02 березня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 676/4080/22
Провадження № 22-ц/4820/608/23
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
розглянув у порядку ч. 1 ст. ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 676/4080/22 за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2023 року в складі судді Шевцової Л.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про стягнення коштів за шкоду.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення заявлених позовних вимог, просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на його користь в рахунок відшкодування шкоди - 960 грн та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Худняк В.А., вказував, що поліцейським ВРПП Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Мудрим Д.Д., 19 червня 2022 року було складено протокол про адміністративне правопорушення, яким притягнено позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також працівником поліції було вилучено у ОСОБА_1 водійське посвідчення та транспортний засіб «Chevrolet Avеo», д.н.з. НОМЕР_1 . Даний транспортний засіб було поміщено на штраф майданчик, за зберігання автомобіля позивачем сплачено в період з 19 червня по 25 червня 2022 року - 840 грн, а з 26 червня по 01 липня 2022 року - 120 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, таким чином позивачем було сплачено кошти в сумі 960 грн за зберігання транспортного засобу на користь ГУНП у Хмельницькій області.
В подальшому, постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 30 червня 2022 року, встановлено неправомірність дій працівника поліції щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальністю, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу зазначеного адміністративного правопорушення. Дана постанова набрала законної сили. Представник позивача посилався, що оскільки, посадова особа незаконно склала адміністративний протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, тому йому має бути відшкодовано завдано матеріальну шкоду через перебування його автомобіля на штрафмайданчику.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2022 року замінено неналежного відповідача - «Департамент патрульної поліції», належним - «Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області».
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2023 року позов задоволено частково, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди - 960,00грн, судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі - 992,40 грн. та за надання професійної правничої допомоги - 2 000 грн., в решті позову відмовлено.
ГУНП в Хмельницькій області не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема не відповідає дійсності висновок суду, щодо встановлення неправомірності дій працівника поліції щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, адже здійснення провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, свідчить про незаконні дії посадових осіб, адже рішення суду в установленому порядку не визнано незаконність дій працівника поліції. Крім того, складений працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, протокол є лише фіксацією правопорушення, адже поліцейський будь-якого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не приймав. Сам по собі факт закриття справи про адміністративне правопорушення не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки протокол був скасований з процесуальних підстав і при цьому не тягне обов'язків цивільно-правового характеру та не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу матеріальної шкоди. Також представник апелянта вказувала, що не притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не є підставою для стягнення вартості послуг за зберігання транспортного засобу, адже працівник поліції, вилучаючи автомобіль у позивача, діяв в правовому полі. Крім того, посилається представник апелянта, що навіть за наявності підстав для відшкодування позивачеві матеріальної шкоди, вона не може бути стягнута безпосередньо з ГУНП в Хмельницькій області, так як законом передбачено таке відшкодування в даному випадку державою від імені якої в даній категорії справ виступає Державна казначейська служба.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Худняк В.А. подав відзив на апеляційну скаргу, при цьому вказує, що незаконне складення працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення потягло безпідставне вилучення та зберігання автомобіля на штрафмайданчику, що призвело до безпідставних витрат з боку позивача, а тому такі дії призвели до завдання позивачу матеріальної шкоди. Тому, підставою для відшкодування шкоди позивачу є приюдиційне судове рішення, яким закрито справу про адміністративне правопорушення через відсутності його складу. Таким чином, шкода завдана позивачу незаконними рішеннями та бездіяльністю посадовими особами органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так судом встановлено, що 19.06.2022 року поліцейським Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Мудрим Д.Д., було складено протокол серії АББ № 166491 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
При цьому працівником поліції в зв'язку зі складанням протоколу з вищевказаних підстав було вилучено у ОСОБА_1 транспортний засіб «Chevrolet Avеo», д.н.з. НОМЕР_1 , яким останній керував.
Даний транспортний засіб було поміщено на штрафмайданчик за адресою: вул. Голосківське шосе, м. Кам'янець-Подільський, де він перебував з 19.06.2022 року по 01.07.2022 року.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 30.06.2022 року провадження у справі № 676/2948/22 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУ пАП, щодо ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу зазначеного адміністративного правопорушення.
За зберігання автомобіля на спеціальному штрафмайданчику за період платежу з 19.06.2022 року 01.07.2022 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок ГУНП у Хмельницькій області 960 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.
В позовній заяві ОСОБА_2 вказував, що зв'язку із незаконними діями працівників Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області, як органу державної влади у вигляді поміщення на штраф майданчик автомобіля, йому було завдано майнову шкоду в сумі 960 грн., яка полягає у оплаті ним відповідно до чинного законодавства відповідачу за часу перебування автомобіля на штраф майданчику.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Зміст наведених норм права дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.
Таким чином суд першої інстанції правильно врахував, що відповідачами у справі є Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, діями працівників якого завдано шкоду позивачу.
В свою чергу як на правові підстави позову позивач посилався на норми ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1173, 1174, 1176 ЦК України, а також норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», що врегульовують питання відшкодування державою шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою.
Обговорюючи підстави заявленого позову, апеляційний суд приймає до уваги таке.
Згідно з ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За нормами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, що відсилає до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, за змістом ст.ст. 1166, 1174 ЦК України відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності необхідною умовою для відшкодування шкоди державою є неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які повинен довести позивач.
Ч. 3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
За змістом норм глав 19-21 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності розпочинається зі стадії складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Встановлені судом обставини, цілком підтверджують факт заподіяння майнової шкоди позивачу, внаслідок дій посадових осіб поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Так після складання протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння в позивача було вилучено його автомобіль та поміщено на штраф майданчик.
В той же час постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 30.06.2022 року провадження у справі № 676/2948/22 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУ пАП, щодо ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу зазначеного адміністративного правопорушення, отже за змістом даної постанови слід дійти висновку, що у працівників поліції були відсутні підстави для вилучення автомобіля позивача.
В зв'язку з цим для відновлення свого порушеного права на володіння автомобілем позивачем було понесені майнові витрати у вигляді оплати часу перебування автомобіля на штрафмайданчику в сумі 960 грн.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлення факту завдання позивачу майнової шкоди у вказаному розмірі є законними та обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги, що відсутні підстави для відшкодування майнової шкоди у виді вартості послуг зі зберігання автомобіля, оскільки зберігання транспортних засобів на спеціальному майданчику є платним та Порядком тимчасового затримання транспортних засобів та їх зберігання не передбачено повернення коштів за зберігання, слід відхилити.
Судом встановлено, що вилучення автомобіля позивача було проведено після складання протоколу про адміністративне правопорушення, вину у вчиненні якого позивачем у встановленому порядку не доведено, а тому були відсутні підстави і для вилучення автомобіля та поміщення його на штрафмайданчик. З цих підстав оплата коштів в сумі 960 грн. для повернення автомобіля і є майновою шкодою завданою працівниками поліції позивачу.
При цьому, колегія суддів погоджується з тим, що зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику згідно Порядку тимчасового затримання транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 17.12.2008 року підлягає оплаті, в зв'язку з чим вважає дії ГУНП у Хмельницькій області щодо вимоги про оплату коштів позивачем правомірними.
В той же час, стягуючи з ГУНП у Хмельницькій області на користь позивача 960 грн. у відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції допустився помилки.
Так сам суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що відповідно до норм чинного законодавства обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на Державу Україна.
Такий висновок суду узгоджується з нормами ст. ст. 1173-1176 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові № 61-14157св18 від 25.07.2018 року.
Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 591/387/21 зробив висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі, а тому кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів».
З таких обставин колегія суддів вважає, що, оскільки в даному випадку, завдану позивачу майнова шкода підлягає відшкодуванню державою, а не ГУНП у Хмельницькій області, рішення суду необхідно змінити та стягнути у відшкодування, завданої позивачу майнової шкоди, 960 грн. з Державного бюджету України.
При цьому колегія судді вважає, що, стягуючи грошові кошти з Державного бюджету України, суд не виходить за межі позовних вимог, так як позивач просив суд на підставі норм ЦК України, відшкодувати йому завдану незаконними діями посадових осіб держави, майнову шкоду, помилково, зазначивши в позові про стягнення саме з ГУНП у Хмельницькій області, яке хоч і є належним відповідачем у справі, в силу норм ЦК не може відшкодувати шкоду в даному випадку.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, то колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, поряд з іншими належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В ході розгляду справи представником позивача адвокатом Худняком В.А. було надано Договір про надання правової допомоги від 28.06.2022 року, укладений між позивачем та адвокатом, розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн., акт приймання-передавання робіт з правничої допомоги, рахунок фактура на оплату коштів в сумі 4000 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
В ході розгляду справи представник відповідача подала суду заяву про зменшення таких витрат з огляду на їх неспівмірність.
Як видно з матеріалів справи дана справа була розглянута в спрощеному провадженні, послуги, які надавалися адвокатом, складаються з складання позовної заяви, участі в двох судових засіданнях в загальному протягом 2 годин 36 хвилин в м. Кам'янець-Подільському, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн. які теж підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Крім того колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково, стягнув на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 992,4 грн.
У відповідності до ч. 2 п. 13 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а тому позивач помилково сплатив судовий збір за подання позову і дана сума судового збору не підлягає стягненню з Державного бюджету.
Дана сума судового збору може бути повернута позивачу на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
В зв'язку з викладеним, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України 960 грн. у відшкодування майнової шкоди та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 960 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 березня 2023 року.
Судді А.М.Костенко
Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова