29 серпня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Друга державна нотаріальна контора м. Херсона, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 5 серпня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 жовтня 2005 року,
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 5.08.2005 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 31.10.2005 р., яким в позові відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судами неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, порушені норми матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.
Заперечуючи проти доводів скарги,ОСОБА_2 вказує на те, що оскаржувані судові рішення, на її думку, є законними і обґрунтованими.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірного будинку, який у встановленому порядку було посвідчено державним нотаріусом. Раніше позивачка укладала з іншими особами договір міни цього ж будинку та договір довічного утримання, які в судовому порядку були визнані недійсними, а тому при підписанні останнього договору розуміла його значення та відміну від інших договорів.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення нею договору купівлі-продажу спірного будинку внаслідок помилки.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 5 серпня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 жовтня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
____________________ Є.Ф. Левченко
____________________ Л.М. Лихута
____________________ Я.М. Романюк