28 лютого 2023 року Справа № 280/5024/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (Україна, 69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ПРОСПЕКТ СОБОРНИЙ, будинок 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан свободи, Держпром, 3, під'їзд 2, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі - відповідач), в якому позивач просить суд
- визнати протиправним та скасувати рішення № 083950013605 від 06 липня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 1 часини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди роботи в Публічному Акціонерному Товаристві «Запорізький завод «Перетворювач»» з 14 лютого 1985 року по 20 травня 1993 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, з дня звернення її за пенсією 26 червня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно відмовив їй в задоволенні права позивача всупереч положень чинного законодавства України, оскільки зазначена відповідачем причина відмови у призначенні пенсії за Списком №2 не залежить від залежних від позивача обставин і порушує її право на пенсію. Зокрема, вказує, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 став період роботи на пільгових умовах з 01 серпня 1987 року по 20 травня 1993 року, який не зарахований до пільгового стажу, оскільки посада, яка зазначена в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01 липня 2015 року № 25-46/40, не відповідає посаді, зазначеній у трудовій книжці. На думку позивача, рішення відповідача, щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є незаконним та таким, що грубо порушує конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, гарантовані Конституцією України, Законами України.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01 вересня 2022 року позивачем через канцелярію суду подано заяву, якою до матеріалів справи долучено пояснення колишніх працівників ПАТ «Перетворювач», а саме, - колег позивача по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Згідно вказаних пояснень ОСОБА_1 з 09 вересня 1983 року по 20 травня 1993 року працювала на заводі «Перетворювач» у цеху напівпроводникових приладів (108 цеху). У зв'язку із промисловою необхідністю ОСОБА_1 з 14 лютого 1985 року було переведено у тому самому цеху на посаду Гальваником 2 розряду, де вона працювала до часу свого звільнення. Також, вказано про те, що цех напівпроводникових приладів входив до науково промислового комплексу по розробці та виробництву силових напівпровідникових приладів. Відтак, ОСОБА_1 працюючи на посаді гальваника підпадає під категорію осіб, зазначених у Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та підтверджується атестацією робочого місця гальваника. Свідок ОСОБА_2 , у період з 1987 року по 1993 року була членом атестаційної комісії та вказує про те, що ОСОБА_1 весь цей час працювала на гальваником у цеху напівпроводникових приладів.
13 вересня 2022 року відповідачем через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком з огляду на те, що посада у пільговій довідці не відповідає посаді зазначеній у трудовій книжці. Разом з тим трудова книжка підтверджує лише загальний трудовий стаж і ніяк не може підтверджувати спеціальний (пільговий) стаж, оскільки відомостей у трудовій книжці не достатньо для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема, у трудовій книжці не зазначаються відомості про особливий характер роботи, особливі умови праці, роботу повний робочий день у шкідливих умовах, діючі-шкідливі речовини, з якими працівник працював, кількість спусків-виїздів до шахти, періоди, які не включаються до пільгової роботи (відпустки без збереження заробітної плати, робота на умовах неповного робочого дня) та ін. З цього випливає, що на підставі лише записів у трудовій книжці позивача без зазначення в ній характеру виконання робіт в умовах повного робочого дня, не зазначення в ній відомостей про проведення атестації робочих місць та без наявності уточнюючих довідок, виданих відповідно до пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12 серпня 1993 року № 637, посадові особи територіального органу Пенсійного фонду України не мали законної підстави зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи за оспорювані періоди. Враховуючи викладене, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує.
19 вересня 2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач зазначає про те, що 26 червня 2022 року до відділу обслуговування громадян №12 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивач звернулась із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, до якої була додана довідка ПАТ "Перетворювач" за № 25-46/40 від 01 липня 2015 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та інші відповідні документи. Вказана довідка, на думку позивача у взаємозв'язку із записами у трудовій книжці підтверджують наявність пільгового стажу, що свідчить про наявність підстав для його зарахування. Також, позивач зазначає про те, що згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20 червня 1974 року ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент прийняття позивача на роботу на Алчевський металургійний комбінат) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. Тобто обов'язок заповнення трудової книжки особам, які вперше прийняті на роботу, покладався на адміністрацію підприємства, тобто на роботодавця. Аналогічним чином було врегульовано це питання і у пункті 2.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту України №58 від 29 липня 1993 року. Таким чином, вважає, шо на неї як позивача не може бути покладена відповідальність та негативні наслідки порушення порядку заповнення та ведення трудової книжки роботодавцем. Крім того, жодним актом законодавства не встановлюється недійсність записів у трудовій книжки для випадків, коли роботодавець порушив вимоги щодо порядку та строків її заповнення при першому прийнятті на роботу.
21 грудня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про залучення співвідповідача у справі № 280/5024/22 з огляду на те, що лише після звернення до суду із позовом та відкриття провадження у справі позивачу стало відомо про те, що рішення, яке оскаржується ним у справі № 280/5024/22, прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, а не Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Ухвалою від 22 грудня 2022 року вищезазначене клопотання позивача задоволено.
