Справа № 759/17201/22 Головуючий 1 інстанція - Гаврищук А.В.,
Провадження № 33/824/1025/2023 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
іменем України
15 лютого 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді: Суханової Є.М.,
За участю секретаря: Лободи Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Якимчука Сергія Миколайовича на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 173-2 КУпАП., та піддано стягненню у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Якимчука Сергія Миколайовича звернулась з апеляційною скаргою. Заначає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичн обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки належнимв матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
Просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року скасувати, прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 , події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із протоколу про адміністративне правопорушення (а. с. 1) слідує, що ОСОБА_1 , вчинила правопорушення передбачене ч.1ст.173-2 КУпАП, тобто домашнє насильство.
Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Положенями ч.1 ст.173-2 КУпАП (в редакції Закону №2229-VIII від 07.12.2017) передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Вина ОСОБА_1 , у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.173-2 КУпАП, незважаючи на невизнання нею своєї провини, повністю доведена даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 491237 від 23.11.2022 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру; рапортом Інспектора СПДН Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві, письмовими поясненнями ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене безпідставними є доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
А отже, відсутні підстави для закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення.
Суддею під час розгляду справи у суді першої інстанції належним чином з'ясовано обставини вчиненого правопорушення на підставі зібраних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч. Жодних нових допустимих доказів, що давали б підстави для обґрунтованих сумнівів у вірогідності зібраних у справі доказів, апеляційному суду не надано.
Призначаючи стягнення, суддя врахував всі зазначені ст. 33 КУпАП обставини і відповідно до ст.ст.27, 130 КУпАП наклав стягнення, яке відповідає вимогам ст.23 КУпАП і є справедливим, будучи достатнім і необхідним для виховання особи, запобігання новим проступкам.
З урахуванням наведеного, постанова судді є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Якимчука Сергія Миколайовича - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року щодо притягнення до адмініcтративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду: Є.М. Суханова