"01" березня 2023 р. Справа153/196/23
Провадження2/153/45/23-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Дзерина М.М.
за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що в травня 2022 року на його домашю адресу з Ямпільського районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 10 травня 2022 року винесена головним державним виконавцем Павлюк Л.С. З постанови про відкриття виконавчого провадження йому стало відомо, що відносного нього відкрито виконавче провадження №68988966 на підставі виконавчого напису №6458 виданого 18 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з нього заборгованості на користь ТОВ « Фінансова компанія управління активами» за період з 20 липня 2015 року по 07 червня 2019 року у розмірі 28 574 грн. 68 коп. Як вбачається із змісту оскаржуваного виконавчого напису він вчинений на підставі кредитного договору зі страхування життя позичальника (пошта) №449/7879CLAPS від 05 грудня 2013 року, який нотаріально не посвідчений. Позивач вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Гуревічова О.М. вчинений незаконно з порушенням вимог ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса №6458 від 18 липня 2019 року про стягнення з нього заборгованості на користь ТОВ « Фінансова компанія управління активами» у розмірі 28 574 грн. 68 коп., який вчинено на підставі нотаріально не посвідченого кредитного договору зі страхування життя позичальника (пошта) №449/7879CLAPS від 05 грудня 2013 року, а тому вчинений нотаріусом поза межами його повноважень та всупереч закону. Окрім цього вказує, що він не отримував від відповідача жодної вимоги щодо усунення порушень зобов'язання зі сплати заборгованості у розмірі 28 574 грн. 68 коп. А тому дані обставини не можуть свідчити про безспірність цих вимог між ним та відповідачем.
Окрім цього, у виконавчому напису нотаріуса задоволено вимоги відповідача за період з 20 липня 2015 року по 07 червня 2019 року, включно, тобто після спливу трирічної позовної давності, що також є окремою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6458 від 18 липня 2019 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з нього заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у розмірі 28 574 грн. 68 коп.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надала суду письмову заяву вх.1415 від 28 лютого 2023 року про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про визнання позовних вимог в порядку ст.206 ЦПК України. Не заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просить вирішити питання про судові витратив порядку ст. 142 ЦПК України.
Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Заяви, клопотання: клопотання позивача про витребування доказів та заява позивача про розгляд справи у його відсутність, клопотання відповідача про врегулювання спору за участю суді та про визнання позовних вимог.
Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі та призначення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження, витребування доказів, відмова в задоволенні клопотання про врегулювання спору за участю судді, про що постановлено ухвалу .
Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:
Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі копії паспорта громадянина України судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-5).
З копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2022 р. встановлено, що на підставі виконавчого напису №6458 від 18 липня 2019 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було відкрито виконавче провадження №68988966 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», заборгованість у розмірі 28 574 грн. 68 коп.(а.с.8).
З копії виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. зареєстрованого в реєстрі №6458 від 18.07.2019 року встановлено, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стягнуто заборгованість за Кредитним договором зі страхування життя позичальника (пошта) №449/7879CLAPS від 05 грудня 2013 року за період з 20.07.2015 р. по 07.06.2019 р. у сумі 28 574 грн. 68 коп.(а.с.9).
З копії Кредитного договору зі страхування життя позичальника (пошта) №449/7879CLAPS від 05 грудня 2013 року встановлено, що 05 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено в простій письмовій формі кредитний договір (а.с.10).
У відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, приходить до наступних висновків:
Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованності з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.
Відповідно положень до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5ст.81 ЦПК України).
Відповідно до підпунктів 1.1 -1.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Як випливає з тексту оскаржуваного Виконавчого напису, останній, вчинено на підставі п.2 вищевказаного Переліку під назвою "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно Постанови КМУ№ 1172 від 29.06.1999 року.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів'в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу»,
п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (в редакції на момент вчинення виконавчого напису передбачено нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку.
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідачем не доведено суду ту обставину, що серед документів наданих приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.
Спірний виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, що є порушенням вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат», постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 та є безумовною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Приймаючи до уваги вищевикладене та беручи до уваги заперечення позивача щодо розміру боргових зобов'язань перед відповідачем, а також визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання виконавчого напису, вчиненого 18 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість у розмірі 28 574 грн. 68 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку. Згідно ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України, в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні суду вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору сплаченого при подачі позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому у порядку ч.6 ст.141 ЦПК України суд має підстави стягнути із відповідача у дохід держави судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп., а іншу частину компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 4, 12, 13, 19,76-81, 141, 142, 206, 247, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6458 вчинений 18 липня 2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», заборгованість в розмірі 28 574 грн. 68 коп.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», на користь держави судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Дзерин М.М.