28 лютого 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/5660/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Катеринославські меблеві майстерні” до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №311762 від 22 листопада 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що постанова №311762 від 22.11.2022 винесена з порушеннями вимог чинного законодавства та без належного дослідження обставин події та матеріалів справи, оскільки відповідачем не враховано, що тахографи застосовуються лише на транспортних засобах, які використовуються для міжнародних перевезень пасажирів та/або вантажів. Вказує, що позивач зареєстрований на території України та перевезення вантажу здійснювалося в межах території України, без перетину державного кордону, а отже ним не здійснювалось міжнародне перевезення, тому вважає, що за таких обставин позивачем не було допущено порушень законодавства про автомобільний транспорт. Крім того, зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про те, що рейдова перевірка проводилась на підставі чинного направлення та у строки зазначені у затвердженому в установленому порядку графіку рейдових перевірок.
В подальшому представником позивача надані додаткові пояснення, згідно яких в оскаржуваній постанові вказано, що “ТОВ “Катеринославські меблеві майстерні” 07.10.2022 о 08:05 год., на а/д Н-10 км 105+900км перевезення вантажів транспортним засобом марки IVECO державний номерний знак НОМЕР_1 АКТ № 324858 від 07.10.22, допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону (відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та особиста картка водія ОСОБА_1 відповідно до Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р.) відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Натомість в постанові текст логічно не пов'язаний, чітко не вказано, що ж відбулося “на а/д Н-10 км 105+900км” та не зазначено порушення, якого саме законодавства допущено позивачем, а вказано що перевезення здійснювалось без “документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону”, однак якого ж саме Закону в постанові не вказано (а.с.39-44).
Ухвалою судді від 04.01.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (а.с.52).
Також від позивача надійшов лист в якому він просив визнати пом'якшуючою ту обставину, що позивач на даний час пройшов перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, надавши протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 06.01.2023 (а.с.56-58).
Заперечуючи проти задоволення позову представником відповідача надано відзив на позовну заяву (а.с.66-70), в якому зазначено, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Зазначав, що посадовими особами Укртрансбезпеки на а/д Н-10 км 105+900, проводилась рейдова перевірка. Під час цієї перевірки був зупинений транспортний засіб марки IVECO реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів передбачених Законом України “Про автомобільний транспорт”. Під час здійснення перевірки водій ОСОБА_1 не надав старшому державному інспектору протокол перевірки та адаптації до тахографу, а також особисту картку водія, які передбачені законодавством України про автомобільний транспорт. У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень, виконуючи функції покладені на них державою, старшими державними інспекторами було складено Акт №324858 від 07.10.2022, відповідно до пункту 21 Порядку № 1567. Водій зі змістом Акту №324858 від 07.10.2022 був ознайомлений та надав пояснення. Позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення необхідних документів, а саме за відсутності у водія протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу та особистої картки водія, чим порушив вимоги пункту 3.3 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010. Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Крім того, вказує, що повідомлення про розгляд справи №37631/31/24-22 від 27.10.2022, яким позивача було запрошено прибути на розгляд 22.11.2022 було направлено останньому рекомендованим листом, як це і передбачено Порядком №1567 та отримано ним 01.11.2022. На розгляд справи 22.11.2022 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311762 від 22.11.2022 за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 29 Порядку № 1567, копію постанови було направлено позивачу рекомендованим листом. Додатково представник відповідача зазначає, що протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, особисті картки, тахокарти, роздруківки даних роботи тахографу водіїв є тими документами, які зобов'язані мати водії перевізника і, відповідно пред'являти ці документи особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху незалежно від того внутрішні це перевезення чи міжнародні. Крім того, відповідно до роздруківки даних робіт тахографу вбачається відсутність в слоті контрольного пристрою (тахографу) особистої карти водія.
Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідача, та зазначає, що суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", законодавець визначає автомобільних перевізників. А ТОВ “Катеринославські меблеві майстерні” не здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами в розумінні ст.1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" та вважає, що товариство не є суб'єктом правопорушення у даній справі. Вказує, що товариство є виробником матраців та здійснювало свої зобов'язання постачальника за договором поставки та вважає, що не є автомобільним перевізником, оскільки робочий час водіїв встановлений правилами трудового розпорядку. Стверджує, що товариство обліковує робочий час водія за допомогою фіксації даний в індивідуально-контрольній книжці, в яку водій записує від руки дані, щодо режиму роботи та відпочинку та забезпечує належне зберігання таких записів. (а.с.94-96)
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III).
