24.02.2023
Справа № 497/2392/22
Провадження № 1-кп/497/34/23
24.02.23 року Болградський районний суд Одеської області у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши в підготовчому судовому засіданні, в залі суду міста Болграда Одеської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженню № 2022160000000302 від 26.09.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград Одеської області, громадянина України, працюючого фельдшером в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеській обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради», одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 111 ч.2 КК України,-
До Болградського районного суду Одеської області 25.11.2022 року з Одеської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт, підписаний прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 з додатками, відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст.111 КК України.
В підготовчому судовому засіданні 24.02.2023 року захисник ОСОБА_7 звернувся до суду:
1) зі скаргою в порядку ч.2 ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати наступні постанови:
- постанову про визнання речовими доказами та визначення їх місця зберігання у кримінальному провадженні № 22022160000000022 від 13.08.2022 року;
- постанову про тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю від 18.08.2022 року;
- постанову (№2) про тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю від 18.08.2022 року;
- постанову про призначення судової технічної експертизи від 08.09.2022 року;
- постанова про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 30.08.2022 року;
- постанову про повну відмову у клопотанні сторони захисту у кримінальному провадженні №12022162240000272 від 10.09.2022 року;
- постанову про відмову в задоволенні клопотання від 13.09.2022 року;
- постанову про відмову в задоволенні клопотання від 29.09.2022 року;
- постанову про повну відмову у клопотанні сторони захисту у кримінальному провадженні №22022160000000302 від 27.10.2022 року.
Свою скаргу захисник обґрунтовує тим, що вказані постанови порушують ст.3,5,6,8,13,18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
2) з клопотанням про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_6 прокурору Одеської обласної прокуратури, який його подав, оскільки і обвинувальний акт, і реєстр матеріалів не відповідають вимогам закону, а саме анкетні данні містять інформацію, яка не передбачена КПК: місце реєстрації; в місці реєстрації та місці фактичного проживання обвинуваченого не зазначений індекс, який є обов'язковим реквізитом адреси одержувача; в обвинувальному акті подаються не передбачені КПК відомості щодо слідчого, а саме: надається його спеціальне звання, в той час як не вказано клас чину прокурора; аркуші в реєстрі, доданому до обвинувального акту, не пронумеровані; у реєстрі матеріалів, доданому до обвинувального акту, зазначено, що це матеріали спеціального досудового розслідування; обвинувачення викладено не достатньо конкретно й такий виклад обвинувачення порушує право ОСОБА_6 на захист. Так як закон дозволяє змінити обвинувачення в суді, а не виправити описки, помилки, неузгодженості окремих частин тексту акту, тому він на думку захисника підлягає поверненню;
3) та усно заявив клопотання про закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України. Так, адвокат посилається на те, що дане кримінальне провадження виділено з іншого кримінального провадження. За твердженням захисника, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні сплинув, оскільки він рахується з дати першої підозри.
Прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти поданих клопотань та скарги, зазначила, що не має підстав для повернення обвинувального акту прокуророві. Той факт, що в реєстрі залишилося слово «спеціального» є опискою, яку допустила особа, яка складала реєстр, що не може бути підставою для повернення обвинувального акту, всі інші зауваження також не мають належного обґрунтування, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити. Проти задоволення скарги прокурор також заперечувала та зазначила, що для вирішення певних питань, які заявлені захисником, слід досліджувати письмові документи, що є неможливим на стадії підготовчого судового засідання. Щодо закриття провадження у зв'язку із закінчення відповідних строків зазначила, що злочин за яким обвинувачується ОСОБА_6 спрямований на порушення державного строю України, слідство триває з 27.02.2022 року та на стадії досудового розслідування своєчасно продовжувалися відповідні строки, тому у задоволенні цього клопотання також необхідно відмовити.
Захисник - адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали заявлені клопотання та скаргу захисника ОСОБА_7 .
Вислухавши думку учасників процесу суд дійшов наступного висновку.
Щодо скарги в порядку ч.2 ст. 303 КПК України на постанови, які приймалися слідчими (прокурорами) під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 303 КПК України під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті, а саме: рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Отже, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов'язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України.
Разом з тим, як передбачають вимоги даної статті, слідчий суддя та суд при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні.
Згідно статті 94 КПК України cлідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів зазначає, що підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов'язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі наданого обвинувального акту. При цьому судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам кримінального провадження та законності проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень.
Оцінка судом під час підготовчого судового засідання законності проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень слідчого (детектива) чи прокурора виключно на підставі доказів, наданих стороною захисту, порушить засаду змагальності, згідно з якою сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів.
У зв'язку із цим, розгляд судом відповідних доводів сторони захисту, наведених у скарзі можливий лише на стадії судового розгляду, під час якого суд, за участю сторін, на підставі дослідження наданих доказів, здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.
Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику забезпечення права на захист у кримінальному провадженні» від 25 вересня 2015 року, застосування положень, закріплених у ст. 87 КПК України, під час підготовчого судового засідання є передчасним та суперечить ст. 89 КПК України. Статтею 89 КПК передбачено випадки визнання доказів недопустимими: 1) суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення; 2) у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Таким чином, результати аналізу наведених норм свідчать про те, що оцінка доказів на предмет їх допустимості, а отже, і застосування положень, закріплених у ст. 87 КПК, не здійснюється до початку судового розгляду.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Практика Європейського суду з прав людини, наголошує, що вирішення даних обставин, повинно відбуватися під час змагальності сторін у судовому процесі, якими є, як сторона захисту так і обвинувачення, та які мають право надати суду, як докази на підтвердження таких обставин так і можливість надання доказів на їх спростування, що має бути предметом розгляду у кримінальному проваджені.
На стадії підготовчого провадження суд вчиняє дії, передбачені ст. 314, ст. 315 КПК України, та позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, що стали підставою для ухвалення постанов слідчих (прокурорів) про які зазначає захисник ОСОБА_7 у своїй скарзі.
Аналізуючи зміст скарги захисника, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, окрім цього вона не містить належного обґрунтування та її вимоги є неконкретними. Фактично захист перелічує постанови прийняті на стадії досудового розслідування, які, на його думку, порушують ст.3, 5, 6, 8, 13, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з яких підстав не зазначає. Оскаржуваних постанов захисник не долучає.
Вищий Спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ України дійшов до наступних висновків: «…проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих дій, заходів забезпечення кримінального провадження, органом, до компетенції якого, згідно із процесуальним законодавством, не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження». Крім того суд звернув увагу на те, що «…відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, зібрані таким чином докази можуть бути визнані в суді недопустимими. Водночас, питання допустимості тих чи інших доказів вирішується під час судового розгляду судом, який здійснює розгляд кримінального провадження…».
На підставі викладеного, суд вважає скаргу захисника ОСОБА_7 безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити. Водночас, питання допустимості тих чи інших доказів може бути вирішене під час судового розгляду кримінального провадження.
Щодо клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
Оцінюючи доводи сторони захисту про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та наявність підстав для його повернення, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
При цьому, суд може повернути обвинувальний акт прокурору виключно з підстав невідповідності форми чи змісту такого обвинувального акту положенням ст. 291 КПК України.
Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акту, згідно з якими обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статтю закону про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення.
Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що вказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані.
Так, судом встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, складений та затверджений прокурором, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Згідно із висновком, викладеним у постанові Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті, власне фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин чи досліджувати обставини кримінального провадження або докази на їх підтвердження чи спростування.
Між тим, доводи захисника на обґрунтування необхідності повернення обвинувального акта зводяться в тому числі до оцінки фактичних обставин справи та доказів сторони обвинувачення, що є недопустимим у підготовчому судовому засіданні.
Як вбачається з обвинувального акта, в ньому викладено правову кваліфікацію дій обвинуваченого із викладенням юридичної формулювання обвинувачення, що свідчить про дотримання прокурором вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленим та його правова кваліфікація з посиланням на статтю закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченим, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Суд також наголошує, що конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються в ході судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання, а тому посилання захисника на неналежність доказів, а саме висновків експерта, суд вважає неспроможним на даній стадії, що не може бути безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Таким чином, на переконання суду, викладені прокурором в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення є достатніми для повного розуміння обвинуваченим суті висунутого проти нього обвинувачення.
Частиною 2 статті 291 КПК України регламентовано, що обвинувальний акт має містити такі відомості: анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Натомість, вимог щодо обов'язкового зазначення індексу місця проживання чинним законодавством не встановлено, у зв'язку із чим суд вважає таке твердження захисника надуманими.
Щодо твердження захисника про зазначення в обвинувальному акті місця реєстрації, зазначення спеціального звання слідчого без зазначення класу чину прокурора та відсутність нумерації аркушів в реєстрі не є істотними порушеннями, які можуть призвести до порушення прав обвинуваченого та є в тому числі технічними помилками.
Зазначення у реєстрі матеріалів, що це матеріали спеціального досудового розслідування також не є підставою для повернення обвинувального акту прокуророві, так як є технічною помилкою посадової особи, яка складала реєстр матеріалів, про що зазначила прокурор в судовому засіданні, а всі інші зазначені обставини не свідчать про спеціальне досудове розлідування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в клопотанні захисника ОСОБА_7 не наведено такої невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, яка б перешкоджала призначенню його до судового розгляду. Також, такої невідповідності судом не встановлено під час підготовчого судового засідання, у зв'язку з чим, у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору слід відмовити.
Щодо клопотання про закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
Так, згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положення ч. 1 ст. 21 КПК України гарантують кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Розумність строків - є однією із засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч.1 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
Отже, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У Параграфі 1 Глави 24 КПК України розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.
Відповідно до ч.2 ст. 42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Згідно із ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Частина 2 ст. 113 КПК України передбачає, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Частина 4 ст. 219 КПК України встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 219 КПК України, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Згідно з ч.5 ст. 294 КПК України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст. 283 КПК України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: (1) закрити кримінальне провадження; (2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; (3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Згідно з положеннями ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику.
Приписами ч.1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Тобто, суд може проводити розгляд кримінального провадження лише щодо особи, якій висунуто обвинувачення. При цьому, висунення обвинувачення повинно бути проведено у законодавчо визначений процесуальний спосіб, що передбачає: вчинення такої дії компетентною особою та в межах строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Пунктом 2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Так, строки, встановлені КПК України, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Відповідно до ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами). У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене. Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об'єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше. ( ч. 7 ст. 217 КПК).
Статтею 219 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Так, з реєстру матеріалів вбачається, що кримінальне провадження № 22022160000000302 було зареєстроване в ЄДРД 26.09.2022 року після виділення матеріалів досудового розслідування в окреме з кримінального провадження під № 22022162240000272 від 27.02.2022 року.
Відповідно до відомостей з ЄРДР, наданих офісом Генерального прокурора на виконання ухвали суду кримінальне провадження № 22022162240000272 року було зареєстроване в реєстрі 27.02.2022 року о 22:12 годині. З цього провадження 26.09.2022 року були виділені матеріали та зареєстровані під номером 22022160000000302 з підстав: дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень, № первинного провадження 22022160000000264.
При цьому з матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, що у відповідності до положень ч.6 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Як вбачається з реєстру матеріалів долучених до обвинувального акту ОСОБА_6 12.08.2022 року о 18:50 годині було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, тобто з цього часу почав плинути двомісячний строк досудового розслідування щодо злочинів.
З відомостей з ЄРДР, наданих офісом Генерального прокурора на виконання ухвали суду кримінальне провадження № 12022162240000272 року було зареєстроване в реєстрі 26.09.2022 року о 09:52 годині, 07.10.2022 року строк досудового розслідування було продовжено ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси (справа № 522/10921/22, провадження № 1-кс/522/5976/22 до 4-х місяців, тобто до 07.12.2022 року.
Обвинувальний акт складений 23.11.2022 року, а пред'явлений до розгляду в Болградський районний суд 25 листопада 2022 року, тобто у межах строків.
Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Таким чином, посилання адвоката ОСОБА_7 на те, що строк досудового розслідування закінчився, оскільки він повинен рахуватися з моменту першої пред'явленої підозри по кримінальному провадженні, з якого виділено окремі матеріали, суд сприймає критично, оскільки розглядаючи провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно рахувати строк з дня пред'явлення підозри саме ОСОБА_6 , тому підстав для закриття кримінального провадження не знаходить.
На підставі вище дослідженого, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 290, 291, 293, 314, ч.2 ст. 376 КПК України, суд, -
У задоволенні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 в порядку ч.2 ст. 303 КПК України - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів до Одеського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 01.03.2023 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3