Справа № 552/8042/22 Номер провадження 11-кп/814/1525/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
27 лютого 2023 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем
судового засідання ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 25 січня 2023 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 25 березня 2023 року включно без визначення розміру застави відносно обвинуваченого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Харкова, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у силу ст.89 КК України раніше не судимого , однак:
-25.08.2015 року Орджонікідзевською районною прокуратурою м.Харкова направлено до суду обвинувальний акт за ч.3 ст.185 КК України, 27.04.2018 Харківською міжрайонною прокуратурою направлено до суду обвинувальний акт за ч.1 ст.125 КК України, 15.01.2022 Харківським РУП №2 ГУНП в Харківській області повідомлено про підозру за ч.2 ст.186 КК України, рішення по справі немає, 15.06.2021 Харківським РВП №3 ГУНП в Харківській області повідомлено про підозру за ч.2 ст.185 КК України, рішення по справі немає, 01.08.2022 Слобідською окружною прокуратурою м.Харкова скеровано обвинувальний акт за ч.2 ст.186 КК України.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.
Приймаючи рішення місцевий суд врахував: наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про особу останнього: відсутні офіційні джерела існування, міцні соціальні зв'язки, веде асоціальний спосіб життя, а також неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 25 січня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 відмовити та обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Свої вимоги захисник ОСОБА_7 мотивує тим, що прокурором в судовому засіданні не було доведено реальну можливість настання ризиків, передбачених п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України та їх обгрунтованість, а було лише формальне посилання на їх існування.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 є особою раніше не судимою, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягався, має на утриманні хвору матір, яка потребує стороннього догляду, зареєстрований та постійно проживає у м.Харкові.
Прокурор ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, в засідання не з'явилася, попередньо надіславши клопотання про проведення судового розгляду без її участі.
Перевіривши матеріали провадження, заслухавши пояснення захисника-адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Положеннями ч. 4 ст.405 КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які судом були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.
У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.5 ст.394 КПК України зазначені вище ухвали суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 422-1 КПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції.
Розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на те, що захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про розгляд його апеляційної скарги за участі сторін, розгляд апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 25 січня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, на підставі ч.4 ст. 422-1 КПК України проводиться за участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Враховуючи все вищевказане суд встановив, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Посилання адвоката на те, що ризики, передбачені п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України стороною обвинувачення не було доведено в судовому засіданні не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Київського районного суду м.Полтави від 25 січня 2023 року.
Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, тобто в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, за який передбачена кримінальна відповідальність, в разі доведення вини- позбавлення волі від 5 до 8 років.
Отже, доводи апеляційної скарги про необхідність скасування ухвали Київського районного суду м.Полтави від 25.01.2023, колегія суддів вважає непереконливими.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Таким чином, судом першої інстанції у повній мірі досліджені обставини, за яких до обвинуваченого неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження, у зв'язку з чим не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали судді.
Керуючись ст.ст.376,405,407,422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 25 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4