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015р. №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Відповідно до пунктів 21-22, 24 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Судом встановлено, що враховуючи щотижневий графік проведення рейдових перевірок відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки у період з 03.10.2022 по 09.10.2022 (а.с.72), на виконання окремого доручення Укртрансбезпеки від 05.05.2018 № 320/03/13-18, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 03.10.2022 № 013055 (а.с.73), 07.10.2022 посадовими особами Укртрансбезпеки на а/д Н-10км 105+900, проведена рейдова перевірка, під час якої зупинений транспортний засіб марки IVECO реєстраційний номер НОМЕР_1 , та встановлено перевезення вантажів без оформлення документів передбачених Законом України “Про автомобільний транспорт”, а саме під час здійснення перевірки перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 необхідними документами, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу та особисту картку водія, що є порушенням ст.34 Закону України “Про автомобільний транспорт”, п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 №385, в результаті чого складено акт №324858 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.10.2022 (а.с.75).
З огляду на викладене, доводи представника позивача, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про те, що рейдова перевірка проводилась на підставі чинного направлення та у строки зазначені у затвердженому в установленому порядку графіку рейдових перевірок не знайшли свого підтвердження.
Водій з актом ознайомлений, при цьому додав, що він не згоден з інспектором так як їх фірма їздить по книзі, яку узгодила їх фірма, продовжує рух по даній книзі (а.с.75).
При цьому, суд зауважує, що будь-яких доказів ведення індивідуально-контрольної книжки водія, позивачем ні під час розгляду справи відповідачем, ні в ході судового розгляду справи, не надано.
Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на підтвердження чого відповідачем надано докази направлення повідомлення про розгляд справи рекомендованим поштовим відправленням на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Катеринославські меблеві майстерні”, яке він отримав 01.11.2022 (а.с.79-80).
На розгляд справи 22.11.2022 представник позивача не з'явився, тому за результатами розгляду винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №311762 від 22.11.2022, якою до товариства з обмеженою відповідальністю “Катеринославські меблеві майстерні” застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.11).
Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Також, згідно ст.34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен:, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; .
Отже, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення (внутрішнього чи міжнародного).
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закону №2344 віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
Відповідно до положень статті 49 Закону №2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 1.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340) у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
З врахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що положеннями статті 48 Закону №2344 передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією №385 та Положенням №340.
Абзацом 3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа та картки водія, на підставі якого виконуються вантажні перевезення (внутрішнього чи міжнародного) до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи, тому доводи позивача, що тахографи застосовуються лише на транспортних засобах, які використовуються для міжнародних перевезень пасажирів та/або вантажів не знайшли свого підтвердження, про що описано раніше.
Щодо доводів позивача про те, що ТОВ “Катеринославські меблеві майстерні” не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, суд зазначає.
Абзацом 1 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
В розумінні вимог статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Суд, зазначає, що для цілей застосування Закону №2344-III не є визначальним такий вид економічної діяльності - здійснення вантажних перевезень, оскільки будь-яка особа, яка здійснює перевезення вантажів, є автомобільним перевізником. Як вбачається з наданої позивачем товарно-транспортної накладної №ЛВ-1007 1 від 07.10.2022 автомобільним перевізником було ТОВ “Катеринославські меблеві майстерні”, який здійснював перевезення матраців для ТОВ "Юнігруп Рітейл" за договором поставки №7045 від 21.11.2019. (а.с.103-105, 106)
Щодо позиції представника позивача, що в постанові текст логічно не пов'язаний, чітко не вказано, що ж відбулося “на а/д Н-10 км 105+900км” та не зазначено порушення, якого саме законодавства допущено позивачем, а вказано що перевезення здійснювалось без “документів, визначених статтями 39 і 48 нього Закону”, однак якого ж саме Закону в постанові не вказано, то суд зазначає, що оскаржувана постанова містить усі необхідні складові для застосування адміністративно-господарського штрафу.
Додатково суд враховує позицію представника позивача щодо проходження перевірки та адаптацію тахографа до транспортного засобу, однак вказана підстава не надає суду право скасувати оскаржувану постанову або ж зменшити суму штрафних санкцій, оскільки спірне рішення не є актом притягнення особи до адміністративної відповідальності, а прийняте за порушення ведення господарської діяльності на транспорті та встановлює адміністративно-господарський штраф за порушення, виявлене та зафіксоване в акті перевірки внаслідок реалізації відповідачами функцій контролю діяльності автоперевізників, що передбачений вказаними вище нормами. Натомість норми КУпАП регулюють порядок притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення та не поширюються на спірні в цій справі правовідносини.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують. При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає.
Про наявність інших судових витрат сторонами не повідомлено.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Катеринославські меблеві майстерні” (28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, вул.Бориса Йогансона, 9, ЄДРОПУ 33698667) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (25006, м.Кропивницький, вул.Героїв Маріуполя, 102) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина