Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
17.02.2023м. ХарківСправа № 922/1768/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
за участю секретаря судового засідання Желтухіна А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, засоби звязку: тел. +38-048-724-63-43, e-mail:od@amcu.gov.ua)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорезерв» (код ЄДРПОУ 31642172, вул. Каштанова, 14, м. Харків, 61035, тел. +38-057-757-41-37, e-mail невідомий)
про стягнення штрафу в розмірі 272.000,00 гривень та пені в розмірі 272.000,00 гривень
за участю представників учасників справи:
позивача - Вірт С. О.
відповідача - не з'явився
Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач по справі) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорезерв» (відповідач по справі) про стягнення штрафу у сумі 272.000,00 гривень та пені у сумі 272.000,00 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням № 65/33-р/к адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнано, що ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» та ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів [оголошення № 189377 про проведення відкритих торгів опубліковано в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 126 (11.11.2014) від 11.11.2014], проведених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний», за порушення зазначене накладено штраф на ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» у розмірі 68 000,00 гривень; визнано, що ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» та ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів [оголошення № 012014 про проведення відкритих торгів опубліковано в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 170 (17.01.2015) від 17.01.2015], проведених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний», за порушення накладено штраф на ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» у розмірі 68 000,00 гривень; визнано, що ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» та ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів [оголошення № 071040 про проведення відкритих торгів опубліковано в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 204 (03.03.2015) від 03.03.2015, проведених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний». за порушення накладено штраф на ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень; визнано, що ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» та ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів [оголошення № 071011 про проведення відкритих торгів опубліковано в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 204 (03.03.2015) від 03.03.2015], проведених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний», за порушення накладено штраф на ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень. ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» скористалось правом оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України та оскаржило до господарського суду Одеської області рішення № 65/33-р/к, за результатом якого у задоволенні позовної заяви ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» до відділення про визнання недійсним рішення відмовлено в повному обсязі. Враховуючи, що ТОВ «Енергорезерв» у добровільному порядку не сплатило штраф та пеню за рішенням № 65/33-р/к, позивач звернувся до господарського суду Харківської області зі даним позовом про стягнення з відповідача штрафу у сумі 272.000,00 гривень та пені у сумі 272.000,00 гривень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1768/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09 листопада 2022 року, викликано в підготовче засідання представників сторін з доказами їх повноважень; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання до суду: відзиву на позовну заяву з доказами надсилання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів у порядку статті 165 ГПК України, а також належним чином засвідчених копій його статутних та реєстраційних документів; встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву - протягом 5 днів з дня отримання відзиву в порядку статті 166 ГПК України; відповідачу відповідно до статті 167 ГПК України встановлено 5-денний строк на подання до суду заперечення на відповідь на відзив з дня отримання відповіді.
07 листопада 2022 року (вх. № 13401) на адресу господарського суду Харківської області надійшло клопотання відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорезерв») про відкладення підготовчого засідання та продовження строку на подання відзиву. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на те, що на адресу відповідача не надходило позовної заяви з додатками, що не дозволяє відповідачу виконати вимоги ухвали суду щодо подання відзиву. В зв'язку із вказаним відповідач просив суд відкласти підготовче засідання для надання можливості ознайомитись з копією позову з додатками та підготувати і долучити до матеріалів справи відзив на позов, а також просив суд продовжити строки подання відзиву на позовну заяву з врахуванням необхідності ознайомлення з матеріалами справи. Також відповідач просив суд у вказаному вище клопотанні зобов'язати позивача направити на адресу відповідача копію позову з документами, доданими в його обґрунтування.
09 листопада 2022 року представник позивача взяв участь в призначеному судом судовому засіданні в режимі відеокоференції поза межами приміщення суду з використанням можливостей підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Представник відповідача в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, правом на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення ухвали суду на адресу, зазначену в матеріалах справи, а також шляхом завчасного офіційного оприлюднення ухвали суду у відповідності до ст. 122 ГПК України в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Протокольною ухвалою від 09 листопада 2022 року в задоволенні клопотання відповідача в частині зобов'язання позивача направити на адресу відповідача копію позову з документами, доданими в його обґрунтування, відмовлено з огляду на те, що позивачем надано до матеріалів справи достатні належні документальні докази в підтвердження факту направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу. Одночасно із цим суд звернув увагу відповідача на те, що він, в силу вимог процесуального закону, має право ознайомитись із матеріалами справи з використанням можливостей підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (через особистий кабінет в системі «Електронний суд») або шляхом безпосереднього ознайомлення із матеріалами судової справи в приміщенні господарського суду Харківської області. В частині ж строку на подання відповідачем відзиву на позовну заяву, судом задоволено вказаною протокольною ухвалою клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву та продовжено строк для подання відзиву на 14 днів, підготовче засідання у справі призначено на 05 грудня 2022 року.
28 листопада 2022 року (вх. № 14962) на адресу господарського суду Харківської області засобами поштового зв'язку надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та продовження строку на подання відзиву. 28 листопада 2022 року (вх. № 14963) на адресу господарського суду Харківської області засобами поштового зв'язку надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності. 28 листопада 2022 року (вх. № 14964) на адресу господарського суду Харківської області засобами поштового зв'язку надійшла зустрічна позовна заява відповідача про визнання відсутності права вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за рішенням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/33-р/к у справі № 01-02/2017 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» та відсутнім кореспондуючий обов'язок ТОВ «Енергорезерв» на оплату штрафу та пені за зазначеним рішенням. 28 листопада 2022 року (вх. № 14969) на адресу господарського суду Харківської області засобами поштового зв'язку надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
02 грудня 2022 року (вх. № 15351/22) на адресу господарського суду Харківської області надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача, обґрунтовуючи заперечення тим, що доводи ТОВ “Енергорезерв” про необхідність застосування до спірних правовідносин аналогії закону щодо строків давності на стягнення штрафних санкцій спростовуються тим, що положення Цивільного кодексу України ніяким чином (ані безпосередньо, ані за аналогією закону) не регулюють антимонопольно-конкуренційні відносини, що існують в даній справі; штраф, накладений на суб'єкта господарювання рішенням Антимонопольного комітету України (в тому числі, органами, що входять в його систему) є видом відповідальності за вчинення правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу; штраф та пеня, застосовані позивачем до відповідача на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань або зобов'язань зі сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань; штраф, накладений органом АМКУ, не є адміністративно-господарською санкцією, а являє собою вид відповідальності за порушення антимонопольного - конкурентного законодавства, свідчить й те, що порядок його застосування прописано в окремій главі 28 ГК України «Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольного - конкурентного законодавства»; штраф (вид відповідальності за вчинення правопорушення) та нарахована пеня (спосіб забезпечення сплати цього штрафу) мають особливий порядок установлення та застосування і за своїми правовими властивостями не несуть забезпечувальної чи компенсаційної (відновлюваної) функцій в контексті норм Цивільного та Господарського кодексів України, їх стягнення здійснюється не на користь контрагента або іншого суб'єкта цивільних чи господарських відносин, а зараховується до державного бюджету відповідно до вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції»; щодо необізнаності відповідача про винесення апеляційним судом рішення у справі №916/191/20 зазначає, що ТОВ «Енергорезерв», як особа, що подала апеляційну скаргу мало можливість реалізувати своє право на доступ до судових рішень через Єдиний державний реєстр судових рішень та ознайомитись з процесуальними документами, шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин прийнятими за результатами розгляду судової справи № №916/191/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
05 грудня 2022 року представник позивача взяв участь в призначеному судом судовому засіданні в режимі відеокоференції поза межами приміщення суду з використанням можливостей підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Представник відповідача в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення ухвали суду на адресу, зазначену в матеріалах справи, а також шляхом завчасного офіційного оприлюднення ухвали суду у відповідності до ст. 122 ГПК України в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Протокольною ухвалою від 05 грудня 2022 року прийнято до розгляду відзив відповідача на позовну заяву (вх. № 14969 від 28.11.2022), разом із відзивом прийнято до розгляду заяву відповідача про застосування строків позовної давності (вх. № 14963), в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та продовження строку на подання відзиву (вх. № 14962) відмовлено, питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви вирішено розглянути за межами судового засідання окремою ухвалою суду, призначено підготовче засідання по справі на 14 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 05.12.2022 у справі № 922/1768/22 зустрічний позов повернуто заявнику - ТОВ “Енергорезерв” на підставі частин 2, 6 ст. 180 ГПК України у зв'язку з тим, що зустрічна позовна вимога про визнання відсутності права вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за рішенням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/33-р/к не містила жодних обгрунтувань взаємопов'язаності із первісною позовною вимогою та доцільності їх спільного розгляду.
Іншою ухвалою суду від 05.12.2022 для досягнення мети (завдання) підготовчого провадження та для забезпечення прав учасників справи з метою належної підготовки справи для розгляду по суті було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, тобто до 09.01.2023, та призначено підготовче засідання по справі № 922/1768/22 на 14.12.2022.
Відзивом на позовну заяву відповідач заперечував проти позову з огляду на те, що вважав зобов'язання ТОВ «Енергорезерв» на підставі рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 65/33-р/к у справі № 01-02/2017 від 12 листопада 2019 року відсутнім; вказував, що позивач зі спливом майже трьох років після прийняття рішення ініціював спір про стягнення адміністративно-господарської санкції - штрафу та пені; вважав, що строк давності на стягнення за вказаним рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України сплив у листопаді 2020 року; в іншій справі стягнення чи заборгованість зупиненою не визнавалась і зустрічних позовних вимог Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ «Енергорезерв» не заявляло; ТОВ «Енергорезерв» не було обізнано про винесення апеляційним судом рішення по справі № 916/191/20, за час війни не отримувало жодних судових повісток, не приймало участі у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, рішення суду не отримувало, взагалі не було обізнано про необхідність сплатити штраф, вимог про сплату штрафу не отримувало; звертав увагу суду на істотну обставину, що ТОВ «Енергорезерв» в даний час знаходиться в дуже скрутному фінансовому становищі, що також відповідно до вимог ЦК України є умовою для зменшення розміру штрафних санкцій; посилався на форс-мажорні обставини в зв'язку із введенням на території України воєнного стану, призупинення роботи підприємства, неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності, в зв'язку із чим відповідач не мав та не має можливості сплатити оперативно-господарські санкції перед позивачем через брак коштів, який виник у зв'язку з причинами, які не залежать від волі відповідача; вказував, що ТОВ «Енергорезерв» сплачує податки на протязі 21 років, має бездоганну всеукраїнську репутацію; на підставі статті 551 ЦК України просив суд зменшити розмір штрафу та пені до 2.000,00 грн., у задоволенні позовних вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити.
13.12.2022, за один день до призначеного судом судового засідання, на адресу господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергорезерв”, в якому відповідач просив розгляд справи відкласти та справу направити до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергорезерв” на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.12.2022.
У підготовчому засіданні 14.12.2022 протокольною ухвалою суду, враховуючи подане відповідачем - ТОВ “Енергорезерв” клопотання від 13.12.2022 про відкладення розгляду справи у зв'язку з поданням ним до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.12.2022 у справі № 922/1768/22 про повернення зустрічного позову, було відкладено підготовче засідання у справі № 922/1768/22 на 21.12.2022.
Ухвалою суду від 21.12.2022, враховуючи неявку в судове засідання представників позивача та відповідача, які були належно повідомлені про місце, день і час розгляду справи, з метою надання учасникам справи часу для реалізації своїх процесуальних прав, з огляду на відсутність будь-яких заяв чи клопотань учасників справи щодо необхідності подання до суду будь-яких доказів чи письмових пояснень щодо своєї правової позиції по справі або про намір подання таких доказів чи письмових пояснень чи то про намір подати клопотання по справі, а також з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача щодо розгляду справи упродовж розумного строку, судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд по суті справи № 922/1768/22 на 01.02.2023 о 12:30.
01.02.2023 року судом відкрито засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 01.02.2023 представник позивача з технічних причин не зміг взяти участь в судовому засіданні в режимі відеконференції. Представник відповідача явку свого повноваженого представника в призначене судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду та оприлюднення їх у встановленому законом порядку в ЄДРСР.
При цьому, від відповідача 31.01.2023 через канцелярію суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорезерв», в якому відповідач просив суд повідомити про рух справи № 922/1768/22, справу по суті розглядати після вирішення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.12.2022.
Ухвалою суду від 01.02.2023 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорезерв» від 31.01.2023 (вх. № 2243) про повідомлення про рух справи відмовлено, при цьому зазначено в ухвалі суду про те, що з часу порушення провадження у справі відповідач зволікає із отриманням кореспонденції від господарського суду, оскільки ухвали суду, направлені на його належну адресу, повертаються до господарського суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «адресат відмовився», як і зволікає із явкою до судового засідання для розгляду справи, та зауважив останньому, що будучи користувачем Електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, відповідач є таким, що обізнаний про здійснювані господарським судом процесуальні дії по справі. Це додатково також підтверджується змістом заяв та клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорезерв», які він надсилає на адресу суду засобами поштового зв'язку напередодні судових засідань, а не завчасно. Щодо заявленого відповідачем клопотання про розгляд справи по суті після вирішення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.12.2022 суд зазначив, що за відсутності у господарського суду Харківської області належних достовірних документальних доказів про прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження, вирішення такого питання є неможливим і передчасним.
Водночас, враховуючи неявку позивача та відповідача в призначене господарським судом судове засідання, з метою дотримання рівності сторін та змагальності господарського процесу, необхідністю забезпечення прав учасників справи, передбачених процесуальним законом, суд розгляд справи № 922/1768/22 відклав на 15.02.2023.
14.02.2023, за один день до призначеного судового засідання з розгляду справи по суті, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергорезерв» звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про відвід складу суду (вх. № 3653), в якій просив суд відвести суддю Новікову Н. А. від розгляду справи № 922/1768/22 на підставі ст. 35 ГПК України у зв'язку з наявністю обставин, як вважає заявник, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Також 14.02.2023, за один день до призначеного судового засідання з розгляду справи по суті, Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергорезерв” звернулося до господарського суду Харківської області із клопотанням про колегіальний розгляд справи (вх. № 3654), в якому просило з урахуванням значної складності справи, обсягу доказів, правових підстав та правовідносин, які вирішуються судом, призначити справу до колегіального розгляду.
У судове засідання 15.02.2023 прибув представник позивача, представник відповідача явку свого повноваженого представника в призначене судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 15.02.2023 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи з огляду на те, що справа є нескладною, з незначним обсягом доказів і відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що виникають складнощі щодо розгляду справи суддею одноособово.
Також ухвалою суд відмовив в задоволенні заяви про відвід судді в зв'язку необґрунтованістю заявленого відводу та відсутністю жодних підстав для відводу судді, передбачених ст. 35 ГПК України.
В судовому засіданні 15.02.2023 року було оголошено перерву до 17.02.2023.
В судовому засіданні 17.02.2023 представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав та мотивів, наведених у позовній заяві, позов підтримав та просив суд його задовольнити.
Відповідач явку свого повноважного представника в призначене 17.02.2023 судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду про призначення справи до розгляду до Електронного кабінету відповідача, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
В судовому засіданні 17.02.2023 суд зазначив, що відповідачем надано докази сплати судового збору за апеляційною скаргою 23.01.2023, про що повідомлено у своєму клопотанні від 27.01.2023 (вх. № 2243 31.01.2023) напередодні судового засідання 01.01.2023, при цьому суду не надано доказів надання цих платіжних документів саме суду апеляційної інстанції ні в судове засідання 15.02.2023р., ні в 17.02.2023р. При цьому суд зауважує, що починаючи з 13.12.2022 р. (дата звернення до суду з клопотанням, в якому повідомлено про намір подання апеляційної скарги на ухвалу від 05.12.2022р.), зволікав з оплатою відповідного судового збору, і не зважаючи на неодноразові відкладення судових засідань, сплатив судовий збір лише 23.01.2023р., повідомивши про це суд за день до початку судового розгляду справи по суті, не надавши при цьому доказів направлення таких доказів суду апеляційної інстанції, чим фактично допустив бездіяльність, яка призвела до відкладення судового засідання з розгляду справи по суті.
Станом на 17.02.2023 суду не надходила ухвала суду про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, не оприлюдено таку в реєстрі, відповідачем суду таких доказів не надано, як і не надано доказів направлення суду апеляційної інстанції доказів на усунення недоліків, визначених в ухвалі.
Суд зазначає, що суд першої інстанції не наділений повноваженнями здійснювати перевірку належності дій учасників справи, які стосуються усунення недоліків під час подання апеляційних скарг на ухвали суду, а відтак надане відповідачем платіжне доручення в якості доказів сплати судового збору у встановленому розмірі не може бути підставою для направлення матеріалів до суду апеляційної інстанції.
Згідно з приписами ст. 262 ГПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
У разі подання учасником справи апеляційної скарги на ухвалу про повернення зустрічного позову, судом апеляційної інстанції витребовуються у суду першої інстанції всі матеріали справи. Провадження у справі до закінчення перегляду ухвали по справі в порядку апеляційного провадження підлягає зупиненню.
Відтак підставою для дій суду по направленню матеріалів справи та зупинення провадження у справі є саме ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі, а не сама дія апелянта по подачі апеляційної скарги.
З огляду на вищевказані приписи чинного законодавства, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, з огляду на подання численних клопотань відповідача про відкладення розгляду справи до вирішення апеляційним судом скарги ТОВ "Енергорезерв" та одночасне надання судом відповідачу необхідного достатнього часу для реалізації своїх прав щодо алеляційного оскарження ухвали, з урахуванням ненадання ТОВ "Енергорезерв" доказів прийняття судом апеляційної інстанції до провадження апеляційної скарги відповідача станом на 17.02.2023, суд в судовому засіданні 17.02.2023 за участю представника позивача та відсутнього представника відповідача, повідомленого належно про час та місце розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
Також суд при розгляді справи по суті врахував, що в силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
В силу ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Дослідивши матеріали судової справи та наявні у ній документальні докази, надані сторонами в ході розгляду справи господарським судом, вислухавши думку учасників судового процесу на підтвердження власних вимог та заперечень, судом встановлено наступне.
12.11.2019 адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 65/33-р/к у справі № 01-02/2017, яким: 1. Визнано, що ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» та ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів [оголошення № 189377 про проведення відкритих торгів опубліковано в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 126 (11.11.2014) від 11.11.2014], проведених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний». 2. За порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень. 3. За порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень. 4. Визнано, що ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» та ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів [оголошення № 012014 про проведення відкритих торгів опубліковано в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 170 (17.01.2015) від 17.01.2015], проведених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний». 5. За порушення, зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень. 6. За порушення, зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень. 7. Визнано, що ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» та ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів [оголошення № 071040 про проведення відкритих торгів опубліковано в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 204 (03.03.2015) від 03.03.2015, проведених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний». 8. За порушення, зазначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень. 9. За порушення, зазначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ПрАТ «УМ «Південтрансбуд'у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень. 10. Визнано, що ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» та ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів [оголошення № 071011 про проведення відкритих торгів опубліковано в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 204 (03.03.2015) від 03.03.2015], проведених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний». 11. За порушення, зазначене у пункті 10 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень. 12. За порушення, зазначене у пункті 10 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ПрАТ «УМ «Південтрансбуд» у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
Вищевказане рішення № 65/33-р/к було направлено поштою на адресу ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трек номер: 65012 2739649 1), яке отримано уповноваженою особою 29.11.2019 роу. Відтак рішення № 65/33-р/к відповідачу було вручене 29.11.2019 року.
В подальшому ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» скористалось правом оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України та оскаржило до Господарського суду Одеської області рішення № 65/33-р/к.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 у справі № 916/191/20 відкрито провадження. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 у справі № 916/191/20 у задоволенні позовної заяви ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» до Відділення про визнання частково недійсним рішення відмовлено в повному обсязі. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 916/191/20 рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 916/191/20 справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2021 у справі № 916/191/20 відкрито провадження. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 у справі № 916/191/20 у задоволенні позовної заяви ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» до відділення про визнання частково недійсним рішення відмовлено в повному обсязі. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 у справі № 916/191/20 рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2020 залишено без змін.
Таким чином суд констатує, що рішення № 65/33-р/к є чинним та підлягає обов'язковому виконанню.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Цей строк не може бути відновлено. Таким чином, штраф необхідно було сплатити в строк до 29.01.2020 (Рішення № 65/33-р/к вручене 29.11.2019).
З огляду на те, що у добровільному порядку рішення відповідачем не виконано, Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до суду із даним позовом.
Надаючи юридичну кваліфікацію зазначеним вище обставинам з урахуванням норм чинного законодавства суд виходить з наступного.
Стягнення штрафу в розмірі 272.000,00 гривень та пені в розмірі 272.000,00 гривень.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання (юридичних осіб, фізичних осіб), групу суб'єктів господарювання.
За приписами статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Таким чином, рішення № 65/33-р/к про накладення на відповідача штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції є чинним, а отже, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частин 7 і 9 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку, суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Відповідно до пункту 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
При цьому нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пеня нараховується від повної суми штрафу, накладеного рішенням органу Комітету, незалежно від часткової сплати такого штрафу. Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.06.2013 у справі № 908/587/13-г.
Згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст. 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до ч. 3 ст. 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
У пункті 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» визначено, що абзацем 3 - 5 частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем штрафу в розмірі 272.000,00 гривень, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України, в зв'язку з несплатою відповідачем штрафу позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 272.000,00 гривень.
Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок пені, суд встановив, що в розрахунку пені враховано вимоги ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згідно з якими розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, та вимоги ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згідно з якими виконання рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, а отже і нарахування пені зупиняється на час розгляду господарськими судами першої, апеляційної та касаційної інстанції справи № 916/191/20.
Так, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням № 65/33-р/к, зупинялось з 18.02.2020 до 01.09.2020 (розгляд справи № 916/191/20 Господарським судом Одеської області), з 05.11.2020 до 27.01.2021 (розгляд справи № 916/191/20 Південно-західним апеляційним господарським судом), з 02.03.2021 по 08.04.2021 (розгляд справи № 916/191/20 Верховним Судом) та з 17.05.2021 до 16.09.2021 (розгляд справи № 916/191/20 Господарським судом Одеської області), з 15.11.2021 до 02.08.2022 (розгляд справи № 916/191/20 Південно-західним апеляційним господарським судом).
Станом на 22.09.2022 року розмір пені становить: кількість днів для розрахунку пені: з 30.11.2019 по 17.02.2020 - 19 днів, з 02.09.2020 по 04.11.2020 - 63 дні, з 28.01.2021 по 01.03.2021 - 32 дні, з 09.04.2021 по 16.05.2021 - 37 дні, з 17.09.2021 по 14.11.2021 - 58 дні, 03.08.2022 по 22.09.2022 - 50 дні; 272 000, 00 грн. х 1,5 % х 259 = 1 056 720, 00 грн. Враховуючи, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, належно обґрунтованим до стягнення розміром пені в даному випадку є саме 272.000,00 грн.
Суд враховує, що накладення на суб'єкта господарювання штрафу є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17.
Наведені обставини свідчать про те, що відповідач ні в межах двомісячного строку з дня одержання рішення, визначеного ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції, ні станом на день прийняття судом цього рішення не сплатив штраф, накладений на нього рішенням Антимонопольного комітету України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача.
Суд відхиляє доводи ТОВ “Енергорезерв” про необхідність застосування до спірних правовідносин аналогії закону щодо строків давності на стягнення штрафних санкцій, оскільки положення Цивільного кодексу України не регулюють антимонопольно-конкуренційні відносини, що існують в даній справі. Штраф, накладений на суб'єкта господарювання рішенням Антимонопольного комітету України (в тому числі, органами, що входять в його систему), є видом відповідальності за вчинення правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Штраф та пеня, застосовані позивачем до відповідача на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань або зобов'язань зі сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Також суд зауважує, що штраф, накладений органом АМКУ, не є адміністративно-господарською санкцією (в розумінні ГК України), а є видом відповідальності за порушення антимонопольного - конкурентного законодавства, штраф (вид відповідальності за вчинення правопорушення) та нарахована пеня (спосіб забезпечення сплати цього штрафу) мають особливий порядок встановлення та застосування і за своїми правовими властивостями не несуть забезпечувальної чи компенсаційної (відновлюваної) функцій в контексті норм Цивільного та Господарського кодексів України, їх стягнення здійснюється не на користь контрагента або іншого суб'єкта цивільних чи господарських відносин, а зараховується до державного бюджету відповідно до вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відносно необізнаності відповідача про винесення апеляційним судом рішення у справі №916/191/20 суд зауважує, що ТОВ «Енергорезерв», як особа, що подала апеляційну скаргу, мало можливість реалізувати своє право на доступ до судових рішень через Єдиний державний реєстр судових рішень та ознайомитись з процесуальними документами, шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, прийнятими за результатами розгляду судової справи № 916/191/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Стосовно зменшення розміру штрафу та пені до 2.000,00 гривень суд зауважує, що штраф, як вже вказано вище, накладений на суб'єкта господарювання рішенням Антимонопольного комітету України є видом відповідальності за вчинення правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. В пункті 22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» визначено, що нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і у зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно - господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Таким чином правові та фактичні підстави для зменшення розміру штрафу та пені відсутні.
Щодо посилання відповідача на те, що строк позовної давності на стягнення за вказаним рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України сплив у листопаді 2020 року суд зазначає про те, що відповідач оскаржив рішення органу Антимонопольного комітету України до господарського суду і розгляд справи про оскарження рішення тривав до постановлення Південним-західним апеляційним господарським судом відповідної постанови 02.08.2022 у справі № 916/191/20, якою рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2020 про відмову в позові ТОВ «Енергорезерв» залишено без змін. Зокрема, розгляд справи тривав з 18.02.2020 до 01.09.2020 (розгляд справи № 916/191/20 Господарським судом Одеської області), з 05.11.2020 до 27.01.2021 (розгляд справи № 916/191/20 Південно-західним апеляційним господарським судом), з 02.03.2021 по 08.04.2021 (розгляд справи № 916/191/20 Верховним Судом) та з 17.05.2021 до 16.09.2021 (розгляд справи № 916/191/20 Господарським судом Одеської області), з 15.11.2021 до 02.08.2022 (розгляд справи № 916/191/20 Південно-західним апеляційним господарським судом). Відтак посилання відповідача на сплив строку позовної давньої спростовується матеріалами справи, в зв'язку із чим подана заява відповідачем про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Відносно форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю оплати штрафу та пені, з огляду на таке.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення оплати відповідачем штрафу та пені за порушення антимонопольного законодавства, яке мало місце ще в 2019 році.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань (відповідальності), тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути оплати штрафу та пені за порушення антимонопольного законодавства. Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.
Крім того, слід наголосити, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Із зазначеного вище вбачається, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не спростовано.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи документальними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому заперечення відповідача суд вважає такими, що позбавлені належного юридичного та фактичного обґрунтування, ґрунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства і є спробою відповідача ухилитись від оплати штрафу та пені за порушення антимонопольного законодавства.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Враховуючи, що спір по справі виник саме з вини відповідача та на підставі статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» (вул. Каштанова, 14, м. Харків, 61035, ідентифікаційний код юридичної особи: 31642172) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106, «Адміністративні штрафи та інші санкції») штраф в розмірі 272.000, 00 грн. та пеню в розмірі 272.000, 00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» (вул. Каштанова, 14, м. Харків, 61035, ідентифікаційний код юридичної особи: 31642172) на користь Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код юридичної особи: 20992104, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000008516, банк - Державна казначейська служба України, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору в розмірі 8.160, 00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з відрядженням судді Новікової Н.А. через направлення її на підставі Наказу голови суду від 15.02.2023 № 05-к для участі з 20 по 24 лютого 2023 року в підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів, організованої Харківським регіональним відділенням Національної школи суддів України, повний текст рішення складено та підписано 01.03.2023.
Суддя Н.А. Новікова