Провадження 11-кп/824/3370/2022 Категорія - ч. 1 ст. 115 КК України
Єдиний унікальний номер 753/7083/20 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
15 лютого 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12017100020000214, внесеного до ЄРДР 8 січня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_9
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
За змістом вироку 3 січня 2017 року ОСОБА_10 з метою працевлаштування через всесвітню мережу Інтернет на сайті «ОЛХ» знайшов оголошення роботи в «Яндекс таксі» та взяв в суборенду за умови виплати половини щоденного заробітку автомобіль «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_1 , який орендував ОСОБА_11 . В ніч 8 січня 2017 року близько 03.00 год. ОСОБА_10 , працюючи на вказаному автомобілі, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, у зв'язку з чим пошкодив автомобіль. Для з'ясування суми пошкодження автомобіля та виплат щоденного платежу 8 січня 2017 року близько 19.00 год. за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , приїхали ОСОБА_12 зі своєю дружиною ОСОБА_13 . Під час спілкування ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зайшли до під'їзду 6 будинку АДРЕСА_3 , де зустріли ОСОБА_6 - пасинка ОСОБА_11 ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 піднялись на 12 поверх до квартири АДРЕСА_4 для повернення оплати щоденного платежу за використання автомобіля та обговорення виплати пошкодження автомобіля. Перебуваючи на загальному коридорі 12 поверху біля квартири проживання ОСОБА_10 , між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт з приводу оплати пошкоджень автомобіля.
8 січня 2017 року близько 19.20 год. до загального коридору за вказаною адресою вийшов ОСОБА_14 - батько ОСОБА_10 , який відразу втрутився у словесний конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . В ході словесного конфлікту у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_14 .
Так, ОСОБА_6 8 січня 2017 року близько 19.25 год., знаходячись на загальному коридорі 12 поверху 6 під'їзду будинку АДРЕСА_3 , стоячи навпроти ОСОБА_14 на відстані близько 1 метра, під час словесного конфлікту, не говорячи про свої злочинні наміри вітчиму ОСОБА_11 , керуючись прямим умислом, направленим на заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи настання наслідків у вигляді смерті іншої людині, а саме ОСОБА_14 , правою рукою дістав з правого карману куртки предмет, схожий на пістолет, ймовірніше всього з переробленої або виготовленої саморобним способом вогнепальної зброї під патрон кільцевого спалаху калібру 5,6 мм, та здійснив один постріл в область тулуба потерпілого ОСОБА_14 , спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді одного проникаючого у грудну та черевну порожнини вогнепального поранення, з розташуванням вхідної рани №1 на передній поверхні грудної клітини з ушкодженням в напрямку проходження ранового каналу грудини, осердя, правого шлуночка серця та печінки, гемоперикарду (300), крововиливу у черевну порожнину (1700 мл). Смерть потерпілого ОСОБА_14 настала від вогнепального кульового поранення грудної та черевної порожнини, що супроводжувалося ушкодженнями їх органів, масивною кровотечею, та призвело до крововтрати. Вогнепальне поранення утворилося внаслідок одного пострілу із вогнепальної зброї, патрон якої був знаряджений кулею, до складу якої входили свинець, залізо та цинк.
Після чого ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений особливо тяжкий злочин з місця вчинення злочину зник.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 залишено без змін - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислюється з 23 лютого 2020 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув'язнення у період з 23 лютого 2020 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання судових витрат та речових доказів.
Не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинуваченого, прокурор ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 13 років позбавлення волі.
Вимоги апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_6 , врахував, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, працює в ТОВ «Ідеал продакшн», позитивно характеризується, однак не врахував, що під час досудового розслідування та розгляду справи ОСОБА_6 вину не визнав та не розкаявся у скоєному, у період часу з 8 січня 2017 року по 23 лютого 2020 року переховувався від слідства.
Крім того, як зазначила прокурор в апеляційній скарзі, потерпілий у судовому засіданні просив призначити ОСОБА_6 максимальне покарання, яке передбачене санкцією статті.
Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, зменшити покарання з 10 років позбавлення волі до 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
З посиланням на положення КК України, КПК України, практику Верховного Суду, захисник вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуваний вирок в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 та призначеного покарання є необґрунтованим та незаконним.
Звертає увагу в апеляційній скарзі захисник на те, що висновки суду про наявність конфлікту між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не підтверджені жодними доказами. Окрім того, на переконання захисника, суд першої інстанції оцінив докази на користь сторони обвинувачення, взявши до уваги зазначений калібр 5,6 мм., а не фактичний розмір знайденого предмету розміром 1x0,4 мм., те ж саме стосується і малого ступеня зносу ствола револьвера, що підтверджує малу кількість пострілів з цієї зброї, те, що самого револьвера експерт не досліджував, а тому висновок експерта ґрунтуються на припущенні, що зазначено і у висновку.
Апелянт наголошує, що у матеріалах справи містяться і розбіжності, зокрема, експерт ОСОБА_15 повідомив, що в області грудної клітини було виявлено сліпе вогнепальне поранення, куля спричинила пошкодження серця, печінки та значну крововтрату, що призвело до смерті ОСОБА_14 , смерть настала протягом декількох хвилин. Разом з тим, згідно з висновком експерта № 022-24-95-2- 2017-2020 від 7 квітня 2020 року від моменту спричинення ушкодження ОСОБА_14 до моменту настання його смерті пройшов проміжок часу біля 30 хв., протягом якого ОСОБА_14 міг здійснювати активні дії, обсяг яких встановити неможливо.
Окрім того, як наголошує захисник, суд оцінював докази з обвинувальним ухилом, зокрема, залишення пораненого потерпілого ОСОБА_14 , який міг здійснювати активні дії, суд розцінив як те, що обвинувачений ОСОБА_6 залишив потерпілого помирати, не вживши жодних заходів для виклику швидкої допомоги, хоча, револьвер «Флобер» дрібнокаліберний і не міг при звичайних умовах завдати значної шкоди, а поряд з потерпілим був його син ОСОБА_10 , який міг викликати швидку допомогу.
Як вказує захисник, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 заздалегідь не планував вбивства потерпілого ОСОБА_14 , так як ніколи раніше не знав його, не мав з ним жодних відносин, ні позитивних, ні негативних стосунків не було. Однак, суд дійшов висновку, що у ОСОБА_6 виник раптовий умисел на вбивство людини, якої він ніколи не бачив. Суд дійшов висновку, що в обвинуваченого ОСОБА_6 , який ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності і прийшов допомогти вирішити конфлікт з ОСОБА_10 , виник конфлікт із ОСОБА_14 , який вийшов дізнатися, що трапилось. Звідки суд взяв інформацію про те, що між обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_14 був якийсь конфлікт, невідомо. Жодного доказу, який би свідчив про існування конфлікту між ОСОБА_6 та загиблим ОСОБА_14 , матеріали справи не містять.
Зазначається в апеляційній скарзі і про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність умислу в діях ОСОБА_6 , хоча його дії мають форму необережності, а тому пункти про встановлення судом умислу в діях обвинуваченого підлягають заміні на встановлення в його діях необережності.
Акцентується увага в апеляційній скарзі захисника і на тому, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують показання ОСОБА_6 , зокрема, стосовно виду зброї (пістолет типу Флобер), а також те, що з даного револьвера він пострілів не робив, навиків стрільби у нього немає. ОСОБА_6 купив цей револьвер з метою захисту, так як раніше потрапляв у складні ситуації, на нього було здійснено напад, і він не хотів, щоб такі випадки повторювались. Принаймні, як зазначає апелянт, якщо вони трапляться, він придбав револьвер з метою відлякування нападників. Тобто, купуючи револьвер типу Флобер, ОСОБА_6 не мав наміру завдавати комусь шкоди здоров'ю чи життю, оскільки зброя такого типу вільно продається, і нею, зазвичай, не можна завдати істотної шкоди.
На переконання захисника, у ОСОБА_6 був відсутній умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, у нього не було жодної причини це робити, оскільки він цієї людини не знав, не мав з нею жодного конфлікту ніколи в житті, а, виходячи з обставин справи, дії ОСОБА_6 мають ознаки необережності у вигляді злочинної самовпевненості, оскільки він міг передбачати можливість пострілу з пістолету, можливість спричинення тілесних ушкоджень та завдання смерті від пострілу з пістолету, але легковажно розраховував на те, що пістолет не є вогнепальною зброєю, і необережне поводження з ним не завдасть шкоди людям, а тим більше смерті.
Також на думку захисника, місцевим судом при ухваленні вироку не враховано дані, які характеризують обвинуваченого, а саме, те що він одружений, має малолітню дитину, позитивно характеризується, має подяки від церкви, якій допомагав облаштовувати територію та матеріально. До кримінальної відповідальності ОСОБА_6 раніше не притягувався, а також місцевим судом не враховано визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , зокрема, обставини справи він визнавав і визнає повністю, а незгода з кваліфікацією дій не може заперечити факту визнання вини. Судом першої інстанції не враховано пом'якшуючої обставини, внаслідок чого було призначено покарання, розмір якого не відповідає особі засудженого.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, змінити розмір покарання з 10 років позбавлення волі на 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим, оскільки він не заперечує той факт, що саме від його дій настала смерть потерпілого ОСОБА_14 , проте, не враховано, що він не мав наміру завдавати шкоди потерпілому ОСОБА_14 .
Зазначає в апеляційній скарзі також і про те, що його діяльність у 2016-2017 роках була пов'язана з ризиком пограбування, оскільки він займався будівництвом і часто мав при собі великі суми коштів, що були випадки нападу на нього. Він хотів, щоб ці випадки не повторювались, а тому, з метою захисту, хотів придбати зброю, але, як виявилось, дозвіл на газову зброю отримати складно. Він зацікавився зброєю, яка не потребує дозволу, яку можна придбати, користуватись без будь-якого дозволу, і такою зброєю виявився револьвер типу Флобер, які вільно продаються у магазинах і в мережі Інтернет, яку вирішив собі придбати як подарунок - пістолет типу Флобер. Зазначив про те, що револьвер придбав з єдиною метою - захисту.
Посилаючись на фактичні обставини справи, обвинувачений вказав на те, що у його батьків стався неприємний випадок - водій таксі потрапив у ДТП і довго не виходив на зв'язок, зник автомобіль. Він ( ОСОБА_16 ) дізнався, де живе водій, і туди поїхав з метою допомогти забрати ключі від авто. Біля будинку він випадково зустрів вітчима з водієм таксі, піднялись на поверх, де проживав водій таксі ОСОБА_10 . На площадку підійшов батько ОСОБА_10 , якого він раніше ніколи не бачив, який не був водієм таксі та у якого не було ключів від авто, який вийшов поговорити з приводу непорозуміння у його сина стосовно повернення автомобілю. Обвинувачений в апеляційній скарзі зазначає, що яким чином револьвер вистрілив, він сказати не може. На потерпілого ОСОБА_14 він спеціально не направляв, наміру завдавати шкоди, а тим паче вбивати, не мав, оскільки бачив ту особу вперше в житті, конфліктів з ним не мав, потерпілий ОСОБА_14 йому нічого не зробив, постріл для нього ( ОСОБА_6 ) був несподіваний, відбувся не очікувано. Він був у шоковому стані, а про те, що пострілом може бути завдана якась шкода, у той момент він навіть не подумав, його більше налякав шум пострілу, а з місця події побіг через страх, шок, переляк.