09 січня 2023 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому останнє заперечує проти задоволення позову та зазначає про те, що уточнююча довідка, надана позивачем разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 на підтвердження факту наявності у ОСОБА_1 пільгового стажу, не відповідає формі, встановленій додатком № 5 до Порядку № 637. Відтак, з урахуванням положень статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у ГУ ПФУ в Харківській області були відсутні підстави для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах. З огляду на вказане, просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
25 січня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 посилаючись на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20 червня 1974 року ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент прийняття позивача на роботу) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. Тобто, обов'язок заповнення трудової книжки особам, які вперше прийняті на роботу, покладався на адміністрацію підприємства, тобто на роботодавця. Аналогічним чином було врегульовано це питання і у пункті 2.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту України №58 від 29 липня 1993 року. Таким чином, на позивача не може бути покладена відповідальність та негативні наслідки порушення порядку заповнення та ведення трудової книжки роботодавцем. Крім того, жодним актом законодавства не встановлюється недійсність записів у трудовій книжки для випадків, коли роботодавець порушив вимоги щодо порядку та строків її заповнення при першому прийнятті на роботу. З огляду на вказане, розбіжність посади у трудовій книжці та уточнюючій довідці, на думку позивача, не є підставою для не зарахування позивачу до пільгового стажу періоду роботи з 14 лютого 1985 року по 20 травня 1993 року та відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України (копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 27 квітня 1999 року).
26 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян №12 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою, яка зареєстрована за № 5963579917911394 від 28 червня 2022 року, про призначення пенсії на пільгових умовах.
До вказаної заяви позивачем, зокрема, надана видана керівництвом ПАТ "Перетворювач" довідка за № 25-46/40 від 01 липня 2015 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та інші відповідні документи.
В порядку екстериторіальності надані позивачем документи були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
06 липня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 083950013605 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до часини 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV).
Так, відповідно до пункту 2 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
Тобто, при неповному пільговому стажі за нормами пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зменшенням пенсійного віку мають жінки при наявності страхового стажу 25 років та пільгового стажу не менше 5 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі також - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 вищевказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі також - Порядок № 383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (пункт 3 Порядку № 383).
Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 .
Згідно пунктів 23 та 24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
На переконання суду не заслуговують за увагу доводи відповідача щодо невідповідності назви посад, зазначених в трудовій книжці позивача та посади, зазначеної в уточнюючій довідці, виходячи з такого.
До пільгового стажу зараховують весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії у Списки.
Списки № 1, 2 були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати)- застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 рок № 461.
Розділом XV «Металообробка» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися гальваніки - як гальваностеги, як латуніровщики, як гальваностеги, як монтажники у гальванічних ваннах.
Розділом XIV «Металлообработка» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, передбачалась посада «гальванік».
Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XIV «Металообробка» передбачені гальваники.
Професія «гальваніка» та «гальваника» в спірний період була передбачена у всіх Списках.
Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія гальваніка не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.
Суд зазначає, що вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія гальваніка та гальваника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу за Списком № 2.
З копій трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 :
- 14 лютого 1985 року переведена на посаду гальваніка другого розряду в цеху полупровідникових матеріалів;
- 19 лютого 1986 року їй присвоєно третій розряд гальваніка;
- 01 серпня 1987 року її переведено до науково виробничого комплексу по розробці і виготовленню полупроводникових виробів у складі підрозділу;
- 01 січня 1988 року у зв'язку із новим ЄКТС їй установлено другий розряд гальваніка;
- 01 січня 1988 року в трудову книжку внесено запис про визнання недійсним запису щодо присвоєння позиву другого розряду гальваніка. У зв'язку із введенням нового ЄКТС позивачу установлено третій розряд гальваніка;
- з 20 травня 1993 року позивач звільнена за власним бажанням.
Із записів трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що у період з 14 лютого 1985 року по 20 травня 1993 року позивач працювала в цеху полупровідникових матеріалів за професією гальваник/гальванік.
З 01 серпня 1987 року цех полпровідникових матеріалів з урахуванням записів в трудовій книжці та пояснень свідків, копії яких містяться в матеріалах справи, входив до науково промислового комплексу по розробці та виробництву силових напівпровідникових приладів на ПАТ «Перетворювач».
Таким чином, записи в трудовій книжці підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 пільгового стажу за Списком № 2 з 14 лютого 1985 року по 20 травня 1993 року.
З огляду на вищезазначене, доводи відповідача про те, що неможливо зарахувати періоди роботи зазначені в довідці від 01 липня 2015 року № 25-46/40, оскільки записи у трудовій книжці щодо посади позивача відмінні від записів щодо посади, зазначеній в уточнюючій довідці, судом відхиляються, оскільки саме трудова книжка є основним документом, який пдтверджує стаж роботи.
З приводу доводів відповідачів щодо невідповідності уточнюючої довідки вимогам Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки ПАТ «Перетворювач» від 01 липня 2015 року № 25-46/40 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у період з 14 лютого 1985 року по 20 травня 1993 року ОСОБА_1 працювала в цеху полупровідних приборів гальваніком, що передбачено Списком № 2 розділу 14 підрозділу 5а код 2150500а-11629. Довідка виданан на підставі ЄКТС, особової справи, Постанови Ради Міністрів СССР від 22 серпня 1956 року № 1173, Постанови КМУ ССС від 26 січня 1991 року № 10, наказом по атестації № 49 від 23 травня 1995 року, держекспертизи регістраційної № 4/00102-2 від 17 липня 1996 року.
