ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
05 серпня 2010 року 15:55 № 2а-7366/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Голод В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 2 000,00грн.
Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 податкової заборгованості з єдиного податку в розмірі 2 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, податковий борг перед Державним бюджетом України виник у зв'язку з порушенням відповідачем вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу України” податкові органи подають позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках, коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідач з'явився у судове засідання, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог не заперечував та визнав податковий борг з єдиного податку. Сторони не прийшли до зго на примирення з-за позиції податкового органу. У той же час позивачу роз'яснено право клопотати про розстрочення виконання судового рішення після набрання ним законної сили.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень сторін та їхніх представників, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:
ОСОБА_1 зареєстрований Мінською районною державною адміністрацією м. Києва 11.04.2000 р., є платником єдиного податку.
Відповідно до абз. 2 п.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва встановлюється місцевими рада за місцем їх державної реєстрації, залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 20 гривень на місяць.
Відповідно до поданої реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, відповідачем було визначено вид діяльності, а саме: оптова торгівля; роздрібна торгівля іншими товарами для дому; підбір та забезпечення персоналом.
Судом встановлено, що Рішенням сесії Оболонської районної у м. Києві ради від 20.12.2007 р. № 11/2 встановлені ставки єдиного податку для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи по видам діяльності, які були визначені відповідачем, у розмірі 200,00 грн.
Відповідно до абз. 6 п.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт підприємницької діяльності сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства, про що він повідомляється під підпис в п.5 заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Таким чином, відповідач був належним чином ознайомлений з порядком та граничними строками сплати єдиного податку, але згідно даних облікової картки відповідача протягом 2008 року єдиний податок сплачений не був, заборгованість по єдиному податку відповідача за вказаний період склала 2 000,00 грн. Вказана сума боргу сплачена не була.
Відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва були винесені дві податкові вимоги: перша від 19.05.2008 р. № 1/1132 на суму 600,00 грн., друга від 28.07.2008 р. № 2/2019 на суму 1200,00 грн. Перша податкова вимога, що встановлено з матеріалів справи, була особисто отримана відповідачем, але не була оплачена чи оскаржена. Друга податкова вимога не була отримана відповідачем у зв'язку з не знаходженням фактичного місця розташування платника податків, тому була розміщена на дошці податкових оголошень.
Таким чином, позивачем було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 24.12.2008 р.
Отже, позиція позивача відповідачем не спростована, а судом не встановлено будь-яких порушень норм податкового законодавства України при нарахуванні податкової заборгованості по єдиному податку.
Крім цього, в судовому засіданні 05.08.2010 р. відповідачем було визнано податковий борг по єдиному податку за таких підстав, суд вважає доведеним наявність податкового боргу по єдиному податку в сумі 2 000,00 грн.
В той же час, позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з єдиного податку, що є помилковим, оскільки відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” здійснюється звернення стягнення на активи платника податків в рахунок погашення податкового зобов'язання. Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
За викладених обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач по справі, як суб'єкт владних повноважень, частково виконав покладений на нього обов'язку щодо доказування, а саме обґрунтував наявність у відповідача непогашеного податкового боргу з єдиного податку.
Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.
Звернути стягнення на активи суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 з метою погашення податкового боргу з єдиного податку у розмірі 2 000, 00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій