202/1865/23
1-кп/202/345/2023
27 лютого 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Дніпро кримінальне провадження №62023050010000153 від 20.01.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у селі Біловод, Роменського району Сумської області, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, солдата, номера обслуги кулеметного взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 серпня 2022 року № 2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин
21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
На підставі указу Президента України № 574/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 264 від 16.11.2022 року солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу цієї військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги кулеметного взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, у розумінні статей 18, 19, 22, 401 та диспозиції частини 4 статті 402 КК України солдат ОСОБА_3 є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину.
Відповідно до наказу Командира Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України № 463 від 21.11.2022 року майора ОСОБА_6 призначено командиром 1 стрілецького батальйону НОМЕР_2 окремої танкової бригади (військова частина НОМЕР_1 ) корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Таким чином, ОСОБА_6 являється прямим начальником усього особового складу для вищевказаного 1 стрілецького батальйону.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту також передбачено, що за своїми військовими званнями військовослужбовці сержантського складу є начальниками для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; майори є начальниками для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Таким чином, командир 1 стрілецького батальйону 4 окремої танкової бригади корпусу резерву сухопутних військ Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 за своїм службовим становищем та військовим званням є прямим начальником по відношенню до номера обслуги кулеметного взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 .
Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Згідно ст. ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Під наказом у ст. 401 КК України розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.
Особа, яка одержала законний наказ, зобов'язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов'язку.
Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
У свою чергу, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши в умовах воєнного стану військовий злочин за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
15.01.2023 року приблизно о 13.55 годині, тобто під час дії в Україні воєнного стану, в ході шикування особового складу 1 стрілецького батальйону 4 окремої танкової бригади на території військової частини НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_2 командир 1 стрілецького батальйону НОМЕР_2 окремої танкової бригади (військова частина НОМЕР_1 ) корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України майор ОСОБА_6 усно довів до особового складу 1 стрілецького батальйону 4 окремої танкової бригади для виконання бойове розпорядження вищестоящого командування № НОМЕР_4 від 14.01.2023 року здійснити до 17:00 години 15.01.2023 року висунення в район північної околиці населеного пункту АДРЕСА_3 та зайняти рубіж оборони. Дане бойове розпорядження, в тому числі, доведено і до ОСОБА_3 , який знаходився в строю під час шикування. При цьому, видане бойове розпорядження (наказ) було чітким та зрозумілим, не суперечило чинному законодавству, доведене до ОСОБА_3 прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням, не було пов'язане з порушенням його конституційних прав та свобод. Окрім того, виданий наказ не був явно злочинного змісту, у зв'язку із чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню ОСОБА_3 .
В той же день приблизно о 14:00 годині, після отримання вказаного законного наказу свого прямого начальника, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді номера обслуги кулеметного взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, посягаючи на встановлений порядок підлеглості, порушуючи військову дисципліну, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, знаходячись на території військової частини НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_2 , відкрито заявив про відмову від виконання бойового розпорядження (наказу) командира №195 від 14.01.2023 року, що певною мірою підірвало бойову готовність та боєздатність підрозділу.
Таким чином, дії ОСОБА_3 виразилися у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
27 лютого 2023 року між прокурором Великоновосілківського відділу Волноваської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості.
Згідно вказаної угоди ОСОБА_3 під час судового розгляду повністю визнав свою винуватість у висунутому йому обвинуваченні, щиро покаявся у скоєному. Крім того, враховано характер та тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження кримінального правопорушення та активне сприяння розкриттю злочину.
Також вказаною угодою сторони погодили покарання ОСОБА_3 за ч.4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки, яке на підставі ст. 62 КК України буде замінене на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на два роки.
В угоді передбачені наслідки її укладання, затвердження та невиконання, які роз'яснені.
Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості суд, заслухавши прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Так, злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана державним інтересам.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Великоновосілківського відділу Волноваської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 і призначення останньому узгодженого сторонами покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 лютого 2023 року між прокурором Великоновосілківського відділу Волноваської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки.
Відповідно до ст. 62 КК України замінити ОСОБА_3 призначене цим вироком покарання у виді двох років позбавлення волі на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк два роки.
До набранням вироком законної сили застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Військової Служби Правопорядку залишити без змін.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня затримання - з 15 січня 2023 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча ОСОБА_1