печерський районний суд міста києва
Справа № 757/2407/23-к
14 лютого 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю захисника-адвоката: ОСОБА_3 , підозрюваного: ОСОБА_4 , прокурора: ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 03.01.2020 в рамках кримінального провадження № 12018100060005623 від 11.12.2018,-
18.01.2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 03.01.2020 в рамках кримінального провадження № 12018100060005623 від 11.12.2018.
Захисник стверджує, що за твердженням органу досудового розслідування та прокурора, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018100060005623 від 11.12.2018, громадянину України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 січня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Однак, органом досудового розслідування було порушено порядок повідомлення про підозру ОСОБА_4 , що визначений ст. 276-278 КПК України.
Скарга мотивована тим, що в Печерському УП ГУНП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження, яке 11 грудня 2018 року внесене до ЄРДР за № 12018100060005623, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В матеріалах досудового розслідування міститься письмове повідомлення про підозру, що датоване 03.01.2020, складене старшим слідчим СВ Печерського управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві ОСОБА_6 , та погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 .
Також в скарзі зазначено, що письмове повідомлення про підозру не було вручено ОСОБА_4 у спосіб та в порядку, що визначені кримінальним процесуальним законом.
Крім того, в матеріалах досудового розслідування містяться поштові квитанції, датовані 04.01.2020 (день тижня - субота), із зазначенням часу поштової операції - 16 година 29 хвилин.
В матеріалах досудового розслідування міститься опис вкладеного до цінного листа з відбитком календарного штемпелю від 04.01.2020, з якого убачається, що вкладенням до цінного листа є «пам'ятка про права та обов'язки», «повідомлення про підозру», «повістка про виклик».
Разом з цим, ОСОБА_4 , шляхом поштового зв'язку та/або у будь-який інший спосіб, повідомлення про підозру не отримував.
Як убачається з вищенаведених поштових документів та інших матеріалів справи, ОСОБА_4 не викликався органом досудового розслідування для здійснення такої процесуальної дії як вручення йому письмового повідомлення про підозру.
На думку сторони захисту, у зв'язку з порушенням порядку вручення повідомлення про підозру підлягає скасуванню.
Натомість, орган досудового розслідування скерував повістку про виклик ОСОБА_4 , вже як підозрюваного, тільки разом з письмовим повідомленням про підозру, вклавши таку повістку до одного поштового відправлення.
Захисник-адвокат ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги скарги підтримали, просили задовольнити з викладених у скарзі підстав.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти доводів скарги, зазначивши, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 ґрунтується на вимогах процесуального закону та складене після повного та всебічного дослідження обставин кримінального провадження.
Вислухавши позицію сторін, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Під час розгляду скарги слідчим суддею встановлено, в Печерському УП ГУНП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження, яке 11 грудня 2018 року внесене до ЄРДР за № 12018100060005623, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018100060005623 від 11.12.2018, громадянину України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 січня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Вирішуючи питання про обґрунтованість повідомлення про підозру, суд виходить з того, що з огляду на положення закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини з цього приводу.
Так, у пункті 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначається наступне: «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».
Обґрунтованість підозри передбачає, що об'єктивно існують дані про причетність особи до вчинення правопорушення. До таких даних відносяться показання, документи, речові докази, висновки експертів, тощо. Саме наявність відповідних фактичних даних є необхідною для обґрунтованого повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин». Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як встановлено судом, підставою для повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину стало твердження сторони обвинувачення, що він, в період часу з літа 2009 року по 27 листопада 2011 року вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) в особливо великому розмірі відносно ОСОБА_8 .
У судовому засіданні, при дослідженні матеріалів кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що в повідомленні про підозру від 03.01.2020, яке міститься у вищезазначених матеріалах відсутній підпис старшого слідчого СВ Печерського управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві ОСОБА_6 та прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_9 , який погоджував зазначене повідомлення про підозру.
Разом з цим, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2023 у справі № 757/776/23-к у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено. Слідчим суддею зроблено висновок, що в матеріалах провадження відсутні докази належного вручення повідомлення повідомлення про підозру ОСОБА_4 .
При цьому, згідно характеристики на ОСОБА_4 , виданої начальником ЖЕД № 3 ОСОБА_10 , ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2011 року.
Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_4 здійснено за відсутності фактичних підстав, з якими закон пов'язує повідомлення про підозру, тобто без наявності безсумнівної системи належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які вказують на належне вручення вказаної підозри.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з ст. 24 КПК України, держава гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Щодо повідомлення про підозру особі, місцезнаходження якої не встановлено, слід звернути увагу на таке. З комплексного аналізу приписів, які містяться у статтях 42 та 278 КПК України, випливає, що вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, може застосовуватись виключно у випадку невстановлення місцезнаходження особи, тобто переховування її від слідчого, прокурора. Відповідно до ч. 1 ст. 281 Кодексу, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його в розшук. У статтях 42 та 281 КПК застосовуються однакові за змістом словосполучення щодо позначення невстановлення/невідоме «місцезнаходження особи». Отже, очевидно, повідомлення особі, місцезнаходження якої не встановлено, про підозру шляхом вручення повідомлення поштою можливе лише у випадку наявності підстав для розшуку такої особи. При цьому слід мати на увазі, що розшук особи, яка не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, проте знаходиться в Україні у відомому стороні обвинувачення місці, неможливий. У даному випадку щодо особи мають застосовуватися заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді приводу.
Тому, у випадку коли місцезнаходження особи в Україні відомо стороні обвинувачення і немає підстав для оголошення останньої у розшук, повідомлення про її підозру не може вручатися у спосіб, передбачений для вручення повідомлень. Нез'явлення особи, що достеменно перебуває в Україні, за викликом слідчого для вручення повідомлення про підозру, навіть у випадку належного повідомлення про такий виклик, або відмова від отримання повідомлення про підозру особою чи уникнення від її вручення не може бути підставою для вручення підозри у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, оскільки Кодекс не передбачає такої процедури у даних випадках.
Так, судом при дослідженні матеріалів кримінального провадження, встановлено, що стороною обвинувачення вжито формальні заходи щодо вручення повідомлення про підозру у спосіб передбачений КПК України, що не вважається достатнім для набуття статусу підозрюваного.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України підозрюваним, його захисником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Аналіз наведеної норми закону, щодо можливості оскарження повідомлення про підозру, дає підстави стверджувати, що під час розгляду слідчим суддею цієї скарги підлягає з'ясуванню дотримання при повідомленні особі про підозру вимог глави 22 КПК України, зокрема, відповідність підозри вимогам статей 276, 277, 278 КПК України.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КПК України, одними з фундаментальних завдань кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування.
Згідно ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є 1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, 2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та 3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Таким чином, аналіз змісту ч.1 ст.42 КПК України дозволяє зробити висновок, що підозра (кримінальне переслідування у формі підозри) починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру або ця особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Також варто зауважити, що згідно вимог ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За приписами ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 276 КПК України, у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.
Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб'єктів владних повноважень, тобто втручання суб'єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.
Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони захисту, що у повідомлення про підозру відсутні підписи слідчого та прокурора, який здійснив повідомлення, як це передбачає п. 8 ч. 1 ст. 277 КПК України.
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого).
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Правоохоронні органи зобов'язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.
Таким чином, у ході розгляду скарги захисника слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 здійснено у порушено приписів ст.ст. 277, 278 КПК України так, як в повідомленні про підозру відсутній підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення, а також письмове повідомлення про підозру не було вручено в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
За таких обставин ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного у зв'язку із порушенням порядку вручення підозри, передбаченої КПК України та відсутністю належних, достатніх та допустимих доказів на доведення протилежного.
Вищенаведене порушення щодо недотримання порядку вручення підозри дає підстави дійти до висновку про скасування оскаржуваного повідомлення про підозру відносно ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-135, 277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 03.01.2020 в рамках кримінального провадження № 12018100060005623 від 11.12.2018 - задовольнити.
Скасувати повідомлення про підозру від 03 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018100060005623 від 11.12.2018 про вчинення ОСОБА_4 кримінальнго правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1