Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
21.02.2023м. ХарківСправа № 922/1973/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс", м. Вишневе
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Еліт Форм", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
позивача - Борісенко Ю.І.
відповідача - не з'явився,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Еліт Форм", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 852 233,16 грн., з яких: 3 639 794,53 грн. основний борг, 663 137,64 грн. пеня, 52 858,15 грн. три проценти річних, 496 442,84 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №598/21-ХВ від 16.08.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 31.10.2022 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
У судовому засіданні 21.02.2023 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 21.02.2023 не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
16.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Еліт Форм" (відповідач, покупець) був укладений договір №598/21-ХВ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 2.1. договору, кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за договором, зазначається у рахунках-фактурах постачальника, які мають силу специфікації, або в інших додатках до договору та визначаються у видаткових накладних.
Відповідно до п. 3.2.1. договору, у разі відстрочення платежу, згідно пп. 3.5.2. п. 3.5. ст. 3 договору, діюча ціна на момент відвантаження товару вказується в рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних. При цьому в рахунку-фактурі зазначається еквівалент ціни на товар в доларах США за середньозваженим курсом продажу долару США/гривня, встановленого на Міжбанківському валютному ринку України на день, який передує дню виставлення рахунку-фактури та видаткової накладної. Дата формування рахунку-фактури має співпадати з датою складання видаткової накладної. Середньозважений курс продажу долару США/гривня, встановлений на Міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню виставлення рахунку, на письмову вимогу покупця та у разі спору підтверджується довідкою уповноваженого банку постачальника.
У п. 3.3. договору сторони погодили, що у ціну товару включені послуги з навантаження товару на наданий покупцем відкритий транспортний засіб. У разі замовлення транспортування товару на будівельний майданчик покупця транспортом, що наймає постачальник, вартість транспортних послуг виставляється покупцю окремо в рахунку (складається відповідний акт) або включається у ціну товару. Факт передачі товару означає взаємну згоду сторін щодо транспортних послуг. Транспортні послуги оплачуються в тому ж порядку, який встановлений для оплати товару (п. 3.5., 3.6. договору).
Пунктом 3.5. договору передбачено, що оплата товару проводиться на умовах передплати та на умовах відстрочення платежу в такому порядку:
п. 3.5.1. - передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі або у рахунках-фактурах у розмірі 100% вартості товару протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати рахунку-фактури;
п. 3.5.2. - при відвантаженні товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання товару. При збільшенні офіційного середньозваженого курсу продажу долару США до гривні на Міжбанківському валютному ринку з дати відвантаження товару на дату проведення розрахунку більше ніж на 3%, постачальник має право збільшити загальну вартість розрахунку в такій же пропорції.
Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Такий самий порядок, визначений у п. 3.5. договору оплати транспортних послуг.
Відповідно до п. 3.6 договору, в платіжному дорученні на оплату товару в призначенні платежу покупець повинен зазначати як підставу оплати за цей договір, посилання на його дату та номер. Сторони погодили, що у випадку зазначення покупцем в призначенні платежу іншої підстави, як то рахунок-фактуру, видаткову накладну - постачальник зараховує кошти за цим договором (в тому числі в рахунок оплати несплаченої поставки на дату надходження коштів).
Згідно з п. 4.1.1. договору, сторони, підписуючи договір, погодили, що факт отримання покупцем товару по видатковій накладній підтверджує передачу вказаних в цьому пункті договору оригіналів документів, в тому числі наявність у покупця відповідного рахунку-фактури і не потребує подальшого доведення передачі постачальником покупцю факту передачі цих документів.
Сторонами у п. 5.1. договору погоджено, що передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції Міжнародної Торгівельної Палати від 01.01.2010 на умовах, що зазначені у рахунках-фактурах або інших додатках до договору. При відсутності відповідної вказівки в рахунку-фактурі/видатковій накладній за базис поставки сторони приймають умови FСА (склад постачальника), що розташований за адресою: 61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 125.
Пунктом 5.2. договору, сторонами було погоджено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов'язані з ним ризики.
Відповідно до п. 6.3. договору, у разі порушення строків оплати за товар, вказаних в пункті 3.5.2. цього договору, та строків приймання товару, вказаних в пункті 4.2. договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 6.5. договору сторони погодили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції з прострочення виконання зобов'язання за цим договором нараховується до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настала раніше.
Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується на наступний календарний рік.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, який був прийнятий останнім, що підтверджується наданими до матеріалів справи рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару (т.1 а.с. 42-205, т. 2 а.с. 1-89).
Проте, товар, поставлений за видатковими накладними №№ 6656, 6660, 6662, 6663 від 08.02.2022, № 6910 від 09.02.2022, № 7064 від 10.02.2022, № 7284 від 11.02.2022, №№ 7931, 8825 від 16.02.2022, № 9274 від 21.02.2022, № 9482 від 22.02.2022 та № 10335 від 23.02.2022 відповідачем був оплачений частково, внаслідок чого, з урахуванням п.п. 3.2.1, 3.5.2 договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 17.10.2022 становить 3 639 794,53 грн.
За порушення строків оплати отриманого товару позивачем відповідачу нараховані 663 137,64 грн. пені, 52 858,15 грн. три проценти річних та 496 442,84 грн. інфляційних втрат.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Тобто, законодавець покладає на постачальника обов'язок здійснити поставку товару, а споживач зобов'язаний його прийняти і оплатити.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 3 639 794,53 грн.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідно до п. 6.3. договору, у разі порушення строків оплати за товар, вказаних в пункті 3.5.2. цього договору, та строків приймання товару, вказаних в пункті 4.2. договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня. У п. 6.5. договору сторони погодили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції з прострочення виконання зобов'язання за цим договором нараховується до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настала раніше.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правильність нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 663 137,64 грн. пені, 52 858,15 грн. трьох процентів річних та 496 442,84 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Еліт Форм" (61057, м. Харків, вул. Воробйова, 10, кв. 1, код ЄДРПОУ 42589698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 21, корпус В, п. 1, код ЄДРПОУ 34350636) - 3 639 794,53 грн. основного боргу, 663 137,64 грн. пені, 52 858,15 грн. три проценти річних, 496 442,84 грн. інфляційних втрат та 72783,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 21, корпус В, п. 1, код ЄДРПОУ 34350636) .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Еліт Форм" (61057, м. Харків, вул. Воробйова, 10, кв. 1, код ЄДРПОУ 42589698).
Повне рішення підписано 02 березня 2023 року.
Суддя О.В. Погорелова