27.02.2023 Справа №607/2383/23
Провадження №1-кп/607/1107/2023
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в м. Тернополі кримінальне провадження №62022140140000104 від 23 листопада 2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції Закону №194-VIII від 12 лютого 2015 року),-
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62022140140000104 від 23 листопада 2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції Закону №194-VIII від 12 лютого 2015 року).
Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 вважає за можливе призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та підсудний Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.
Захисник ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4 , в підготовчому судовому засіданні не заперечили щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим ст. 291 КПК України.
Аналізуючи обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62022140140000104, суд приходить висновку, що він відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України і підстав для його повернення не вбачає.
Кримінальне провадження підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.
Не існує підстав для закриття провадження на підставі пунктів 4-8 частини першої або частини другої статті 284 КПК України.
Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Крім цього, прокурором в підготовчому судовому засіданні подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що визначені при застосуванні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а строк такого заходу забезпечення кримінального провадження закінчується 02 березня 2023 року.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не заперечили.
Суд, заслухавши думки сторін судового провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити строк тримання під вартою.
Так, відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2023 року під час досудового розслідування була встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 02 березня 2023 року.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 3 ст. 315 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.
Отже, вирішуючи питання щодо необхідності продовження строку застосованого відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд оцінює та враховує:
- тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим;
- дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема: він раніше судимий за умисний корисливий злочин, судимість за який не знята та не погашена, неодружений, відсутні відомості про наявність у нього утриманців, що вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_4 .
Враховуючи, що наявні відповідні і достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, не зникли та з плином часу не змінилися, оскільки є підстави вважати, що він може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є виправданим заходом, оскільки справжній інтерес суспільства, який полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають відповідні і достатні підстави вважати, що вказаний запобіжний захід зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням положень ч. 8 ст. 176 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого на строк, що не перевищує 60 днів - до 27 квітня 2023 року.
Крім того, суд не вирішує клопотання прокурора про залишення застави обвинуваченому в розмірі 55000 гривень, оскільки зазначений розмір застави, у відповідності до ст. 182 КПК України, визначений ухвалою слідчого судді від 04 січня 2023 року при застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, не потребує продовження та зберігає свою дію до зміни запобіжного заходу чи зміни розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 315 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №62022140140000104 від 23 листопада 2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції Закону №194-VIII від 12 лютого 2015 року), у судовому засіданні в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на 15 год. 00 хв. 08 березня 2023 року.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Про час розгляду справи повідомити учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 27 квітня 2023 року до 23 год. 59 хв.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити начальнику Чортківської установи виконання покарань (№ 26), для відому та виконання в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду, в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддяОСОБА_1