Обвинувачений також в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції проігнорував його показання, а також факти, надані стороною захисту, а тому дійшов до помилкового висновку, оскільки він не мав наміру завдавати шкоди потерпілому ОСОБА_17 .
Також, обвинувачений ОСОБА_6 вказує на те, що суд першої інстанції проігнорував висновок експерта № 205МК від 21 липня 2017 року, а матеріали справи свідчать про те, що він не мав жодних намірів спричини смерть потерпілого ОСОБА_14 . Наголосив обвинувачений і на тому, що він мав при собі зброю дрібного калібру, необережно з нею поводився, розраховував, що вона не спрацює у його руках і нікому не завдасть шкоди, і через його необережне поводження зі зброєю настала смерть потерпілого ОСОБА_18 , про що він сильно шкодує, розкаюється за свою необережність, що спричинила трагедію.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора та заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, вважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте, призначив обвинуваченому м'яке покарання за вчинений злочин; захисника та обвинуваченого, які, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги прокурора, як безпідставної, та підтримали апеляційні скарги сторони захисту; дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Так з показань в суді першої інстанції 20 червня 2022 року обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він визнав, що внаслідок його дій настала смерть потерпілого ОСОБА_14 , проте, не визнав наявність умислу на вбивство ОСОБА_14 , показавши, що його мати ОСОБА_19 попросила його допомогти знайти контактні дані ОСОБА_10 , який орендував автомобіль батьків. Він ( ОСОБА_20 ) здійснив пошук ОСОБА_10 через соціальні мережі, через його друзів просили, щоб ОСОБА_10 вийшов на зв'язок. Через деякий час він ( ОСОБА_20 ) поїхав за місцем проживання ОСОБА_10 , куди також приїхали мати та вітчим - ОСОБА_19 та ОСОБА_11 . На місці виявилося, що автомобіль, яким користувався ОСОБА_10 , пошкоджений, тому було запропоновано ОСОБА_10 відшкодувати шкоду внаслідок пошкодження автомобіля. ОСОБА_10 погодився, однак, сказав, що гроші у нього в дома. Після цього він з вітчимом та ОСОБА_10 направилися до квартири останнього. Вони піднялись на поверх, де проживає ОСОБА_10 . З квартири вийшов якийсь чоловік, судячи з усього, батько ОСОБА_10 , який почав запитувати, що сталося. У цей момент у нього ( ОСОБА_20 ) з кобури, яка висіла на поясі, випав пістолет, який був у нього при собі для самозахисту. Він підняв вказаний пістолет, і у цей момент пролунав постріл. Куля потрапила у ОСОБА_14 . Наміру вбивати когось чи натискати на спусковий гачок у нього не було, пістолет вистрелив самовільно. Він ( ОСОБА_20 ) сильно злякався та покинув місце події. Пістолет він придбав для самозахисту за деякий час до події по Інтернет оголошенню, жодних дозволів на зазначений пістолет не було потрібно. Після подій пістолет він викинув та прийняв рішення переховуватися від слідства. Шкодує про те, що відбулось.
Суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, з дотриманням положень ст. 337 КПК України, заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши докази у кримінальному провадженні, дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, з наведенням у вироку доказів, на яких ґрунтується такий висновок суду, з яким погоджується й колегія суддів.
За змістом показань потерпілого ОСОБА_10 25 січня 2021 року в суді першої інстанції до цих подій він обвинуваченого бачив один раз. На початку 2017 року він шукав роботу та невдовзі на сайті оголошень «ОЛХ» знайшов оголошення про здачу автомобіля в оренду. Він зацікавився цим оголошенням, а у подальшому зустрівся із власником автомобіля, якого звати ОСОБА_21 . Вони обговорили всі деталі та оформили документи. Вказаний автомобіль він використовував як таксі. Склалась ситуація, коли він пропрацював дві зміни, але йому зателефонував напарник та попросив вийти замість нього на зміну. Він ( ОСОБА_22 ) погодився. У зв'язку з тим, що він працював дві зміни підряд та був втомлений, то допустив наїзд на клумбу, внаслідок чого пошкодив автомобіль. Він зателефонував власнику та повідомив, що сталася ДТП, відігнав автомобіль на парковку біля свого будинку, та пішов відпочивати. На наступний день дружина повідомила, що його шукають, пишуть їхнім знайомим у соціальних мережах. Потім зателефонували з парковки та повідомили, що приїхали по автомобіль. Він взяв техпаспорт, вийшов на вулицю та пішов на парковку. На парковці був власник автомобіля та ОСОБА_6 . Вони підрахували касу, оскільки за умовами договору оренди він повен був 50% виручки віддавати власнику автомобіля. Також практично погодили суму збитків за пошкодження автомобіля, після чого всі разом направилися до його квартири по гроші. У ліфті почалася словесна перепалка, обвинувачений дістав пістолет та почав погрожувати. Коли вони піднялися на поверх, між ним та ОСОБА_6 продовжилась суперечка з приводу компенсації за пошкодження автомобіля, і в цей момент з квартири вийшов його ( ОСОБА_22 ) батько та спитав, що сталося. Він усе батькові пояснив. Батько запитав, як розраховували суму збитків. При цьому батько стояв навпроти ОСОБА_23 , а він ( ОСОБА_22 ) - навпроти ОСОБА_24 . Батько розмовляв із ОСОБА_25 . Розмова була дещо у підвищеному тоні. У цей момент ОСОБА_6 , який знаходився на відстані приблизно 1 метра від його батька, дістав пістолет та без попередження вистрелив батькові у груди, після чого з місця події втік. Він ( ОСОБА_22 ) підхопив батька, довів батька від ліфту до дверей, після чого батько впав.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_26 13 травня 2021 року у суді першої інстанції, загиблий ОСОБА_14 був її чоловіком, потерпілий ОСОБА_10 - її син. 8 січня 2017 року, коли вона повернулася з роботи, син відпочивав. Невдовзі зателефонували зі стоянки та попросили, щоб син спустився та приніс ключі від автомобіля, який син орендував, бо прийшли власники. Чоловік розбудив сина, та син пішов на стоянку. Приблизно через 10 хвилин чоловік також вирішив вийти, щоб подивитися, що відбувається. Через невеликий проміжок часу вона почула крики у коридорі та, вийшовши з квартири, побачила, що її син тримає чоловіка, який був поранений.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_27 13 травня 2021 року в суді першої інстанції, яка є дружиною потерпілого ОСОБА_10 , остання пояснила, що загиблий ОСОБА_14 є її свекром. В день події її чоловік відпочивав після нічної зміни. В якийсь момент зателефонував телефон, після чого свекор розбудив чоловіка, сказав, що потрібно винести ключі він машини, яку орендував чоловік. Після цього чоловік одягнувся, взяв ключі та пішов на стоянку. Невдовзі свекор пішов за чоловіком, а через кільки хвилин до квартири забіг чоловік та наказав швидко викликати швидку, оскільки батька поранили. Обвинуваченого ніколи не бачила. Пострілів не чула.
За змістом показань свідка ОСОБА_28 24 червня 2021 року в суді першої інстанції, потерпілий ОСОБА_10 - хрещений його дружини. 8 січня 2017 року до них зателефонувала ОСОБА_29 , яка повідомила, що ОСОБА_14 погано, щось про стрільбу. Вони побігли до квартири ОСОБА_22 , і в коридорі побачили ОСОБА_14 , який лежав на підлозі, а в області грудей посередині у нього було кульове поранення. ОСОБА_14 був мертвий. Поруч з ОСОБА_14 стояли його рідні. Хто здійснив постріл, як розвивалися події, він не бачив. Обвинуваченого він не знав.
З показань допитаної в судовому засіданні 24 вересня 2021 року свідка ОСОБА_19 встановлено, що вона є приватним підприємцем. ОСОБА_30 - її син, ОСОБА_10 працював водієм декілька днів, без офіційного договору, орендував у неї автомобіль для використання як таксі. Договору про матеріальну відповідальність з ОСОБА_31 не було. Це було після Нового року. Відповідно до домовленості після кожної зміни він повинен був ставити автомобіль на їхню стоянку, однак після чергової зміни після 2 днів роботи автомобіль на стоянку він не поставив. У телефонній розмові ОСОБА_10 повідомив, що скоро буде, однак його не було. Потім передзвонив і повідомив, що потрапив у невелику ДТП. Вона сказала ОСОБА_10 , щоб останній все рівно їхав на стоянку. Після цього ОСОБА_10 вимкнув телефон. У них була адреса ОСОБА_32 , вони поїхали за тією адресою, але двері ніхто не відкрив. Походивши навколо будинку, вона побачила свій автомобіль. На машині, яку брав ОСОБА_33 , були розбиті крило, бампер, фара, викручено колесо. ОСОБА_10 поруч не було. Намагалися з ним зв'язатись, але ніякого зв'язку не було. Вона почала писати у соцмережах, що пропав ОСОБА_33 разом з машиною, щоб допомогли його знайти. Один чоловік відгукнувся. Від ОСОБА_10 надійшло повідомлення, щоб вони видалили всі ці повідомлення, а то це погано закінчиться. Вони поїхали до м. Києва, почали його шукати. Вона розмовляла з охоронником на стоянці, який сказав, що бачив зранку ОСОБА_32 на стоянці. Ввечері вони додзвонилися до ОСОБА_10 . Батько взяв слухавку, покликав ОСОБА_32 , після чого ОСОБА_10 хвилин через 30 вийшов на двір та виніс ключі. Коли вона була ще дома, то на запитання сина, чи щось трапилось, вона розповіла все. Син запитав, де ОСОБА_33 проживає, після чого сказав, що там у нього є знайомий хлопець, у якого він попитає, може чимось допоможуть. Цей хлопець сказав сину, що ОСОБА_10 - не дуже чесна людина, що іноді не повертає машини власникам. Коли ОСОБА_10 до них вийшов, вони домовилися з ним про відшкодування збитків. ОСОБА_33 , пропрацювавши три дні, повинен був віддати їм гроші по домовленості. Після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_10 пішли до квартири останнього по гроші, а вона залишилася на вулиці. Як розвивались події в будинку, їй невідомо. Після того, як чоловік з сином повернулися від ОСОБА_32 , вони були мовчазні. Машина трохи проїхала, її зупинив ОСОБА_33 , сказав, що їхня людина вбила його батька. Її син - ОСОБА_30 після цього вийшов, і все. За кермом був чоловік. До цього таких жодних конфліктів у сина не було. Це випадковість. Зброю у сина вона ніколи не бачила. Вони з сином проживали окремо. Сина перед тим, як це все відбулось, вона не бачила. Перед будинком також не бачила. Сина вона побачила, коли вже син з чоловіком сіли в машину. Як і коли син потрапив у будинок, де проживає ОСОБА_33 , вона не знає. Син конкретно не знав, коли вони поїдуть до ОСОБА_35 . Вона не повідомляла дату та час, коли вони поїдуть до ОСОБА_35 . Власник машини інший, вони брали машину в оренду, а ОСОБА_36 автомобіль передали в суборенду.
Згідно з показаннями в судовому засіданні 21 лютого 2020 року свідка ОСОБА_11 , який є вітчимом ОСОБА_6 , свідок підтвердив показання, надані свідком ОСОБА_19 . При цьому свідком зазначено про те, що, коли вони з ОСОБА_10 заходили в під'їзд будинку, там зустріли ОСОБА_37 . Вони втрьох на ліфті піднялись на поверх. ОСОБА_33 почав говорити, що у квартиру їх не пустить. Була словесна перепалка. Вийшов батько ОСОБА_10 . Почався скандал: хто, що, кому винен. Він ( ОСОБА_38 ) стояв у ОСОБА_14 за спиною, а перед ОСОБА_14 стояв ОСОБА_39 . Зліва від загиблого стояв ОСОБА_40 . ОСОБА_14 зробив два кроки вперед по напрямку до ОСОБА_23 , і у цей час пролунав постріл. Він ( ОСОБА_38 ) довів ОСОБА_14 до дверей, де на порозі ОСОБА_14 впав. Після цього він ( ОСОБА_38 ) пішов. Конфлікту між ОСОБА_14 та ОСОБА_41 не було, був конфлікт взагалі. ОСОБА_30 та ОСОБА_42 раніше знайомі не були, агресію ніхто ні до кого не проявляв. Зброї у руці ОСОБА_23 не бачив. Після пострілу всі були у шоковому стані. ОСОБА_43 він не повідомляв, куди і коли вони їдуть.
Згідно з даними, які зафіксовані у протоколі огляду місця події (трупа) від 8 січня 2017 року та додатках до нього, об'єктом огляду є труп ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виявлено за адресою: АДРЕСА_5 , загальний коридор, ліворуч від двох ліфтів. Також в ході слідчої дії було детально описана навколишня обстановка, розміщення тіла, його зовнішній вигляд, у тому числі зафіксовано на одязі в області грудної клітини пляму темно-бурого кольору, отвір до 4 мм у діаметрі, відібрано біологічні зразки та зроблено змиви, вилучено та описано одяг і особисті речі, які були виявлені (ас. 181-196 т.1).
Даними, які відображено у протоколі огляду місця події від 9 січня 2017 року та додатках до нього, підтверджується, що об'єктом огляду є автомобіль «Шевроле Авео» сірого кольору державний номерний знак НОМЕР_5, у якого наявні пошкодження переднього бамперу з правої сторони (ас. 202-206 т.1).
Відповідно до даних, зафіксованих у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 січня 2017 року, потерпілий ОСОБА_10 серед пред'явлених йому 4 фотознімків впізнав на фотознімку під № 3 особу, яка вчинила вбивство його батька. На фотознімку № 3 зображений ОСОБА_6 (ас. 222-225 т. 1).
Даними, зафіксованими у протоколі огляду місця події від 11 січня 2017 року, підтверджується факт того, що під час розтину трупа ОСОБА_14 з правої поперекової ділянки вилучено предмет, схожий на кулю, сірого кольору, розміром 1х0,4 см, який поміщено до пластикової колби та поміщено в пакет для речових доказів (ас. 226-228 т.1).
Згідно з даними Акту судово-медичного дослідження № 51-МК від 1 лютого 2017 року при медико-криміналістичному дослідженні клаптя шкіри з передньої поверхні грудної клітини трупа ОСОБА_14 відмічається одне вхідне вогнепальне пошкодження. В ділянці згаданої рани маються нашарування свинцю та заліза, незначні сліди цинку. Інших сторонніх нашарувань та накладень від вогнепального пострілу не відмічається (ас. 216-221 т.1).
Даними Акту судово-медичного дослідження № 116 від 20 лютого 2017 року підтверджується виявлення в ході судового-медичного дослідження шматочків внутрішніх органів з трупу ОСОБА_14 вогнищевих крововиливів у м'які тканини грудної клітини з ділянки рани та прилеглу жирову клітковину наднирника, без реактивних змін. Набряк набухання головного мозку. Інтерстиціальний вогнищевий набряк легень. Паравазальний кардіосклероз з міофрагментацією. Макрофолікулярний зоб щитової залози. Автоліз та ліпоматоз підшлункової залози. Паренхіматозна дистрофія у внутрішніх органах (ас. 215 т. 1).
Згідно з даними, зафіксованими у висновку експерта № 95/2 від 23 лютого 2017 року, при дослідженні трупа гр. ОСОБА_14 виявлені:
а) одне проникаюче у грудну та черевну порожнини вогнепальне поранення, з розташуванням вхідної рани № 1 на передній поверхні грудної клітини, з ушкодженням у напрямку проходження ранового каналу грудини, осердя, правого шлуночка серця та печінки, гемоперикард (300), крововилив у черевну порожнину (1700 мл);
б) малокрів'я органів, слабка вираженість трупних плям, набряк-набухання головного мозку, інтерстиціальний вогнищевий набряк легень.
Виявлене вогнепальне поранення грудної клітини за ознакою небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
Знайдене при дослідженні ушкодження виникло прижиттєво. Інших ушкоджень, окрім вище вказаного вогнепального поранення, при дослідженні трупа не виявлено.
Смерть гр. ОСОБА_14 настала від вогнепального кульового поранення грудної та черевної порожнини, що супроводжувалось ушкодженням їх органів, масивною кровотечею, та призвело до крововтрати.
Вказане підтверджують знайдені при дослідженні трупа: вхідна вогнепальна рана в області передньої поверхні грудної клітини (овальна форма рани з паском осадження країв, із дефектом «мінус-тканина» в центрі), морфологічні особливості наскрізних ушкоджень грудини та внутрішніх органів, прямолінійність проходження ранового каналу від вхідної рани, зони контузії тканин печінки в напрямку проходження ранового каналу, наявність в кінці ранового каналу кулі, а також зміни з боку внутрішніх органів - малокрів'я, набряк-набухання головного мозку, інтерстиціальний набряк легень.
Вогнепальне поранення утворилось внаслідок одного пострілу із вогнепальної зброї, патрон якої був знаряджений кулею, до складу якої входить свинець, залізо та цинк.
При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа гр. ОСОБА_14 етиловий спирт не знайдений (ас. 211-214 т.1).
Згідно з даними, які відображено у висновку експерта № 022-24-95-2-2017-2020 від 7 квітня 2020 року, за даними проведеного дослідження трупних явищ, які відображені у протоколі огляду трупа ОСОБА_14 на місці події 8 січня 2017 року о 21.55 год., смерть ОСОБА_14 настала за 2-3 години до вказаного часу, між 19-00 та 20-00 годинами 8 січня 2017 року. Дані судово-гістологічного дослідження м'яких тканин грудної клітини із зони ушкодження грудної клітини свідчать, що від моменту спричинення ушкодження ОСОБА_14 до настання його смерті пройшов проміжок часу біля 30 хвилин. Протягом вказаного часу ОСОБА_14 міг здійснювати активні дії, встановити обсяг яких за даними дослідження його трупа не є можливим. Виявлене при дослідженні вогнепальне поранення грудної клітини могло бути спричинено ОСОБА_14 при обставинах, вказаних у протоколі слідчого експерименту від 19 березня 2020 року за участю ОСОБА_10 (ас.12-13 т. 2 ).
Відповідно до показань допитаного в судовому засіданні 3 березня 2021 року експерта ОСОБА_15 , який проводив судову експертизу трупа ОСОБА_14 , дослідженням було встановлено, що ОСОБА_14 було спричинене сліпе вогнепальне поранення, куля спричинила пошкодження, яке локалізувалось на передній поверхні грудної клітини, раньовой канал проходив через грудну клітину, середостіння, серце, легені, печінку, і закінчувався сліпо у м'язах поперекового відділу тулуба. При цьому було виявлено об'ємні крововтрати, крововилив у черевну порожнину. Дане ушкодження супроводжувалось руйнуванням серця, легенів, печінки, - три важливих органа. Це супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею і призвело до значної крововтрати, яка розвивається від декількох хвилин до 10 хвилин, тому що вражене серце, яке виконує обов'язки насосу, внаслідок пошкодження якого кров виходить у вільні порожнини тіла. Таке ушкодження є безумовно смертельним. Навіть при наданні спеціалізованої медичної допомоги протягом декількох хвилин до позитивних результатів не призвела б, оскільки перед цим треба зробити декілька аналізів, навіть для встановлення групи крові. По-друге, треба зайти в грудну порожнину, провести операцію в ній, провести операцію у черевній порожнині. Кульове поранення було у ділянці, що знаходиться у проекції серця. Пошкодження трьох органів від одного пострілу свідчить про достатньо велику кінетичну енергію кулі. Рановий канал не має ніяких розгалужень, він прямолінійний, це - наслідок одного кульового поранення. Смерть ОСОБА_14 настала протягом декількох хвилин.
Даними, зафіксованими у Висновку експерта № 202 від 15 березня 2017 року, підтверджується, що вилучений 11 січня 2017 року в ході ОМП в приміщенні моргу № 2, що по вул. П. Запорожця, 26, у м. Києві, з тіла ОСОБА_14 , 1962 року народження, предмет, схожий на кулю, є частиною, стріляною кулею гвинтівочного патрону калібру 5,6 мм кільцевого спалаху (.22 LR);
Вилучений 11 січня 2017 року в ході ОМП в приміщенні моргу № 2, що по вул. П. Запорожця, 26, у м. Києві, з тіла ОСОБА_14 , 1962 року народження, предмет, схожий на кулю, - стріляний, ймовірніше усього, з переробленої або виготовленої саморобним способом вогнепальної зброї під патрон кільцевого спалаху калібру 5,6 мм, канал ствола якої має 12 нарізів правого нахилу із малим ступенем зносу (ас. 231-237 т.1).
Відповідно до даних, які зафіксовані у Висновку експерта № 205-МК від 21 липня 2017 року при судово-медичній експертизі куртки ОСОБА_14 встановлено: на лівій полі, в середній третині, мається одне вогнепальне кульове наскрізне пошкодження, що спричинено свинцевовміщуючим снарядом. Загальне пошкодження могло утворитись від дії кулі типу Флобера при пострілі з близької дистанції (ас. 242-247 т.1).
Даними, зафіксованими у протоколі слідчого експерименту від 19 березня 2020 року, підтверджується, що за участю потерпілого ОСОБА_44 , статиста ОСОБА_45 , спеціаліста ОСОБА_46 та прокурора ОСОБА_47 відтворено обстановку та обставини події, які мали місце 8 січня 2017 року приблизно о 19.25 год. на 12 поверсі 6 під'їзду буд. АДРЕСА_3 , та потерпілим відтворено обставини вбивства його батька ОСОБА_6 . При слідчому експерименті ОСОБА_10 детально розказано та показано, як ОСОБА_6 з дуже близької відстані вистрілив у груди його батькові та покинув місце події. (ас. 2-3 т.2).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що комплекс досліджених у судовому засіданні доказів, які є належними та допустимими, дає підстави дійти категоричного та однозначного висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.
При цьому перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції перевірялись доводи сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_6 умислу на умисне вбивство ОСОБА_14 , і місцевий суд дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що умисел безумовно є прямим та спрямованим виключно на вбивство ОСОБА_14 , оскільки постріл ОСОБА_6 був здійснений з дуже близької відстані, практично на відстані витягнутої руки, при спрямуванні пістолета у груди загиблого, де знаходяться всі життєво важливі органи людини. За встановлених обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання. Окрім того, місцевий суд дійшов висновку, що про наявність прямого умислу у ОСОБА_6 та бажання заподіяння саме смерті загиблому свідчить і поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, який, здійснивши постріл в груди ОСОБА_14 практично впритул, одразу покинув місце події, фактично залишивши ОСОБА_14 помирати, не вживши жодних заходів для виклику швидкої медичної допомоги чи надання першої допомоги на місці. Одразу після події ОСОБА_6 зник та переховувався до 23 лютого 2020 року.
Окрім того, суд дійшов висновку, що зазначена вище поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 , окрім підтвердження прямого умислу на вбивство ОСОБА_14 , також спростовує показання ОСОБА_6 про те, що пістолет вистрелив самовільно у той момент, коли він його піднімав, оскільки у такому разі перше, що повинен був би зробити ОСОБА_6 , це з'ясувати, які наслідки настали від таких дій, вжити всіх можливих заходів для надання допомоги потерпілому, чого зроблено не було.
Також судом взято до уваги, що ні ОСОБА_10 , ні ОСОБА_11 не підтвердили той факт, що пістолет, який був у ОСОБА_6 , падав на підлогу, та останній його піднімав. Навпаки, ОСОБА_10 зазначив, що ОСОБА_6 , який знаходився на відстані приблизно 1 метра від його батька, дістав пістолет та без попередження вистрелив останньому в груди.
Судом також враховано, що, прямуючи до ОСОБА_10 з метою вирішення конфліктної ситуації щодо повернення та з'ясування питання про пошкодження автомобіля, ОСОБА_6 взяв із собою пістолет, а тому дійшов висновку, що ОСОБА_6 був готовий та мав намір його застосувати, що і зробив у майбутньому.
Судом також враховані показання потерпілого ОСОБА_10 , який вказував, що ОСОБА_6 погрожував пістолетом, який був при ньому, ще у кабіні ліфту, коли вони піднімалися до його квартири.
Місцевий суд, розкриваючи питання мотиву дій ОСОБА_6 , дійшов висновку, що таким є раптово виниклий конфлікт із ОСОБА_14 , який вийшов із квартири та намагався з'ясувати, що трапилося. При цьому судом взято до уваги, що ОСОБА_6 прибув на місце події саме для допомоги у вирішенні конфлікту, який виник навколо оренди та пошкодження автомобіля.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставною версію захисту, оскільки вона суперечить встановленим фактичним обставинам, спростовується показаннями потерпілого та свідків, протоколом слідчого експерименту і висновками експертиз, які в сукупності дають підстави вважати, що у цьому випадку обвинувачений діяв із прямим умислом на вбивство ОСОБА_14 ..
Окрім того, на переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції у цій частині підтверджується й таким.
З показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_19 в суді першої інстанції встановлено, що жодний з них не називав дату, час, місце, коли вони поїдуть до ОСОБА_10 . Свідок ОСОБА_11 показав, що ОСОБА_23 зустріли при вході у під'їзд, що свідчить про те, що ОСОБА_30 вже перебував у будинку проживання ОСОБА_10 та очікував на останнього.
При цьому показання обвинуваченого про те, що він носив з собою пістолет для самооборони, спростовуються тим, що ОСОБА_30 з пістолетом прийшов до під'їзду ОСОБА_10 , який ОСОБА_43 до цього нічим не погрожував та не створював будь-яких ситуацій, необхідних для самооборони з боку обвинуваченого. Такі дії обвинуваченого як раз і свідчать про наявність умислу в останнього на застосування пістолета.
Більш того, як обґрунтовано зазначив суд в оскаржуваному вироку, ні потерпілий ОСОБА_10 , ні свідок ОСОБА_11 не підтвердили показання обвинуваченого про падіння у нього пістолету. Навпаки, колегія суддів звертає увагу, що свідок ОСОБА_11 вказав про те, що ОСОБА_14 стояв перед ОСОБА_41 , і, коли ОСОБА_42 зробив два кроки в бік ОСОБА_23 , пролунав постріл. При цьому свідок ОСОБА_11 вказав про те, що перед цим була словесна перепалка, а потім виник скандал з приводу з'ясування питань по пошкодженому автомобілю та розрахунку ОСОБА_35 .
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів на підтвердження наявності конфлікту між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 .
Колегія суддів також враховує обране знаряддя вчинення злочину - заздалегідь підготовлений пістолет, який обвинувачений спрямував у життєво важливі органи загиблого - в грудину, у проекцію серця, та здійснив постріл. Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що ОСОБА_30 мав умисел на позбавлення життя ОСОБА_14 .
При цьому, на переконання колегії суддів, є непереконливими доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 придбав пістолет типу Флобер, який продається вільно, що з даного револьвера він пострілів не робив, навиків стрільби у нього немає, придбав револьвер з метою захисту.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пістолет, як встановлено з показань ОСОБА_23 , він придбав неофіційно, уникаючи придбання зброї, на яку необхідно мати дозвіл.
Що ж стосується доводів захисника, що ОСОБА_6 немає навиків стрільби, пострілів з цього пістолету він не робив, то вони також є непереконливими, оскільки, придбаваючи будь-яку зброю, особа зобов'язана дотримуватись встановлених правил поводження зі зброєю, якими передбачено, що пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосовуються на відстані, передбаченої в нормативних документах на пристрій, але не ближче 4 метрів, та у спосіб, що мінімізує можливе заподіяння шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян (пункт 14 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 83 (із змінами та доповненнями).
Водночас колегія суддів враховує, що пістолет, з якого було здійснено ОСОБА_41 постріл, за висновком експерта, який проводив експертне дослідження по кулі, ймовірно перероблена або виготовлена саморобним способом вогнепальна зброя під патрон кільцевого спалаху калібру 5,6 мм, канал ствола якої має 12 нарізів правого нахилу із малим ступенем зносу, що спростовує доводи сторони захисту у цій частині.
Таким чином, на переконання колегії суддів, розвиток подій та послідовність, характер, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, їх раптовість, поведінка до, під час і після скоєння злочину, застосування предмету смертельної дії, - всі ці обставини у своїй сукупності свідчать саме про направленість умислу останнього на вбивство ОСОБА_14 .
Встановленими під час апеляційного розгляду обставинами у повному обсязі спростовуються доводи, викладені в апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого.
За встановлених обставин суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд у вироку, як на докази винуватості обвинуваченого, послався на дані, які містяться:
- у протоколі огляду місця події від 9 січня 2017 року, з яких вбачається, що в ході вказаної слідчої дії було оглянуто шостий під'їзд будинку АДРЕСА_3 та детально описані всі об'єкти та обстановка вказаного приміщення (ас. 197-201 т. 1);
- висновку експерта № 219ц від 21 липня 2017 року при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук потерпілого ОСОБА_14 кров та клітини з ядрами не знайдені (ас. 239-241 т.1);
- у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 23 лютого 2020 року, з яких вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді 23 лютого 2020 року було затримано ОСОБА_6 (ас. 248-252 т. 1);
- у протоколі огляду предмету від 17 березня 2020 року, в ході вказаної слідчої дії було оглянуто мобільний телефон «Нокіа» ІМЕІ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який було вилучено 8 січня 2017 року за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 44. В ході огляду встановлено, що телефон пошкоджений. (ас. 1 т.2);
- у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії по кримінальному провадженню № 12017100020000214, в якої на підставі ухвали слідчого судді було знято інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж гр. ОСОБА_19 , яка являється матір'ю обвинуваченого ОСОБА_6 , за допомогою вказаної інформації вдалося встановити місце знаходження обвинуваченого, який перебував у розшуку, та затримати останнього (ас. 18-23 т.2)
Наведені докази є належними та допустимими, проте, вони не містять будь-яких доказів на підтвердження чи спростування обставин вчинення обвинуваченим злочину за встановлених судом фактичних обставин.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного обвинуваченого покарання, колегія суддів доходить висновку, що вони є непереконливими.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, врахував тяжкість вчиненого ним злочину проти життя та здоров'я особи, відношення обвинуваченого до вчиненого, те, що вину він не визнав, найважчі, незворотні і непоправні наслідки злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_6 у виді смерті людини, дані про особу обвинуваченого, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні двох дітей, до затримання працював в ТОВ «Ідеал продакшн», де характеризується позитивно, те, що ОСОБА_6 з 8 січня 2017 року по 23 лютого 2020 року переховувався від слідства, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, та дійшов висновку, що покарання ОСОБА_6 слід призначити у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, та у повній мірі буде відповідати вимогам ст.ст.50,65 КК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі , яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та врахував тяжкість, обставини, наслідки вчиненого обвинуваченим злочину, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, дані про його особу, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, тобто, врахував і ті обставини, на неврахування яких посилалась прокурор в апеляційній скарзі, та дійшов обгрунтованого висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді 10 років позбавлення волі, не є занадто м'яким або не справедливим для обвинуваченого, та у повній мірі відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.
При перевірці законності вироку суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права.
За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги прокурора, захисника та обвинуваченого не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення, вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України, - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її оголошення, обвинуваченим ОСОБА_6 , який утримується під вартою, в той же строк, з дня вручення копії ухвали.
Судді:
_______________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4