, викладена у постанові щодо визначення законності розпоряджень, виходить за межі завдань кримінального судочинства, передбачені у ст.3 КПК України.
6
Судом під час судового слідства ретельно дослідженні всі докази по справі.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити вирок згідно ст.327 КПК України.
Таким чином, суд при відсутності, як він вважає доказів вини, стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3, мав винести стосовно них вирок, а не направляти справу на додаткове розслідування.
Твердження прокурора про те, що суд на стадії надання останнього слова підсудному не може ставити питання про поновлення судового слідства для вирішення питання про направлення справи на додаткове розслідування є безпідставним і не заслуговує уваги у судової колегії.
Так, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" від 11.02.2005 року №2 можуть виникнути на будь-якій стадії судового розгляду, у тому числі під час судового слідства чи судових дебатів, при зверненні підсудного з останнім словом до суду, а також при постанові вироку.
Підстав для передачі справи для розгляду в інший суд не має.
Керуючись вищевикладеним, а також ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7., адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_1, в інтересах обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4. частково задовольнити.
Постанову Нікопольського міськрайоного суду від 24 листопада 2006 року про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3, обвинуваченого за ч.3 ст.365 КК України та ОСОБА_4, обвинуваченого за ч.2 ст.364 КК України скасувати, а справу направити на новий розгляд зі стадії судового слідства у той же суд.