Також, вказана довідка містить відомості щодо періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, а також щодо перебування в частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до виповнення їй двох років.
Окрім того, вказана довідка підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів, головним бухгалтером та містить печатку підприємства.
Суд наголошує, що форма та зміст ПАТ «Перетворювач» від 01 липня 2015 року № 25-46/40 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637.
З вищевикладеного вбачається, що уточнююча довідка ПАТ «Перетворювач» від 01 липня 2015 року № 25-46/40 також підтверджує факт наявності у позивача пільгового стажу за Списком № 2 з 14 лютого 1985 року по 20 травня 1993 року.
Відтак, доводи відповідача про те, що неможливо зарахувати періоди роботи зазначені в довідці від 01 липня 2015 року № 25-46/40, оскільки вона, не відповідає додатку № 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, судом відхиляються.
В контексті вищенаведеного, суд також звертає увагу на те, що за змістом пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1) У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, крім іншого: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку про те, що виконуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган Пенсійного фонду в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом роз'яснення порядку підтвердження страхового стажу та витребування необхідних документів для призначення пенсії, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що при прийомі документів для призначення пенсії за вислугу років, пенсійний орган повідомляв позивача про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів, у тому числі для підтвердження стажу роботи за період з 01 серпня 1987 року по 20 травня 1993 року на посаді гальваніка/гальваника в цеху полупроводникових матеріалів.
З огляду на вказане, посилання відповідача на недоліки наданої позивачем довідки, як на підставу для не зарахування до спеціального трудового стажу періоду роботи позивача з 01 серпня 1987 року по 20 травня 1993 року за наявності відповідних записів у трудовій книжці позивача та за відсутності факту повідомлення позивача про необхідність до оформлення документів від органу, що призначає пенсію, є безпідставними та суперечать принципу належного урядування щодо повного, всебічного та обґрунтованого розгляду документів позивача, необхідних для призначення пенсії.
Відтак, відповідач 2 безпідставно не зарахував до стажу позивача період роботи з 01 серпня 1987 року по 20 травня 1993 року.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області дійшло помилкового висновку про невідповідність уточнюючої довідки вимогам Порядку № 637, а період роботи з 01 серпня 1987 року по 20 травня 1993 року підлягає зарахуванню до стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2.
В той же час, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов'язання органу пенсійного фонду зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 період роботи з 14 лютого 1985 року по 31 липня 1987 року, оскільки оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії містить інформацію щодо зарахування ГУ ПФУ в Харківській області позивачу вказаного періоду роботи під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26 червня 2022 року.
Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області, а також зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити зарахування стажу та призначити виплату пенсії, оскільки згідно матеріалів справи відмова у призначенні пенсії приймалась іншим суб'єктом владних повноважень, а саме, - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Що ж стосується вимоги позивача про зобов'язання органу пенсійного фонду призначити пенсію за віком (Список №2) на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Згідно документів, що містяться в матеріалах справи, страховий стаж позивача станом на дату звернення до органів пенсійного фонду становить 32 роки 4 місяці 10 днів, а пільговий стаж - 2 роки 5 місяців 18 днів.
При цьому, у мотивувальній частині рішення у даній справі суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 01 серпня 1987 року по 20 травня 1993 року.
Таким чином, пільговий стаж позивача становить 8 років 3 місяці 8 днів.
Як зазначалось у судовому рішенні раніше, з урахуванням положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при неповному пільговому стажі за нормами пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зменшенням пенсійного віку мають жінки при наявності страхового стажу 25 років та пільгового стажу не менше 5 років.
Відтак, з огляду на положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», враховуючи страховий та пільговий стаж, позивач має право на одержання пенсії за віком на пільгових умовах при досягненні 56 років.
Згідно оскаржуваного рішення позивачу станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії виповнилось 56 років.
Враховуючи вік позивача, її страховий та пільговий стаж, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо зобов'язання органу пенсійного фонду призначити пенсію за віком (Список №2) на пільгових умовах.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є: визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи з 01 серпня 1987 року по 20 травня 1993 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком (Список №2) на пільгових умовах з 26 червня 2022 року.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За приписами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають стягненню на його користь в розмірі 496,20 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким винесено протиправне рішення, - ГУ ПФУ в Харківській області.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Запорізький окружний адміністративний суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (Україна, 69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ПРОСПЕКТ СОБОРНИЙ, будинок 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан свободи, Держпром, 3, під'їзд 2, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 083950013605 від 06 липня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 1 часини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи в Публічному акціонерному товаристві «Запорізький завод «Перетворювач»» з 01 серпня 1987 року по 20 травня 1993 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, з дня звернення її за пенсією 26 червня 2022 року.
5. В іншій частині позову - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: Майдан свободи, Держпром, 3, під'їзд 2, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344.
Рішення складено та підписано 28 лютого 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов