29 серпня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом Прокурора Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в інтересах ОСОБА_1 до СТОВ “Рось», третя особа ОСОБА_2, про стягнення недоплаченої суми відшкодування втраченого заробітку, за касаційною скаргою Прокурора Корсунь-Шевченківського району Черкаської області на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 24 жовтня 2005 року,
Прокурор Корсунь-Шевченківського району Черкаської області звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 24.10.2005 р., яким скасовано рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14.07.2005 р. та ухвалено нове рішення про відмову в позові за пропуском строку позовної давності.
В обґрунтування касаційної скарги прокурор посилається на те, що апеляційним судом порушені норми матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.
Заперечуючи проти доводів скарги, СТОВ “Рось» вказує на те, що оскаржувані судові рішення, на його думку, є законними і обґрунтованими.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 6.12.1978 р. з колгоспу “Шлях комунізму» на користь ОСОБА_1 було стягнуто щомісячні платежі, як різницю між втраченим заробітком позивача та призначеною пенсією. В 1992 р. ОСОБА_1 здійснено перерахунок розміру відшкодування шкоди. У червні 2001 р. справа ОСОБА_1 передана до місцевого відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що позовна заява надійшла до суду в червні 2005 року, а вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу Прокурора Корсунь-Шевченківського району Черкаської області відхилити.
Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 24 жовтня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
____________________ Є.Ф. Левченко
____________________ Л.М. Лихута
____________________ Я.М. Романюк