Справа № 552/8407/22 Номер провадження 33/814/753/23Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
27 лютого 2023 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Горобець Р.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Горобця Романа Миколайовича на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року,-
Постановою судді Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 14.10.2022 року о 23 год. 00 хв. в м. Харкові, по вул. С. Грицевця він керував транспортним засобом Hyundai д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисник ОСОБА_1 - адвокат Горобець Р.М., подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року, та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова була прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що фактично відсутні докази вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення.
На підтвердження своєї позиції посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази руху автомобіля Hyundai, його зупинка, і керування ОСОБА_1 цим автомобілем, а тому відсутня об'єктивна сторона даного правопорушення.
Також, в апеляційній скарзі вказано на те, що суд першої інстанції, не перевірив обставини справи та не вірно встановив адресу подій, які мали місце 14.10.2022 року
Окрім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку обґрунтовується тим, що захисник Кобилка А.В. 25.11.2022 року подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та перенесення розгляду справи, однак справа була розглянута судом першої інстанції без участі ОСОБА_1 та його захисника. Справа надана на ознайомлення 13.12.2022 року.
Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції доходить висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, адже твердження апелянта підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до положень ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Враховуючи те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не брав участі в судовому засіданні під час розгляду справи, копію постанови про адміністративне правопорушення захисник ОСОБА_1 - адвокат Горобець Р.М. отримав 13.12.2022 року (а.с.15 з.б.), а тому подана ним 17.12.2022 року апеляційна скарга підлягає розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.10.2022 року о 23 год. 00 хв. в м. Харкові, по вул. Станкова 136 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимог п.2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №077997 від 15.10.2022 року, поясненнями, направленням до медичного закладу, відеозаписом.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Зі змісту наведеної вище норми вбачається, що обов'язковими елементами об'єктивної сторони цього правопорушення є по-перше, керування транспортним засобом, по-друге, водій при цьому перебуває у стані сп'яніння. Під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування (п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14). Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначається Інструкцією, затвердженою Наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 року №1452/735.
Відповідно до п.п.16-21 вказаної Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Із долученого до матеріалів справи висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.10.2022 року №1322, складений о 23:55 год, вбачається, що ОСОБА_1 перебував на той момент в стані алкогольного сп'яніння.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.9а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.9а ПДР України.
Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази руху автомобіля Hyundai, його зупинка, і керування ОСОБА_1 цим автомобілем, суд відхиляє з наступних підстав.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери №475046 вбачається, що на хронологічному відрізку 23:24:08 працівник поліції питає ОСОБА_1 про те, навіщо він їхав, потім вистрибнув з автомобіля, проти чого останній не заперечував. Далі, на хронологічному відрізку 23:25:50 Кобилка зазначає, що йому треба було проїхати всього 500 метрів, щоб нормально припарковати автомобіль. Отже, зазначений вище аргумент апелянта повністю спростовується матеріалами справи.
Долучені до матеріалів справи адвокатом Горобцем Р.М. пояснення ОСОБА_2 (які остання підтримала в судовому засіданні), ОСОБА_3 , які подані для підтвердження доводів апеляційної скарги щодо відсутності доказів керування автомобілем ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами по справі. За таких обставин, суд сприймає їх як лінію захисту, яка не знайшла свого підтвердження.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції норм процесу, в частині забезпечення об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Проте, зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції надано ОСОБА_1 можливість взяти участь в розгляді справи, надати необхідні докази та навести доводи з приводу обставин зазначених у протоколі, вжиті дії є достатніми для усунення вказаних порушень, та не тягнуть за собою скасування прийнятого рішення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», зі змісту якого, сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Горобця Романа Миколайовича не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Горобця Романа Миколайовича про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Горобця Романа Миколайовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин