Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відстрочення виконання судового рішення
28 лютого 2023 року м. ХарківСправа № 922/3476/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши заяву ФГ Строгого О.Ф. про відстрочення виконання судового рішення (вх. №3500 від 13.02.2023) по справі
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА"
до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича
про стягнення коштів у розмірі 1.800.000,00 грн
та
за зустрічним позовомФермерського господарства Строгого Олександра Федоровича
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА"
пророзірвання договору
за участю представників:
заявника (боржника) - не з'явився
стягувача - Тетеря С.І.
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Боржник просить суд відстрочити виконання рішення та додаткового рішення на один рік у зв'язку з наявністю обставин, що ускладнюють та унеможливлюють вчасне виконання судового рішення, а саме неможливості здійснення нормальної господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції в умовах воєнного стану, викликаного збройною агресією проти України.
1.2. Стягувач зазначає про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення та додаткового рішення, оскільки боржником не доведено наявності обставин, що ускладнюють виконання рішень або роблять його не можливим.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. Рішенням Господарського суд Харківської області від 24.12.2021 у справі №922/3476/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022, стягнуто з ФГ Строгого О.Ф. на користь ТОВ “Луї Дрейфус Компані Україна” штраф за договором поставки від 12.07.2021 №К2107-4903 в розмірі 1.800.000,00 грн та витрати зі сплати судового збору (далі - Рішення).
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №922/3476/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022, стягнуто з ФГ Строгого О.Ф. на користь ТОВ “Луї Дрейфус Компані Україна” витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 119.374,80 грн (далі - Додаткове рішення).
2.3. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ Строгого О.Ф. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі № 922/3476/21.
2.4. Боржником була подана заява про відстрочку виконання Рішення та Додаткового рішення.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ БОРЖНИКА.
3.1. Боржник просить відстрочити виконання Рішення та Додаткового рішення на один рік з дня ухвалення відповідної ухвали.
3.2. Юридичними підставами заяви є положення статті 331 ГПК України.
3.3. Фактичними підставами заяви є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють та унеможливлюють вчасне виконання Рішення та Додаткового рішення (неможливість здійснення нормальної господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції в умовах воєнного стану, викликаного збройною агресією проти України; перебування території, на якій знаходяться виробничі потужності підприємства під обстрілами; неможливість обробки сільськогосподарських угідь, котрі перебували в зоні бойових дій, без їх розмінування та знешкодження інших вибухонебезпечних предметів; порушення логістичних ланцюгів внаслідок перебування частини територій України під окупацією; дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення; зростання цін на всі види продукції, які використовуються у виробничому сільськогосподарському циклі тощо).
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ СТЯГУВАЧА.
4.1. Стягувач проти задоволення заяви заперечує. Стверджує, що боржником не доведено, що виконання ним Рішення та Додаткового рішення призведе до суттєвого погіршення його майнового стану і, як наслідок, до неможливості здійснювати господарську діяльність та банкрутства.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ.
5.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 прийнято до розгляду подану заяву ФГ Строгого О.Ф.
5.2. В судовому засіданні від 21.02.2023 у справі №922/3476/21 було оголошено перерву ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 21.02.2023.
6.1. З урахуванням предмету заяви, її юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування, становлять обставини, від яких залежить відповідь на таке ключове питання:
- Чи є підстави для відстрочення виконання Рішення та Додаткового рішення?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно боржника має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключове питання, а стягувач негативну.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСТРОЧЕННЯ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ТА ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ.
7.1. Боржник стверджує про наявність підстав для відстрочення виконання Рішення та Додаткового рішення.
7.2. Суд погоджується з даним твердженням боржника, виходячи з наступного.
7.3. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
7.4. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
7.5. Відповідно до статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
7.6. Так, вищезазначеними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
7.7. За змістом частини четвертої статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
7.8. Разом з тим, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
7.9. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
7.10. Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
7.11. Необхідною умовою при розгляді питання про відстрочення виконання рішення є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (див. постанову Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).
7.12. Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, “легітимні сподівання” на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить “майно” цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008). З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація “потерпілій стороні” за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як “потерпілої сторони”; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
7.13. Відповідно до положень статті 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
7.14. В обґрунтування поданої заяви боржник зазначає, що у зв'язку із настанням форс-мажорної обставини, а саме військової агресії російської федерації проти України, Фермерське господарство неспроможне негайно виконати рішення суду. На підтвердження даного аргументу боржник посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким остання засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації, що стало підставою введення воєнного стану. Окрім цього, в даному листі підтверджується, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності.
7.15. Також боржник звертає увагу суду на те, що на початку березня 2022 ФГ Строгого О.Ф. здійснило перерахування 2.000.000,00 грн на рахунок Збройних Сил України, в подальшому придбало 2 автомобіля швидкої допомоги для Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Харківській області.
7.16. Виконання боржником зобов'язань за Рішенням та Додатковим рішенням під час військової агресії, дії воєнного стану, активної підготовки до посівної компанії 2023 року, позбавить його можливості здійснювати будь-яку господарську діяльність та доведе до банкрутства.
7.17. Проаналізувавши наведені доводи, суд дійшов висновку, що твердження боржника є переконливими та вказують на нездоланні причини, які виправдовують відстрочення виконання Рішення та Додаткового рішення в даній справі. При цьому, дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судове рішення.
7.18. Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності ФГ Строгого О.Ф. є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) код КВЕД:01.11, а також 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, тощо.
7.19. Також, діяльність товариства залежить від сезону збирання врожаю сільськогосподарських культур, основна частина прибутку товариства буде надходити з початком нового сезону врожаю. Примусове стягнення коштів в рамках виконавчого провадження може завдати для підприємства більшої шкоди, оскільки накладення арешту на рахунок може викликати зупинку роботи суб'єкта господарювання, а реалізація його активів до банкрутства підприємства.
7.20. При цьому, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду заяви відповідача про відстрочення виконання Рішення та Додаткового рішення не скасований.
7.21. Також, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Слобожанська селищна територіальна громада Чугуївського району увійшла до означеного переліку та перебувала під ракетними та артилерійськими обстрілами.
7.22. Відповідні обставини в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
7.23. При цьому, суд приймає до уваги, що матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.
7.24. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, неналежне виконання якого відповідачем було предметом спору у справі №922/3476/21. При цьому, стягнута за Рішенням грошова сума (1.800.000,00 грн) є штрафом, який у повній мірі компенсує позивачеві невиконання ФГ Строгого О.Ф. свого зобов'язання за спірним договором.
7.25. Посилання позивача про те, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, суд не може вважати обґрунтованими. Дійсно військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору. Однак ступінь цього впливу є різною. На відміну від позивача, суть господарської діяльності якого полягає торгівлі та комерційному посередництві (коди КВЕД: 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.39 - Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля) відповідач є підприємством, котре займається вирощуванням сільськогосподарської продукції. Як відомо вирощування товарної сільськогосподарської продукції є довготривалим виробничим циклом, успішність якого залежить не тільки від коливань попиту і пропозиції на відповідному товарному ринку, а й від багатьох інших економічних факторів. Очевидно, що в умовах воєнного стану останні зазнали на собі більший влив від військової агресії, ніж ті, від яких залежить суто торгівельна діяльність та комерційне посередництво. Це і викликане припиненням діяльності багатьох господарюючих суб'єктів порушення господарських ланцюгів з суміжними підприємствами - постачальниками пального, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвого матеріалу, добрив тощо. Це порушення логістичних ланцюгів внаслідок перебування частини територій України під окупацією, дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення. Це руйнація виробничих приміщень та інших потужностей внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій. Це неможливість обробки сільськогосподарських угідь, котрі перебували в зоні бойових дій, без їх розмінування та знешкодження інших вибухонебезпечних предметів. Це дефіцит робочої сили внаслідок процесів мобілізації, евакуації населення. Це зростання цін на всі види продукції, які використовуються у виробничому сільськогосподарському циклі тощо
7.26. Крім того, посилання позивача на не доведення відповідачем (боржником) того, що виконання Рішення та Додаткового рішення можуть призвести до його потенційної неплатоспроможності (банкрутства), то суд вважає, що в даному випадку першочерговим є не дослідження питання платоспроможності відповідача, а з'ясування того, чи дійсно ускладнюють наведені ним в заяві обставини негайне виконання рішень суду та чи надасть таке виконання можливість відповідачу ефективно відновити господарську діяльність.
7.27. В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 ст. 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02).
7.28. Однак, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №904/4566/18 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.
7.29. Відстрочення виконання Рішення та Додаткового рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання таких рішень, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішень та погашення заборгованості перед позивачем.
7.30. Щодо визначеного боржником у заяві строку відстрочення (1 рік з дня ухвалення відповідної ухвали), суд зазначає наступне.
7.31. Так, відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Згідно з приписами ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
7.32. З урахуванням викладених правових норм, датою ухвалення Рішення є 24.12.2021, а Додаткового рішення - 12.01.2022, з урахуванням чого нормативно визначений максимум надання відстрочки виконання таких рішень визначається до 24.12.2021 та до 12.01.2023 відповідно та який станом на дату розгляду заяви боржника вже закінчився.
7.33. Втім, за даними комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" в період з 16.02.2022 по 31.01.2023 справа №922/3476/21 знаходилась у Східному апеляційному господарському суді та Верховному Суді, де розглядалися апеляційна та касаційна скарги ФГ Строгого О.Ф. Лише 03.02.2023 справа №922/3476/21 була повернута до Господарського суду Харківської області. Оскарження Рішення та Додаткового рішення в апеляційному та в подальшому касаційному судах унеможливило звернення боржника із заявою про відстрочення виконання в термін, встановлений частиною п'ятою статті 331 ГПК України.
7.34. З огляду на встановлені вище судом обставини, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку, що відстрочення виконання Рішення та Додаткового рішення на один рік з дати постановлення цієї ухвали в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції, принципам рівності сторін перед законом і судом (стаття 7 ГПК України), забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами (ст.15 ГПК України). Суд зауважує, що в протилежному разі зміст права на відстрочку виконання рішення буде нівельовано (перетворено у правову фікцію) для сторони, котра діяла у добросовісно оскаржуючи рішення суду в апеляційному та касаційному порядку у передбачений законом спосіб. Жодною нормою процесуального законну не поставлено право сторони просити відстрочення виконання рішення в залежність від умови відмови від права на подачу апеляційної чи касаційної скарги. Навпаки, ці норми існують окремо та незалежно одна від одної. Тому позбавлення сторони права на відстрочку рішення під приводом закінчення відповідного строку протягом перебування справи в судах апеляційної та касаційної інстанції буде прямим порушенням принципів рівності сторін перед законом та судом. З іншого боку на думку суду цей строк є необхідним і достатнім для проведення повного циклу господарських робіт, в результаті яких можуть бути одержані кошти, необхідні для виконання рішення суду. В підсумку такий крок буде забезпечувати досягнення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Так, зокрема, з одного боку буде задоволено приватний інтерес позивача в отриманні грошових коштів. А з іншого боку буде задоволено публічний інтерес в збереженні господарюючого суб'єкта, котрий виробляє сільськогосподарську продукцію з метою задоволення суспільних потреб в ній, а також публічний інтерес у забезпеченні невідворотності виконання рішення суду.
7.35. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову (частин шоста статті 331 ГПК України). Натомість ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" не подано до суду належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання Рішення та Додаткового рішення в даній справі. А тому суд не вбачає передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 75, 86, 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ФГ Строгого О.Ф. задовольнити.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 у справі №922/3476/21 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №922/3476/21 строком на 1 (один) рік до 29.02.2024.
3. Копію ухвали надіслати стягувачу ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" (01001, м. Київ, пров. Рильський, 4, поверх 6) та боржнику ФГ Строгого О.Ф. (63433, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Геніївка, вул. Дружби, 102).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до апеляційного суду - Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Повну ухвалу підписано 01.03.2023.
Суддя О.В. Бринцев