Справа № 628/874/21 Номер провадження 22-ц/814/1206/23Головуючий у 1-й інстанції Демченко І.М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
13 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Триголова В.М.,
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Куп'янського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу на користь ОСОБА_2 , та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу на користь ОСОБА_3 , а також на утримання ОСОБА_3 до досягнення сином ОСОБА_5 трирічного віку, у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальний розмір аліментів, які стягуються з нього, складає 5/6 його заробітку, у зв'язку з чим позивач просить суд зменшити їх розмір та визначити їх частку на користь ОСОБА_2 - у розмірі 1/4; на користь ОСОБА_7 - 1/8 на дитину та 1/8 на її утримання.
11.05.2021 відповідачкою ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, у якому вона зазначила про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що їх донька ОСОБА_5 , 2012 року народження, є дитиною з інвалідністю та потребує вжиття постійних реабілітаційних заходів, щорічного проходження лікування в умовах стаціонару офтальмологічного відділення. Після ухвалення рішення про стягнення аліментів щороку донька проходила курс лікування у Харківській обласній клінічній лікарні, однак з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину вона не зверталася, хоча відповідач жодного разу не поцікавився ані станом здоров'я дитини, ані необхідністю додаткової матеріальної допомоги.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 просить суд врахувати, що позивач при розгляді справ про стягнення аліментів за позовами ОСОБА_3 позовні вимоги визнавав повністю та погодився із розміром аліментів, які з нього будуть стягуватися, при цьому він був обізнаний про розмір аліментів, які вже на той момент стягувалися з нього на утримання дітей від першого шлюбу. Зазначає, що наявність у відповідача іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, батьки не мають компенсувати зменшення аліментів на рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Вважає, що ОСОБА_1 штучно створив умови, вживаючи «право на зло», визнавши позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі та не скориставшись правом на оскарження цих рішень, з метою зменшення аліментів, що стягуються на її користь.
01.06.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому він вказав на те, що приймав участь у додаткових витрат на лікування дитини навіть після розірвання шлюбу. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не могла самостійно забезпечувати лікування доньки, оскільки не працювала. Крім того, вона отримує державну соціальну допомогу для дітей з інвалідністю та не довела, що цих коштів не вистачає. Позивач зазначає, що його середній заробіток щомісяця складає близько 23 500 грн., тому у разі задоволення його позовних вимог, він буде сплачувати аліменти на кожну дитину близько 2940грн., що на його думку, є достатнім для забезпечення розвитку дітей та такий розмір буде більшим, ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік». Підставою для зменшення розміру аліментів зазначає зміну сімейного стану, народження ІНФОРМАЦІЯ_4 сина ОСОБА_5 , потребу в утриманні непрацездатної дружини ОСОБА_3 , яка здійснює догляд за малолітнім сином. Просить суд врахувати, що він тимчасово працює та проживає у місті Києві, адже тільки там він може отримувати гідну заробітну плату, при цьому на проживання він витрачає близько 8 000 грн, що у сукупності з вищенаведеними обставинами позбавляє його можливості сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1 .. Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не повно з'ясовано обставини справи , порушено норми матеріального та процесуального права.
Скаржник наголошує, що у зв'язку із стягненням з нього аліментів на трьох дітей , та ОСОБА_3 , коштів що залишаються від його заробітної плати недостатньо для нормального функціонування.
Вказує, що суд прийшов до хибного висновку про те, що позивачем не сплачується загальна сума аліментів у розмірі 5/6 часток його заробітної плати.
Апелянт просить скасувати рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2021 року , та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, докази наявні в них , перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги а також позовних вимог, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11,12)
Судовим наказом Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 листопада 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку(доходу) платника аліментів , але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , щомісячно, починаючи з 02 листопада 2017 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , повноліття.(а.с14)
Корінцем медичного висновку № 129-17/1 від 22.03.2017 підтверджено, що неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю (а.с.67).
Крім того, рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 21.09.2020 у справі № 628/1924/20 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто, починаючи з 31.07.2020, аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини доходу відповідача до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років (а.с.17).
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22.09.2020 у справі № 628/1925/20 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто, починаючи з 31.07.2020, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення повноліття (а.с.17).
Згідно довідки про доходи №639 від 29 жовтня 2020 року , загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.07.2020 по 30.09.2020 року( з вирахуванням ПДФО) становить 57 933,55 грн.
Згідно зі статтею 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями статті 183 СК України передбачено, що аліменти на утримання дитини стягуються в частці від заробітку батьків.
Згідно з частиною 1 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Параграф 1 глави 5 ЦПК України містить основні положення про докази, зокрема частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не надав достатніх доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти саме у розмірі 1/3 частини від свого заробітку (доходу) щомісячно, як це визначено судовим наказом Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 листопада 2017 року , а також по частини всіх видів доходу за рішеннями Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 21 та 22 вересня 2020 року .
Так, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які були б достатніми та свідчили про погіршення його матеріального становища.
Твердження апелянта стосовного того, що належним аргументом для зменшення розміру аліментів на дітей від першого шлюбу ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , а також ОСОБА_3 та їх спільного сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до 1/8 частини всіх видів заробітку ( доходу) , але не менше 50% від прожиткового мінімуму у місяць для дитини відповідного віку , є те , що у сукупності він сплачує аліменти в сумі 19 550 грн., колегія суддів визнає хибним, оскільки наявність лише рішень Куп'янського міськрайонного суду від 21 та 22 вересня 2020 року не може бути достатньою підставою для прийняття судом рішення про зменшення розміру аліментів без врахування в сукупності інших підстав, зокрема стану здоров'я дочки, яка потребує постійного лікування, та рівня сукупного доходу платника аліментів, який на даний час дає можливість ОСОБА_1 забезпечити собі гідний рівень життя, суду не надано доказів протилежного.
Ураховуючи обов'язок обох батьків утримувати дитину, розмір їх доходів, відрахувань та витрат обох батьків, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з визначеної раніше 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) до ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 з визначеної раніше до 1/8 ; ОСОБА_3 з визначеної раніше до 1/8 .
Також колегія суддів дійшла до висновку, що розмір аліментів, стягнутих згідно з судовим наказом Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 листопада 2017 року, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, у зв'язку із винесенням Куп'янським міськрайонним судом Харківської області рішень про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , без підтвердження дійсної сплати сум аліментів за вказаними рішеннями та без підтверджень погіршення матеріального стану позивача , не буде спрямоване на належне забезпечення дітей та суперечитиме їх інтересам.
Зазначена позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 вересня 2020 року по справі № 565/2071/19 (провадження №61-9460 св 20).
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов