Справа № 645/1573/18 Номер провадження 11-кп/814/678/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 лютого 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12014220470002563 за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно зі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки на підставі ст. 76 КК України.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_8 36000 грн. матеріальної шкоди, 30000 грн. моральної шкоди, 8000 грн. витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 , 18 травня 2014 року близько 02 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21154», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїжджою частиною по проспекту Л. Ландау в м. Харків зі сторони Московського проспекту у напрямку Салтівського шосе м. Харкова, зі швидкістю приблизно 60 км/год. У ході руху по проспекту Л. Ландау в м. Харкові в районі перехрестя з вулицею Краснодарською м. Харкова, ОСОБА_7 в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , що рухалася по проїздній частині проспекту Л. Ландау в м. Харків по смузі руху автомобілю під керуванням обвинуваченого, зліва направо перпендикулярно його руху. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі представник потерпілої адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 більш суворе покарання із позбавленням права керувати транспортними засобами. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити, стягнути з обвинуваченого на користь останньої 600 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 100 000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення і завданим тілесним ушкодженням потерпілій, що призвело до неправильного вирішення цивільного позову потерпілої. Зазначив, що суд при призначенні покарання не врахував, що потерпіла отримала небезпечні для життя тілесні ушкодження, протягом 5 років лікувалась стаціонарно в лікарняних закладах, стала інвалідом. Зауважив, що матеріальна шкода, завдана потерпілій, є значно більшою, ніж та, яку стягнув суд з обвинуваченого. Вважає, що суд в недостатній мірі врахував глибину завданих потерпілій фізичних і моральних страждань, характер та обставини кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого, та дійшов до необгрунтованого висновку в частині зниження суми моральної шкоди.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу представника потерпілої, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та кваліфікацію його дій ніким із учасників не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває; обставини, які пом'якшують покарання, а саме, дійове каяття та добровільне часткове відшкодування завданої шкоди потерпілій, часткове визнання цивільного позову; відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Крім того, при вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, місцевий суд зазначив, що злочин є необережним, автомобіль є джерелом доходу для ОСОБА_7 , що дасть можливість йому швидше відшкодувати завдану злочином шкоду потерпілій, обвинувачений має на утриманні матір похилого віку, а тому обгрунтовано прийшов до висновку про недоцільність призначення додаткового покарання.
Таким чином, суд правильно дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та призначив ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, яке відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Щодо доводів представника потерпілої про наявність підстав для збільшення сум, які підлягають стягненню за цивільним позовом слід зазначити, що згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
При визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).
У зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я потерпілі особи мають право на відшкодування їм заробітку (доходу), втрачених внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також на відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (частина перша статті 1195 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів провадження, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди позивачем доведені на суму 22 600 грн., однак враховуючи часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_7 позовних вимог в розмірі 36 000 грн. матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди на визнану обвинуваченим суму.
Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненому злочині, безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями обвинуваченого та завданою моральною шкодою, врахувавши принципи пропорційності, законності, виваженості, розумності та справедливості, врахувавши моральні страждання, які зазнала потерпіла від кримінального правопорушення, суд першої інстанції, частково задовольнив позовні вимоги потерпілої щодо стягнення моральної шкоди та визначив її загальну суму в розмірі 30 000 грн.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням моральних страждань потерпілої, конкретних обставин справи, і підстав для задоволення апеляційних вимог представника потерпілої немає.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 колегія суддів не вбачає. Тому апеляційна скарга представника потерпілої не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4