Справа № 686/3939/23
Провадження № 1-кс/686/1318/23
23 лютого 2023 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали за скаргою ОСОБА_3 щодо невнесення відомостей до ЄРДР,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб ВПД №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. В обґрунтування доводів скарги зазначено, що 08.02.2023 р. ОСОБА_3 звертався до Відділу поліцейської діяльності №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області із заявою від 07.02.2023 р. про вчинення службовими особами Красилівської міської ради Хмельницької області кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, однак відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені не були, а отже вимоги ст.214 КПК України не виконані. У скарзі ОСОБА_3 просить: зобов'язати уповноважену особу Відділу поліцейської діяльності №2 (м.Красилів) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, які містить його заява від 07.02.2023 р. про вчинення службовими особами органу місцевого самоврядування - Красилівської міської ради Хмельницької області кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України та розпочати досудове розслідування, про що повідомити заявника.
ОСОБА_3 , який клопотав про розгляд скарги без його участі, та представник органу досудового розслідування у судове засідання не з'явились.
Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на вказане, враховуючи принцип диспозитивності, з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали скарги та надані матеріали перевірки, слідчий суддя приходить до наступного.
Положеннями частини 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Із наданих матеріалів перевірки №153 вбачається, що дійсно 08.02.2023 р. ОСОБА_3 звертався до начальника ВПД№2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області із заявою, датованою 07.02.2023 р., в якій повідомляв, що: «08.06.2021 р. ОСОБА_3 стало відомо, що біля житлового будинку по АДРЕСА_1 , демонтовано бордюр, який розділяє проїзну частину автомобільної дороги та тротуар, влаштовано заїзд через тротуар та місця для паркування автотранспорту, з встановленням обмежуючих пристроїв на території між тротуаром та вищезазначеним будинком. 17.06.2021 р. ОСОБА_3 звернувся до міського голови ОСОБА_4 із письмовою заявою, в якій вказав, що біля житлового будинку по АДРЕСА_1 невідомими йому особами, вірогідніше за все жителями цього будинку, демонтовано бордюр, який розділяє проїзну частину автомобільної дороги та тротуар, влаштовано заїзд через тротуар та місця для паркування автотранспорту, з встановленням обмежуючих пристроїв на території між тротуаром та вищезазначеним будинком. У цій заяві ОСОБА_3 було повідомлено, що, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, територія між тротуаром та будинком є власністю жителів територіальної громади м. Красилова і не відноситься до земельної ділянки з кадастровим номером 6822710100:01:002:0795, призначеної для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що також підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти України. У вищевказаній заяві ОСОБА_3 просив міського голову: 1. Відновити обмежуючий бордюр, який розділяє проїзну частину автомобільної дороги та тротуар, призначений для безпеки пішоходів, біля житлового будинку по АДРЕСА_1 , який був незаконно демонтований; 2. Ліквідувати незаконно влаштовані місця для паркування та демонтувати встановлені пристрої, які обмежують право користування земельною ділянкою; 3. Використовуючи надані законом повноваження, з метою встановлення осіб, які вчинили злочини, та відшкодування ними понесених в майбутньому витрат місцевого бюджету, пов'язаних з ліквідацією наслідків незаконних дій цих осіб, що мають ознаки кримінальних правопорушень, звернутись до місцевого відділу поліції із заявою про вчинення кримінальних правопорушень за ст.356 (самоправство) та ч.2 ст.197-1 (самовільне зайняття земельної ділянки групою осіб) Кримінального кодексу України. Оскільки відповіді на своє звернення від органу місцевого самоврядування ОСОБА_3 не отримав, жодних дій по ліквідації незаконно влаштованих місць для паркування автотранспорту вчинено не було, 27.08.2021 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відповідачем за якою була Красилівська міська рада Хмельницької області. 17.09.2021 р. ОСОБА_3 отримав відзив Красилівської міської ради Хмельницької області від 14.09.2021 р. на його позовну заяву у справі № 560/10805/21, який складено відповідальною особою (виконавцем) ОСОБА_5 та підписаний міським головою ОСОБА_6 відзиві відповідач стверджує, що на звернення ОСОБА_3 від 17.06.2021 р. органом місцевого самоврядування була надана відповідь, що на думку відповідача підтверджується доданою до відзиву відповіддю Відповідача від 16.07.2021 за №42/1220/08-29/21, складеного відповідального особою (виконавцем) ОСОБА_7 та підписаного заступником міського голови ОСОБА_8 (додаток № 2 до відзиву) на звернення ОСОБА_3 від 17.06.2021 р., яку нібито було направлено на адресу ОСОБА_3 , а також стверджує, що витяг із «Журналу обліку відправленої кореспонденції фізичним та юридичним особам» (08-25) є належним доказом відправки відповіді на звернення ОСОБА_3 відповідно до положень ст.19 Закону України "Про звернення громадян". При цьому відповідач посилається на Інструкцію з діловодства в апараті Красилівської міської ради. 21.09.2021 р. на адресу Хмельницького окружного адміністративного суду ОСОБА_3 була направлена відповідь на відзив Красилівської міської ради Хмельницької області від 14.09.2021 р., в якій ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2020 р. у справі № 759/5773/17 самий лише витяг із "Журналу обліку відправленої кореспонденції фізичним та юридичним особам" (08-25) не можна вважати належним доказом відправки відповіді на його звернення відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян". Відповідно до пунктів 140, 171 Інструкції: документи реєструються лише один раз: вхідні - у день надходження, створювані - у день підписання або затверджено; вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від виконавців або не пізніше наступного робочого дня. Порядковий номер присвоєного 16.07.2021 р. вихідному документу реєстраційного індексу К/1220/80-29/21, є вищим за присвоєному 19.07.2021 р. вихідному документу за тотожною номенклатурою справ реєстраційного індексу К/1219/80- 29/21, що дає обґрунтовані підстави стверджувати, що документ з реєстраційним номером К/1220/80-29/21 не міг бути зареєстрований 16.07.2021 та відправлений у строк, встановлений пунктом 171 Інструкції. Крім цього, є усі обґрунтовані підстави стверджувати, що запис до журналу внесено не 16.07.2021р., а після 19.07.2021 р., оскільки порядок його внесення не відповідає порядку внесення інших записів, загальній структурі журналу, де записи вносяться на відстані двох клітинок один від одного. Таким чином не відповідає дійсності твердження Красилівської міської ради Хмельницької області про те, що відповідь Відповідача від 16.07.2021 за №42/1220/08-29/21 на його звернення від 17.06.2021 р., яку нібито було направлено на адресу ОСОБА_3 , що однак не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи та встановлено рішенням суду, у якому зазначено, що запис у журналі обліку відправленої кореспонденції фізичним та юридичними особам про відправлення ОСОБА_3 відповіді на його звернення має ознаки фальшування, що також підтверджується відсутністю доказів реального відправлення відповіді за №42/1220/08-29/21 від 16.07.2021 на його звернення, зокрема даних пошти, що суб'єкт владних повноважень не надав суду. Таким чином, службові особи органу місцевого самоврядування під час розгляду справи № 560/10805/21 намагались ввести суд в оману та запевняли, що відповідь на звернення ОСОБА_3 було направлено, подавши до суду відзив на позов ОСОБА_3 з доданими копіями офіційних документів - журналу вхідної та відправлення вихідної кореспонденції та складеного неправдивого документу - відповіді за №42/1220/08-29/21 від 16.07.2021 на звернення ОСОБА_3 . Насправді, цього зроблено не було, що встановлено судами першої та апеляційної інстанції у справі № 560/10805/21 та відображено у рішеннях цих судів. Згідно з ч.3 ст.18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Згідно з пунктами 138, 144, 150, 152, 155, 170-173 Інструкції з діловодства в апараті Красилівської міської ради та її виконавчих органах, затвердженої Розпорядженням міського голови № 259/2020-р від 22.12.2020 р.: реєстрація документів проводиться загальним відділом міської ради; в міській раді застосовується журнальна (додатки 13 і 14) форма реєстрації документів; відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені у розпорядчому документі, резолюції міського голови, та працівники, яким безпосередньо доручено виконання; перед поданням проекту документа на підпис міському голові працівник, який підготував документ, зобов'язаний перевірити правильність його складення та оформлення, посилання на нормативно-правові акти, уточнити цифрові данні, наявність необхідних віз і додатків; безпосередній контроль за виконанням документів здійснює загальний відділ міської ради; опрацювання документів для відправлення засобами поштового зв'язку здійснюється загальним відділом, про що зазначається в журналі обліку відправленої кореспонденції фізичним та юридичним особам, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку; вхідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від виконавців або не пізніше наступного робочого дня; не допускається надсилання або передача документів без їх реєстрації у загальному відділі в Журналі реєстрації вихідних документів; під час приймання від виконавців вихідних документів загальний відділ зобов'язаний перевірити: правильність оформлення документа (склад і розміщення в ньому всіх реквізитів); наявність і правильність зазначення адреси; наявність на документі відмітки про додатки; наявність усіх необхідних підписів (печаток) на документі та додатках до нього; наявність віз на паперовому примірнику вихідного документа, що залишається у справах установи; наявність додатків та їх відповідність заявленому складу; відповідність кількості примірників кількості адресатів. У своєму Узагальненні практики розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст.366 Кримінального кодексу України (службове підроблення) Верховний Суд роз'яснює наступне. Об'єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ч.1 ст.366 КК дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів. Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документа. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам. Склад злочину, опис якого міститься у диспозиції ч.1 ст.366 КК є формальним, і злочин визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у ній дій, незалежно від того, чи спричинили ці дії які-небудь наслідки і чи був використаний підроблений документ. Верховним Судом у подібній справі (постанова від 04 червня 2020 року у справі №742/318/18) сформовано наступний висновок: виходячи з положень ч.1 ст.366 КК України суб'єктивна сторона злочину, передбаченого цими нормами кримінального закону, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб'єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів, або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так чинити. Об'єктивна сторона службового підроблення полягає в перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Відповідно до вимог ст.91 КПК України, подія злочину розуміється як елемент об'єктивної сторони складу злочину, що відбувся у певному часі, місці та певним способом. Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документа. Складання неправдивих документів це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам. Верховним Судом неодноразово досліджувалось питання визначення документу, як офіційного. Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїх рішеннях (справа № 727/5768/18, провадження № 51-1328кмо19; справа №310/3772/20, провадження № 51-1922кмо21) визначила, що для визнання документа офіційним він має відповідати таким ознакам: 1) його має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції; 2) він повинен мати визначену законом форму та містити належні реквізити; 3) зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер (підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків) чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності. Верховний Суд також зазначив, що офіційним документом може бути лише той документ, який відповідає всім характеристикам (ознакам), передбаченим приміткою до ст. 358 КК. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №712/7368/13-к, провадження № 51- 6626км 18 зазначив, що офіційними визнаються документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Тому, встановлюючи ознаки офіційного документа як предмета кримінального правопорушення, слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків. Підроблення офіційних документів може полягати у повній фальсифікації або в частковій зміні змісту справжнього документа; способи підроблення документів можуть бути різні. Журнали реєстрації вхідних документів та журнал реєстрації документів, створені міською радою є офіційними документами, застосування та форму яких передбачено пунктом 144 Інструкції з діловодства в апараті Красилівської міської ради та її виконавчих органах, затвердженої Розпорядженням міського голови № 259/2020-р від 22.12.2020 р. Відповідь за №42/1220/08-29/21 від 16.07.2021, яку нібито було направлено у відповідь на звернення ОСОБА_3 , як і відзив Красилівської міської ради Хмельницької області від 14.09.2021 р. у справі № 560/10805/21 є також офіційними документами, що містять зафіксовану у цих документах неправдиву інформацію, якою службові особи органу місцевого самоврядування намагались підтвердити певні події, факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, та були використані як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів місцевого самоврядування. За таких обставин є усі підстави стверджувати, що службовими особами Красилівської міської ради Хмельницької області вчинено кримінальне правопорушення службове підроблення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 366 КК України, яке полягає у внесенні до офіційних документів - журналу реєстрації вихідної кореспонденції неправдивих відомостей щодо направлення відповіді на звернення ОСОБА_3 , журналу реєстрації вхідної кореспонденції неправдивих відомостей про виконання вхідного документу (заяви ОСОБА_3 зареєстрованої за вх. № 1220) та відзиву Красилівської міської ради Хмельницької області від 14.09.2021 р. неправдивих відомостей щодо цих обставин, а також складанні неправдивого офіційного документу - відповіді за №42/1220/08-29/21 від 16.07.2021. Відповідно до ч.1 статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до ч. 4 статті 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. У своєму узагальнені "Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування" Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов'язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. ОСОБА_3 відомо зміст статті 383 КК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Тому, ОСОБА_3 у своїй заяві просив: прийняти його заяву про вчинення службовими особами органу місцевого самоврядування - Красилівської міської ради Хмельницької області кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК України; внести відповідні відомості, що містить його заява, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відповідно до ч.1 ст.214 КПК України надати ОСОБА_3 , як заявнику, витяг з цього реєстру; невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі попереднього слідства, з підстави вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України; у разі, якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, вирішити питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої чинним законодавством України.»
Вказана заява ОСОБА_3 08.02.2023 р. була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал НП України» ВПД№2 за № 475.
Відомості до ЄРДР за цією, поданою ОСОБА_3 заявою, датованою 07.02.2023 р., внесені не були, про що заявника було повідомлено листом №1188/109/04-2023 від 22.02.2023 р.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Згідно з ч.2 ст.214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч.4 ст.214 КПК України).
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України).
Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4, 5 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить, що повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Наведене дає підстави для висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписом ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документу.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
На думку слідчого судді, у поданій ОСОБА_3 заяві, яка датована 07.02.2023 р., викладені факти, які за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, зокрема й того, яке передбачене ч.1 ст.366 КК України, оскільки ця заява не містить об'єктивних даних, які підтверджували би реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), не містить ця заява й конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації дій осіб за відповідними статтями Кримінального кодексу України, зокрема, не йдеться у цій заяві про підроблення офіційного документу, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання цього документу підроблювачем чи іншою особою. Надання Хмельницьким окружним судом та Сьомим апеляційним адміністративним судом в ході розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до Красилівської міської ради Хмельницької області критичної оцінки відповіді №42/1220/08-29/21 від 16.07.2021 р. та копіям витягів з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції та Журналу обліку відправленої кореспонденції фізичними та юридичними особами, в зв'язку з відсутністю доказів (даних пошти) реального відправлення вказаної відповіді на звернення ОСОБА_3 та зобов'язання рішенням суду Красилівську міську раду Хмельницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_3 , не свідчить про факт підробки посадовими особами Красилівської міської ради Хмельницької області офіційних документів ( якими, на думку ОСОБА_3 , є вказана відповідь на його звернення та зазначені Журнали). Аргументи ОСОБА_3 про можливе вчинення кримінального правопорушення, за своєю суттю є висловленням незгоди ОСОБА_3 із неотриманням ним відповіді на його звернення, адресоване Красилівській міській раді Хмельницької області, а посилання на викладені у заяві ОСОБА_3 обставини, недостатні для того, щоб розпочати досудове розслідування згідно з його заявою про злочин, адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, і не може слугувати механізмом для притягнення до відповідальності службової особи через не направлення відповіді на звернення заявника за допомогою рекомендованої кореспонденції, яке б надало змогу підтвердити даними поштового зв'язку факт реального відправлення вказаного звернення.
У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01) від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява N 37437/97).
З огляду на викладене, представник органу досудового розслідування обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 у внесенні відповідних відомостей до ЄРДР.
Слідчий суддя не вбачає підстав для внесення відомостей за заявою ОСОБА_3 до ЄРДР. Ініціювання кримінального переслідування щодо осіб, за встановлених обставин, є необґрунтованим засобом кримінально-правового примусу та не відповідає приписам кримінального процесуального закону.
Враховуючи, що уповноваженими особами ВПД №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області не була допущена бездіяльність, яка б виразилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, про яку також йдеться у поданій ОСОБА_3 скарзі, тому у задоволенні цієї скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 110, 214, 303- 307, 309, 395 КПК України,-
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Відділу поліцейської діяльності №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя