іменем України
13 лютого 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/325/22
Головуючий у першій інстанції - Карапиш Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/267/23
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
секретар: Поклад Д.В.
сторони:
позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ”ІНТЕР”
відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ”
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”ІНТЕР” на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Карапиш Т.В. від 10 листопада 2022 року, місце постановлення ухвали м.Ічня, у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”ІНТЕР” до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,
У червні 2022 року СТОВ ”ІНТЕР” звернулось з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” про визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07.10.2022 року позовну заяву СТОВ ''ІНТЕР'' до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, було залишено без розгляду, на підставі п.5 ч.1 статті 257 ЦПК України, оскільки представник позивача в підготовче судове засідання надав заяву, в якій просив залишити без розгляду позов СТОВ ''ІНТЕР''.
10.10.2022 року представник відповідачів ОСОБА_1 та Фермерського господарства ''АГРОГМИРЯНСЬКЕ'' - адвокат Сидоренко О.В. звернувся до суду із заявами про компенсацію понесених витрат, відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України, пов'язаних із розглядом даної справи №733/325/22, внаслідок необгрунтованих дій позивача. У поданих заявах представник відповідачів - адвокат Сидоренко О.В. зазначав, що відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Щодо заздалегідь необґрунтованих дій позивача представник відповідачів - адвокат Сидоренко О.В. вказував, що позивач СТОВ ”Інтер” подав заяву після 5 місяців з дня закінчення та укладення договорів оренди земельних ділянок (договір оренди закінчився в січні, а позовна заява подана до суду в червні 2022 року), та 2 місяців з дня укладення договору обміну земельними ділянками між СТОВ ”ІНТЕР” та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” (договір обміну датований 19.04.2022 року); має місце приховування важливих фактів, а саме, навмисне незгадування про повідомлення орендодавця про небажання укладати нові договори оренди, додаткові угоди зі СТОВ ”Інтер” надіслане в жовтні 2021 року, тобто, за 3 місяці до закінчення договору оренди землі, та долучення до позовної заяви в якості доказів змінених додаткових угод до договору оренди земельної ділянки, що свідчить про те, що позивач заздалегідь мав протиправну мету порушення прав та інтересів відповідача. З даних підстав, позивач подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, розуміючи свою протиправну поведінку та результати розгляду справи. За наведених обставин, представник відповідачів - адвокат Сидоренко О.В. просив стягнути зі СТОВ ”ІНТЕР” понесені витрати на правничу допомогу на користь відповідача ОСОБА_1 у розмірі 10 100 грн., та на користь відповідача ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” у розмірі 10 100 грн.
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.11.2022 року заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” - адвоката Сидоренка О.В. про компенсацію понесених витрат, відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України, пов'язаних із розглядом справи №733/325/22 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”ІНТЕР” до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, задоволено частково. Стягнуто із СТОВ ”Інтер” на користь ОСОБА_1 , ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі по 5 100 грн. на користь кожного із відповідачів.
В апеляційній скарзі СТОВ ”ІНТЕР” просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 10.11.2022 року, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні заяв представника відповідачів ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” - адвоката Сидоренка О.В. про компенсацію понесених витрат на правову допомогу, відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 10.11.2022 року є необґрунтованою та такою, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги СТОВ ”Інтер” зазначає, що відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України, у разі залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Апелянт вказує, що саме подання заяви позивачем про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача., а залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача є формою закінчення справи, без ухвалення рішення. Апелянт вважає висновки суду першої інстанції щодо зловживання позивачем своїми правами, що виразилось у ненаданні позивачем суду доказів по справі, передчасними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки ненадання/надання окремих доказів до позову не може свідчити про зловживання позивача своїми процесуальними правами, у розумінні п.3 ч.2 статті 44 ЦПК України. Апелянт стверджує, що по справі відсутні докази наявності передбачених статтею 44 ЦПК України зловживань процесуальними правами зі сторони позивача. Апелянт звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ч.6 статті 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу. При цьому, апелянт вказує, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду була постановлена 07.10.2022 року, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 10.11.2022 року про компенсацію судових витрат постановлена судом 10.11.2022 року, тобто, із порушенням строків, визначених ч.6 статті 142 ЦПК України. За даних обставин, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 10.11.2022 року, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні вимог поданих представником відповідачів заяв про компенсацію судових витрат, відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України. Апелянт просить стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 7 481 грн., а саме: 2 481 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги, 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” - адвокат Сидоренко О.В. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу СТОВ ”Інтер” на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.11.2022 року, у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції від 10.11.2022 року.
