Справа № 710/1401/22
Провадження № 2/710/9/23
28.02.2023 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Побережної Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гадіон К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог.
21.10.2022 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 24129, вчинений 15.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором № 008-23850-061014 від 06.10.2014. Стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти в розмірі 9809,30 грн.
Свою позовну заяву позивач мотивує тим, що за змістом виконавчого напису з позивача звернено стягнення на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за договором відступлення прав вимоги є ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», заборгованості за кредитним договором №008-23850-061014 від 06.10.2014 у розмірі 20025,69 грн. З огляду на відсутність нотаріального посвідчення кредитного договору, ця угода не являла собою безспірного документа на підставі якого нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис виходячи з нижчевикладеного. До того ж виконавчий напис не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, вчинивши виконавчий напис на кредитному договорі № 008-23850-061014 від 06.10.2014, який не мав нотаріального посвідчення, нотаріус порушив умови вчинення виконавчого напису
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 01.11.2022 було відкрито провадження по справі.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 02.02.2023 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив суд провести засідання без його участі та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Третя особа 1 в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.
Третя особа 2 в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В суді встановлено, що згідно зі змістом виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харою Наталія Станіславівна від 13.03.2019 було звернуто стягнення з громадянки України, якою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є Боржником за кредитним договором № 008-23850-061014 від 06.10.2014, укладеним нею з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», заборгованість за кредитним договором 85019529693 від 23.04.2014. Строк платежу за Кредитним договором № 008-23850-061014 від 06.10.2014 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.12.2019 по 25.05.2020. Сума заборгованості складає 20025,69 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 17137,13 грн; прострочена заборгованість за процентами - 2888,56 грн; прострочена заборгованість за комісією - 0 грн (а.с. 13).
Відповідно до змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2020, прийнятої приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. було відкрито виконавче провадження ВП № 63132109 про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 15.07.2020 № 24129 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в сумі 20325,69 грн.
Згідно з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, прийнятою приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. від 02.10.2020 було вирішено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 16).
За даними звітів про здійснені відрахування та виплати, наданих Лип'янською сільською радою приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. щодо ОСОБА_1 , за період з листопада 2020 року по серпень 2021 року, (а.с.17-26) з неї було відраховано за виконавчим написом 9809,30 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні правила і умови вчинення виконавчого напису містяться у пунктах 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку.
Так, підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису у цьому випадку подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Отже, відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису 20.01.2020) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Отже, нотаріус, вчиняючи виконавчий напис від 15.07.2020 вказав як на підставу видачі п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, який є нечинним, одночасно суду не надано доказів, що серед документів наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису був оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.
Згідно з пп.3.5 п.3 Глави 16 Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нормою ст.49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.
За змістом норм ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.34, 50 Закону України «Про нотаріат» кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Нотаріальна дія, різновидом якої є вчинення виконавчого напису, або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскаржений виконавчого напису, вчиненого нотаріусом 15.0.72020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
У зв'язку з викладеним вище, враховуючи, що безспірність заборгованості боржника перед кредитором не знайшла свого підтвердження, а також те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. з порушенням приписів діючого законодавства, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача та обґрунтованість позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З приводу позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів в розмірі 9809,30 грн суд зазначає, що оскільки вищезазначений виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню, здійснене на підставі такого виконавчого напису стягнення є не обґрунтованим та безпідставним.
За змістом ст. 1212 ЦК України зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави це таке правовідношення, в силу якого одна сторона (набувач), яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони (потерпілого) без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», у якій міститься і ст. 1212 ЦК України, застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (ст. 1215 ЦК України).
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 06.10.2021 в справі №623/363/20.
Оскільки виконавчий напис, вчинений приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяною Петрівною 15.07.2020, зареєстрований в реєстрі за №24129, на підставі якого проводилася примусова процедура стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, визнаний таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів - відсутня, відтак підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача, безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 9809,30 грн.
Отже, в раховуючи встановлені по справі обставини, аналізуючи наявні у справі докази та вищенаведені вимоги закону, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до норм ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією №8466-9674-5673-8617 від 14.10.2022 та судовий збір також у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією №0271-4145-0248-1485.
Однак згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.02.2020 у справі №643/2870/18 та в постанові від 19.10.2022 у справі №743/1481/21, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.
Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Оскільки позивач сплатив судовий збір за дві позовні вимоги у розмірі 1984,80 грн, що підтверджується квитанціями №8466-9674-5673-8617 від 14.10.2022 та №0271-4145-0248-1485 від 14.10.2022, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір у повному обсязі, а саме 1984,80 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у справі за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.
За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.8. ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.01.2021 у справі № 175/1386/18 визначив, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат на підставі, наданих стороною доказів.
Представник позивача надав до суду ордер на надання правничої допомоги від 14.10.2022, договір №б/н про надання правничої допомоги від 12.10.2022, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 12.10.2022, акт приймання-передачі від 25.10.2022, квитанцію про проведення розрахунку від 25.10.2022, відповідно до яких ОСОБА_1 сплатила Адвокатському об'єднанню «БК ГРУП» 5000,00 грн за надання правничої допомоги.
Відповідач не реалізував своє право доведення неспівмірності витрат чи ініціювання питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Таким чином, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача в повному обсязі та стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
На підставі ст. ст. 87-90 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 263-265, 280, ст. 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 24129, вчинений 15.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором № 008-23850-061014 від 06.10.2014.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», юридична адреса: вул. Саксаганського, 14, оф. 301, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 42642578, інші дані про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканці АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 10.05.2000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , інші дані про особу суду невідомі, безпідставно отримані кошти в розмірі 9809,30 грн. (дев'ять тисяч вісімсот дев'ять гривень 30 коп).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», юридична адреса: вул. Саксаганського, 14, оф. 301, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 42642578, інші дані про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканці АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 10.05.2000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , інші дані про особу суду невідомі, судовий збір в розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 80 коп) та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Н.П. Побережна