В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник відповідачів ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” - адвокат Сидоренко О.В. просив залишити без задоволення апеляційну скаргу СТОВ ”ІНТЕР” на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.11.2022 року, у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції від 10.11.2022 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник СТОВ ”ІНТЕР” - адвокат Жидкий А.М. підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.
В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_1 , Фермерське господарство ''АГРОГМИРЯНСЬКЕ'', належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з'явиличь. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що у провадженні Ічнянського районного суду Чернігівської області перебувала цивільна справа за позовом СТОВ ”ІНТЕР” до ОСОБА_1 , ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. З даним позовом позивач звернувся до суду першої інстанції у червні 2022 року.
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07.10.2022 року у справі №733/325/22, у підготовчому судовому засіданні позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”Інтер” до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ''АГРОГМИРЯНСЬКЕ” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, було залишено без розгляду, згідно п.5 ч.1 статті 257 ЦПК України, оскільки представник позивача до початку розгляду справи по суті звернувся до суду із заявою про залишення даного позову без розгляду (а.с.111).
10.10.2022 року представник відповідачів ОСОБА_1 та Фермерського господарства ''АГРОГМИРЯНСЬКЕ'' - адвокат Сидоренко О.В. звернувся до суду із заявами про компенсацію понесених витрат, відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України, пов'язаних із розглядом даної справи №733/325/22, внаслідок необгрунтованих дій позивача.
Представником відповідачів на підтвердження витрат відповідачів, понесених ними на професійну правничу допомогу суду було надано наступні документи:
- договори про надання правничої (правової) допомоги №08/22 та №10/22 від 08.07.2022 року, відповідно до яких, розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатках до даних договорів, які є їх невід'ємними складовими (а.с.125-127; 141-143);
- попередні (орієнтовні) розрахунки витрат (які понесли і які очікують понести відповідачі ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ”), пов'язаних із наданням правової допомоги, що підлягає сплаті, як судові витрати від 08.07.2022 року (а.с.128,144);
- акти прийняття-передачі наданих послуг від 14.07.2022 року, з яких вбачається, що вартість аналізу чинного законодавства України та дослідження судової практики застосування відповідних норм права щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та укладення договору оренди (додаткових угод) з переважним правом, склала 500 грн.; вартість збору та підготовку доказів, необхідних для подання відзиву на позовну заяву, склала 1 600 грн. (1 година - 800 грн., 800 грн. х 2 год. = 1 600 грн.); складання відзиву на позовну заяву, надсилання її учасникам справи та подання до суду - 3 000 грн. (1 година - 1 000 грн., 1 000 грн. х 3 год. = 3 000 грн.) (а.с.129, 145);
- копії квитанцій до прибуткових касових ордерів №14, №16 від 14.07.2022 року, відповідно до яких ОСОБА_1 та голова ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” Воронько Е.О. за надання правової допомоги сплатили адвокату Сидоренку О.В. по 5 100 грн. кожен (а.с.130, 146);
- акти прийняття-передачі наданих послуг від 07.10.2022 року, відповідно до яких вартість участі адвоката у суді першої інстанції у справі, яка містить немайновий спір, становить 5 000 грн. - представлення інтересів ОСОБА_1 та 5 000 грн. - представлення інтересів ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” (грн./судодень) (а.с.131,147);
- копії квитанцій до прибуткових касових ордерів №07, №08 від 07.10.2022 року, відповідно до яких ОСОБА_1 та голова ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” Воронько Е.О. за надання правової допомоги сплатили адвокату Сидоренку О.В. по 5 000 грн. кожен (а.с.132, 148);
- копію рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.04.2021 року № 99 (а.с.151).
Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 10.11.2022 року, частково задовольняючи вимоги заяв представника відповідачів ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” - адвоката Сидоренка О.В. про компенсацію понесених витрат, відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України, пов'язаних із розглядом даної справи № 733/325/22, суд першої інстанції, із врахуванням норм права, які регулюють дані правовідносини, висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.01.2022 року у справі №462/1026/19, від 12.11.2020 року у справі №359/9512/17, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, дійшов висновку, що є доведеним факт подання позивачем завідомо безпідставного позову, який має очевидний штучний характер. Судом першої інстанції при цьому, враховано, що позивачем у відзиві не наведено відповідних заперечливих доказів щодо даних дій позивача, які створюють безпідставність позову та очевидність штучного характеру. Судом першої інстанції встановлено, що наведені доводи представником ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” - адвокатом Сидоренком О.В. щодо приховування позивачем фактів по справі, а саме, ненадання до суду повідомлення орендодавця про небажання укласти нові договори оренди зі СТОВ ”ІНТЕР”, які були надіслані ОСОБА_1 на адресу СТОВ ”ІНТЕР” у жовтні 2021 року, і відповідач діяв в межах Закону України ''Про оренду землі'', знайшли своє підтвердження. Даний факт підтверджується фіскальним чеком АТ ''Укрпошта''від 19.10.2021 року щодо надсилання рекомендованим листом, на що заперечень від представника позивача до суду не надійшло.
Суд першої інстанції також прийняв до уваги приєднання до позовної заяви, в якості доказів, копії додаткової угоди від 10.12.2021 року, яка не має законної сили, оскільки вона укладена без відома орендодавця, що підтверджується відсутністю в даній додатковій угоді його підпису, що вказує на створення представником позивача штучних доказів, так як ним в якості доказів надано змінені додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки, що, як зазначив в ухвалі від 10.11.2022 року суд першої інстанції, вказує на заздалегідь протиправну мету позивача, та його звернення до суду після 5 місяців з дня закінчення та укладення договорів оренди земельних ділянок.
За вищевказаних обставин, враховуючи співмірність розміру витрат на правову допомогу, обсяг вчинених дій представником відповідачів в межах проведеного судового розгляду, доведеність необхідності вчинення та обсяг наданих послуг, виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідачів компенсації понесених ними витрат на професійну правничу допомогу, в порядку ч.5 статті 142 ЦПК України, пов'язаних із розглядом даної цивільної справи №733/325/22, у розмірі по 5 100 грн. на користь кожного із відповідачів - ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ”.
Стосовно доводів представника позивача щодо порушення судом першої інстанції строків розгляду даної заяви представника відповідачів, у розумінні ч.6 статті 142 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваній ухвалі від 10.11.2022 року, що ''…В світлі дій воєнного стану та постійного відключення електроенергії, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду такої заяви поза межами 15-денного строку розгляду, так як такі підстави є поважними.''
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 10.11.2022 року про часткове задоволення вимог заяви представника відповідачів щодо компенсації понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу, в порядку приписів ч.5 статті 142 ЦПК України, є такими, що не узгоджуються із обставинами справи та нормами права, які регулюють дані правовідносини, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 10.11.2022 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В доводах апеляційної скарги СТОВ ”ІНТЕР” зазначає, що відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України, у разі залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Апелянт вказує, що саме подання заяви позивачем про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, а залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача є формою закінчення справи, без ухвалення рішення. Апелянт вважає висновки суду першої інстанції щодо зловживання позивачем своїми правами, що виразилось у ненаданні позивачем суду доказів по справі, передчасними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки ненадання/надання окремих доказів до позову не може свідчити про зловживання позивача своїми процесуальними правами, у розумінні п.3 ч.2 статті 44 ЦПК України. Апелянт стверджує, що по справі відсутні докази наявності передбачених статтею 44 ЦПК України зловживань процесуальними правами зі сторони позивача.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 127/19422/19, провадження № 61-3718св21.
Згідно приписів ч.5, ч.6 статі 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч.9 статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Виходячи із правового аналізу статей: 141, 142 ЦПК України, необхідно зазначити, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі №202/2600/15-ц, від 17.12.2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.10.2022 року представник відповідачів ОСОБА_1 та Фермерського господарства ''АГРОГМИРЯНСЬКЕ'' - адвокат Сидоренко О.В. звернувся до суду із заявами про компенсацію понесених витрат, відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України, пов'язаних із розглядом даної справи №733/325/22, внаслідок необгрунтованих дій позивача. У поданих заявах представник відповідачів - адвокат Сидоренко О.В. зазначав, що відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Щодо заздалегідь необґрунтованих дій позивача представник відповідачів - адвокат Сидоренко О.В. вказував, що позивач СТОВ ”Інтер” подав заяву після 5 місяців з дня закінчення та укладення договорів оренди земельних ділянок (договір оренди закінчився в січні, а позовна заява подана до суду в червні 2022 року), та 2 місяців з дня укладення договору обміну земельними ділянками між СТОВ ”ІНТЕР” та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” (договір обміну датований 19.04.2022 року); має місце приховування важливих фактів, а саме, навмисне незгадування про повідомлення орендодавця про небажання укладати нові договори оренди, додаткові угоди зі СТОВ ”ІНТЕР” надіслане в жовтні 2021 року, тобто, за 3 місяці до закінчення договору оренди землі, та долучення до позовної заяви в якості доказів змінених додаткових угод до договору оренди земельної ділянки, що свідчить про те, що позивач заздалегідь мав протиправну мету порушення прав та інтересів відповідача. З даних підстав, позивач подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, розуміючи свою протиправну поведінку та результати розгляду справи. За наведених обставин, представник відповідачів - адвокат Сидоренко О.В. просив стягнути зі СТОВ ”ІНТЕР” понесені витрати на правничу допомогу на користь відповідача ОСОБА_1 у розмірі 10 100 грн., та на користь відповідача ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” у розмірі 10 100 грн.
Частково задовольняючи вимоги заяви представника відповідачів про стягнення на їх користь із позивача понесених ними витрат на професійну правничу допомогу, в порядку приписів ч.5 статті 142 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що є доведеним факт подання позивачем завідомо безпідставного позову, який має очевидний штучний характер.
Відповідно до положень ч.1-ч.4 статті 13 ЦК України, яка регламентує межі здійснення цивільних прав, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У зв'язку із наведеним, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися, як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість.
При цьому, аналіз ч.2 статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 10.11.2022 року щодо наявності підстав для часткового задоволення вимог поданої заяви представника відповідачів ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” - адвоката Сидоренка О.В. про компенсацію понесених витрат, відповідно до ч.5 статті 142 ЦПК України, пов'язаних із розглядом справи №733/325/22 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”ІНТЕР” до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.
Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що наведені доводи представником ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ” - адвокатом Сидоренком О.В. щодо приховування позивачем фактів по справі, а саме, ненадання до суду повідомлення орендодавця про небажання укласти нові договори оренди зі СТОВ ”ІНТЕР”, які були надіслані ОСОБА_1 на адресу СТОВ ”ІНТЕР” у жовтні 2021 року, і відповідач діяв в межах Закону України ''Про оренду землі'', знайшли своє підтвердження. Даний факт підтверджується фіскальним чеком АТ ''Укрпошта'' від 19.10.2021 року щодо надсилання рекомендованим листом, на що заперечень від представника позивача до суду не надійшло.
Суд першої інстанції також прийняв до уваги приєднання до позовної заяви, в якості доказів, копії додаткової угоди від 10.12.2021 року, яка не має законної сили, оскільки вона укладена без відома орендодавця, що підтверджується відсутністю в даній додатковій угоді його підпису, що вказує на створення представником позивача штучних доказів, так як ним в якості доказів надано змінені додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки, що, як зазначив в ухвалі від 10.11.2022 року суд першої інстанції, вказує на заздалегідь протиправну мету позивача, та його звернення до суду після 5 місяців з дня закінчення та укладення договорів оренди земельних ділянок.
При цьому, доводи представника відповідачів відносно недобросовісності поведінки позивача, яка виразилась у вищевказаних діях, позивачем належними та достатніми доказами, у розумінні статей: 77,80 ЦПК України, не спростовані.
Судом першої інстанції встановлено, що є доведеним факт подання позивачем у даній справі завідомо безпідставного позову, який має очевидний штучний характер.
За вищевказаних обставин, враховуючи співмірність розміру витрат на правову допомогу, обсяг вчинених дій представником відповідачів в межах проведеного судового розгляду, доведеність необхідності вчинення та обсяг наданих послуг, виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідачів компенсації понесених ними витрат на професійну правничу допомогу, в порядку ч.5 статті 142 ЦПК України, пов'язаних із розглядом даної цивільної справи №733/325/22, у розмірі по 5 100 грн. на користь кожного із відповідачів - ОСОБА_1 та ФГ ”АГРОГМИРЯНСЬКЕ”.
В доводах апеляційної скарги СТОВ ''ІНТЕР'' вказує, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду була постановлена 07.10.2022 року, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 10.11.2022 року про компенсацію судових витрат постановлена судом 10.11.2022 року, тобто, із порушенням строків, визначених ч.6 статті 142 ЦПК України.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 10.11.2022 року, в контексті приписів статті 376 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 10.11.2022 року, постановленої судом на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини, та на основі з'ясованих фактичних обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”ІНТЕР” необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.11.2022 року - необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”ІНТЕР” - залишити без задоволення.
Ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2022 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: