Справа № 128/2609/22
Іменем України
28 лютого 2023 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12.09.2022 за № 12022020000000501, по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шепетівка, Хмельницької області, громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, бувшого військовослужбовця, неодруженого, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України,
ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи військову службу по мобілізації на посаді старшого оператора, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 2.9 а, 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, ст. 3 Конституції України, у невстановлений точно слідством час, але не пізніше 20 год 20 хв 12.09.2022 вжив наркотичні засоби (амфетамін, метамфетамін) та, перебуваючи під впливом наркотичних речовин, будучи у стані наркотичного сп'яніння, діючи з кримінально-протиправною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 20 год 20 хв технічно-справним автомобілем «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись у с. Ксаверівка, Вінницького району Вінницької області автодорогою М-30 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Ізварине» у напрямку м. Вінниця, з урахуванням дорожніх умов, а саме: вологого стану проїзної частини та наявності заокругленої дороги ліворуч, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого, не справившись з керуванням, допустив виїзд автомобіля на праве узбіччя, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми - синців, саден, забитих ран і крововиливів в м'які тканини голови, переломів кісток склепіння та основи черепу, переломів кісток лицевого черепу, травматичних субарахноїдальних крововиливів з ділянками забиття та руйнування речовини головного мозку, набряку та набухання речовини головного мозку; закритої травми грудної клітки - крововиливів в м'які тканини грудей, двобічних переломів ребер з ушкодженням плеври та тканин легень, двобічного гемопневмотораксу, набряку легень; закритої хребетно-спинно-мозкової травми - повного розриву хребтового стовбура між 5-им та 6-им грудними хребцями з ушкодженнями зв'язок, мозкових оболонок та спинного мозку; закритої тупої травми живота та заочеревинного простору - розривів капсули та тканин печінки й селезінки, гемоперітонеуму, крововиливів у зв'язкові апарати внутрішніх органів, паранефральну клітковину та клітковину заочеревинного простору; множинних саден та осаджень шкіри нижніх кінцівок, у зв'язку з чим загинув на місці пригоди. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді сплученої травми тіла - закритої тупої травми грудної клітки (множинних переломів ребер зліва, розривів правої та лівої легені, гемотораксу справа 1300 мл., зліва - 1000 мл.); закритої тупої хребетно-спинномозкової травми (перелому 6-7 грудних хребців з повним розривом зв'язкового апарату та ушкодженнями спинного мозку); закритої тупої травми живота (множинних розривів селезінки, гемоперитонеуму 100 мл.), у зв'язку з чим помер під час транспортування до лікарняного закладу в кареті швидкої допомоги. Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: із спричиненням смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
В судовому засіданні 03.01.2023 обвинувачений ОСОБА_8 вину в інкримінованому злочині визнав в повному обсязі. Суду показав, що він був військовослужбовцем, йому дали шість днів вихідних, він хотів зробити своїй дівчині пропозицію на одруження. За добу до ДТП він ремонтував машину у гаражі товариша у місті Здолбунів, там вони приблизно ввечері вжили наркотичні засоби. Які саме наркотичні засоби він вживав, не знає, це був порошок. На наступний день він сів за кермо автомобіля та поїхав у м. Шепетівка, звідти виїхав у сторону м. Вінниця, проїхав у той день близько 300 км. Дію наркотичних засобів під час керування транспортним засобом він не відчував. Їхав нешвидко, приблизно 60-70 км/год. Рухався за фурою, яка в повороті почала гальмувати, тому він теж різко загальмував і автомобіль занесло, він став неконтрольований, його почало розкручувати по колу. Крутило автомобілем приблизно 100 м, після чого його «викинуло» на узбіччя. Машина була на нейтральній передачі, він просто котився. Чому так сталося, він не розуміє, можливо тому, що у нього замало досвіду у керуванні транспортними засобами (водійський стаж лише три місяці), можливо тому, що злякався. В той день йшов сильний дощ. Між автомобілем та фурою була відстань приблизно 100 м. Автомобіль був у справному стані. На ділянці дороги, де сталася ДТП, по дві смуги в одному напрямку, він рухався у правій смузі, фура теж рухалась у правій смузі, ліва смуга була вільною. Коли сталася ДТП, він одразу не зрозумів, що збив людей. До нього підійшла жінка і запитала, скільки у машині пасажирів, він повідомив, що у машині крім нього нікого немає. Після того як його занесло на узбіччя, його машина з чимось зіткнулась і він втратив свідомість. З чим зіткнувся автомобіль, пояснити не може. Коли прийшов у себе, побачив двох непритомних людей, на той момент один з хлопців уже був без пульсу. Швидку допомогу викликала жінка, яка була на місці ДТП. На шиї за лівим вухом у нього були порізи, скло автомобіля було розбитим. На місці ДТП були матері загиблих, у той день з ними не спілкувався. Заходи з приводу відшкодування завданої шкоди ним не вчинялися. Йому дуже шкода батьків загиблих хлопців, він розуміє, що вже нічого не може змінити.
В судовому засіданні 22.02.2023 під час судових дебатів обвинувачений ОСОБА_8 попросив вибачення у потерпілих, зазначив, що не хотів, щоб таке сталося. Також зазначив, що з приводу призначення покарання покладається на розсуд суду.
Під час останнього слова обвинувачений ОСОБА_8 просив відправити його на передову.
Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні обставинами, в тому числі показами потерпілих та свідка.
Так, потерпіла ОСОБА_4 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, в судовому засіданні 03.01.2023 суду показала, що на місце ДТП прийшла, коли вже була швидка, підбігла до свого сина, пульс у нього не прощупувався. Молодь їй казала, що обвинувачений хотів втекти, але його затримали. В обвинуваченого була неадекватна поведінка. Також казали, що він їхав дуже швидко. Обвинувачений кричав, що «він їде на передок, а тут гуляють, зараз приїдуть братки і все порішають». Чи були якісь рани в обвинуваченого, вона не бачила. Обвинувачений пробачення у них не просив.
В судовому засіданні 22.02.2023 під час судових дебатів потерпіла ОСОБА_4 просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком 12 років.
Потерпіла ОСОБА_7 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, в судовому засіданні 01.02.2023 суду показала, що на місці ДТП вона не була, приїхала уже в лікарню, коли про ДТП їй повідомила дівчина її сина. Від очевидців чула, що обвинувачений поводив себе неадекватно. Син був для неї єдиною підтримкою. Просила призначити обвинуваченому найсуворіше покарання.
Під час судових дебатів в судовому засіданні 22.02.2023 потерпіла ОСОБА_7 просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком 12 років.
Потерпілий ОСОБА_5 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, в судовому засіданні 01.02.2023 суду показав, що в той день хлопці допомагали йому по господарству. Потім пішли гуляти. Він почув якийсь удар, але не звернув на це уваги, бо вони живуть біля дороги, там постійно щось чутно. Потім він зустрів дружину на дорозі, вони побачили, що стоїть швидка та багато людей. Дружина сказала, що піде подивитися, що там сталося. Пізніше йому подзвонила дружина і сказала, щоб він прийшов туди, і що їхнього сина уже немає. Син лежав біля стовпа. Обвинувачений ходив, як ніби нічого не сталося, він казав, що «приїдуть братки, все порішають». «Нелюд» в наркотичному сп'янінні вбив двох молодих хлопців, які могли створити сім'ї. Просив застосувати до нього найвищу міру покарання.
В судовому засіданні 22.02.2023 під час судових дебатів потерпілий ОСОБА_5 просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком 12 років, оскільки обвинувачений забрав два молодих життя та під час ДТП був в стані наркотичного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_12 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, в судовому засіданні 22.02.2023 суду показала, що бачила, як у вересні 2022 року приблизно о 20 год 00 хв сталася аварія, оскільки в цей час вона з чоловіком та дитиною виїжджали навпроти місця трагедії з вул. Соборна на трасу у с. Ксаверівка. Щоб виїхати на трасу, вони очікували автомобілі, які рухалися з Хмельницького, і побачили, що автомобіль на великій швидкості перевертається декілька разів по узбіччю. Спочатку вона подумала, що летять шматки металу, а потім зрозуміла, що то люди. На місці трагедії вони бачили двох потерпілих, один був уже без ознак життя, інший - ще з ознаками життя. Водій автомобіля рухався з великою швидкістю, приблизно 120 км/год. Перешкод на трасі не було, ніякі транспортні засоби перед автомобілем обвинуваченого не гальмували, через дорогу ніхто не біг, не переходив, тільки транспортні засоби рухалися. Її чоловік допоміг обвинуваченому вийти з автомобіля, обвинувачений був у неадекватному стані. Обвинувачений вийшов з автомобіля з пляшкою енергетичного напою. Обвинувачений не переймався тим, що постраждали люди. Він нічим не допомагав, швидку та поліцію не викликав. В той день була невелика мряка. Перед ДТП вони бачили, що потерпілі рухалися по узбіччю.
Від допиту свідка ОСОБА_13 прокурор відмовився під час судового розгляду, проти чого не заперечували інші учасники судового провадження.
Крім того, обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12022020000000501 (а.к.п. 39-40);
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 12.09.2022, фототаблицею до протоколу та планом-схемою до протоколу, відповідно до якого слідчий СУ ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_14 , у відповідності до ст.ст. 103, 104, 105, 106, 107, 222, 223, 237, 238 КПК України, в присутності понятих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , за участі спеціаліста здійснив огляд місця події; перед початком огляду зазначеним особам було роз'яснено їхні права та обов'язки; огляд розпочато ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21 год 50 хв та закінчено о 23 год 40 хв; під час огляду виявлено та вилучено автомобіль OPEL OMEGA д.н.з. НОМЕР_2 , який поміщено на майданчик для тимчасового затримання ГУНП у Вінницькій області, водійське посвідчення НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , долучені до матеріалів кримінального провадження (а.к.п. 120-135);
- висновком експерта завідуючого відділом чергових експертів Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_17 від 07.10.2022 № 680, яким встановлено, що у трупа ОСОБА_10 було виявлено сполучену травму тіла у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми - синців, саден, забитих ран і крововиливів в м'які тканини голови, переломів кісток склепіння та основи черепу, переломів кісток лицевого черепу, травматичних субарахноїдальних крововиливів з ділянками забиття та руйнування речовини головного мозку, набряку та набухання речовини головного мозку; закритої травми грудної клітки - крововиливів в м'які тканини грудей, двобічних переломів ребер з ушкодженням плеври та тканин легень, двобічного гемопневмотораксу, набряку легень; закритої хребетно-спинно-мозкової травми - повного розриву хребтового стовбура між 5-им та 6-им грудними хребцями з ушкодженнями зв'язок, мозкових оболонок та спинного мозку; закритої тупої травми живота та заочеревинного простору - розривів капсули та тканин печінки й селезінки, гемоперітонеуму, крововиливів в зв'язкові апарати внутрішніх органів, паранефральну клітковину та клітковину заочеревинного простору; множинних саден та осаджень шкіри нижніх кінцівок. Смерть ОСОБА_10 наступила від вказаної сполученої травми тіла. Між сполученою травмою тіла та смертю ОСОБА_10 є прямий причинний зв'язок. Сполучена травма тіла утворилась від дії твердого тупого предмета (предметів), можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди, та належить до тяжких тілесних ушкоджень, як така, що має ознаки небезпеки для життя в момент заподіяння. Локалізація та характер компонентів та складових сполученої травми тіла, виявленої у ОСОБА_10 вказують на те, що в момент первинного контакту він перебував у вертикальному чи близькому до такого положенні по відношенню до транспортного засобу. При судово-токсикологічній експертизі крові та сечі від трупа ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,5 проміле, що вказує на те, що в момент настання смерті він міг перебувати в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеню (а.к.п. 136-138);
- висновком експерта відділу судово-медичної експертизи трупів Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_18 від 26.10.2022 № 681, яким встановлено, що у трупа ОСОБА_11 було виявлено сполучену травму тіла у вигляді: закритої тупої травми грудної клітки (множинні переломи ребер зліва, розриви правої та лівої легені, гемоторакс справа 1300 мл, зліва - 1000 мл); закритої тупої хребетно-спинномозкової травми (перелом 6-7 грудних хребців з повним розривом зв'язкового апарату та ушкодженням спинного мозку); закритої тупої травми живота (множинні розриви селезінки, гемоперитонеум 100 мл); множинні садна верхніх та нижніх кінцівок. Виявлена сполучена травма має прижиттєве походження, виникла від дії тупого твердого предмета (предметів) і належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, по давності утворення може відповідати строку ДТП, вказаному в описовій частині постанови про призначення експертизи, - ІНФОРМАЦІЯ_3. Смерть ОСОБА_11 настала від сполученої травми тіла. Між сполученою травмою тіла та смертю ОСОБА_11 є причинний зв'язок. Характер і локалізація тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 , можуть свідчити про те, що він в момент контакту з транспортним засобом перебував у вертикальному або близькому до вертикального, положенні, однак місце первинного контакту транспортного засобу з тілом ОСОБА_11 визначити по наявним судово-медичним даним не представляється можливим. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_11 етилового спирту не виявлено. Це свідчить про те, що на момент настання смерті він був тверезий (а.к.п. 139-140);
- висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 12.09.2022 № 1261 КНП «ЦТЗ «Соціотерапія», відповідно до якого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 о 22 год 50 хв перебував у стані наркотичного сп'яніння (аналіз сечі на мультитест - амфетамін, метамфетамін позитивний) (а.к.п. 141);
- постановою про визнання документом по провадженню та приєднання його до матеріалів провадження від 14.09.2022, якою визнано документом висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_8 , № 1261 від 14.09.2022, у кримінальному провадженні № 120220200000000501 від 12.09.2022 та долучено його до матеріалів кримінального провадження (а.к.п. 142-143);
- проколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 12.09.2022, відповідно до якого слідчий відділу СУ ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_14 13.09.2022 о 03 год 00 хв у приміщенні СУ ГУНП у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Чорновола, 5, відповідно до ст.ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213 КПК України, за участю адвоката ОСОБА_9 , склав даний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2022 за № 12022020000000501 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого за ч. 1 ст. 186 КК України. ОСОБА_8 був затриманий 12.09.2022 о 23 год 00 хв працівниками СУ ГУНП у Вінницькій області (а.к.п. 144);
- постановою про визнання предметів речовими доказами по провадженню та приєднання їх до матеріалів провадження від 12.09.2022, якою визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 12022020000000501 від 12.09.2022 та приєднано до матеріалів даного кримінального провадження транспортний засіб «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 , який поміщений на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 та водійське посвідчення НОМЕР_3 (а.к.п. 159-160);
- копією військового квитка ОСОБА_8 серії НОМЕР_6 , відповідно до якого ОСОБА_8 09.06.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 призваний у Збройні сили України (а.к.п. 147-149);
- копією посвідчення водія ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належного ОСОБА_19 , серії НОМЕР_5 (а.к.п. 150);
- ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2022, відповідно до якої клопотання слідчого задоволено; накладено арешт на автомобіль «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , являється ОСОБА_19 , та який перебував у користуванні ОСОБА_8 , який поміщено на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30-32; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та водійське посвідчення НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_8 (а.к.п. 161-162);
- ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2022, згідно з якою клопотання слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 задоволено; застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк з 23 год 00 хв 12.09.2022 до 23 год 00 хв 10.11.2022 (а.к.п. 163-166);
- висновком експерта від 19.10.2022 № СЕ-19/102-22/13870-ІТ, яким встановлено, що на момент експертного огляду застосованими органолептичними методами робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 виконують свої конструктивні функції та невідповідностей вимогам п. 31.4 Правил дорожнього руху не виявлено. У деталях та вузлах робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, не виявлено. На момент експертного огляду застосованими органолептичними методами ходова частина автомобіля «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в непрацездатному стані через несправності вказані в дослідницькій частині висновку та які виникли після ДТП. У деталях та вузлах ходової частини автомобіля «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, не виявлено (а.к.п.178-182);
- висновком експерта від 03.10.2022 № СЕ-19/102-22/14433-ІТ, яким встановлено, що наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 автомобілем «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 міг статися як в межах узбіччя, що примикає до правої смуги руху в напрямку м. Вінниця автодороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка-Ізварине, так і в межах вул. Набережної с. Ксаверівка, що примикає до вказаної автодороги. Встановити більш точно розташуання місця наїзду на пішоходів з розмірною прив'язкою до елементів дорожнього облаштування в поперечному та подовжньому напрямках не видалось можливим у зв'язку з відсутністю в наданих експертам матеріалах суттєвих (достатніх з експертної точки зору) слідових ознак трасологічного характеру. В заданій дорожній обстановці, при вказаному в постанові про призначення експертизи механізмі розвитку події ДТП, дії водія автомобіля «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_8 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, зміст яких викладений в дослідницькій частині. В заданій дорожній обстановці, при заданому в постанові про призначення експертизи механізмі розвитку події, в діях водія автомобіля «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_8 убачається невідповідність дій вимогам п.п. 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху. Дії водія автомобіля «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_8 , які не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди (а.к.п. 185-190).
Прокурор під час судових дебатів у судовому засіданні 22.02.2023 просив визнати винним ОСОБА_8 та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років. Просив вирішити долю речових доказів, а саме: скасувати арешт, накладений слідчим суддею; автомобіль Opel Omega д.н.з. НОМЕР_2 повернути власнику ОСОБА_19 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу повернути власнику ОСОБА_19 ; посвідчення водія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_8 передати для зберігання до відповідного територіального сервісного центру МВС. Просив стягнути витрати на проведення судових експертиз.
Представник потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 під час судових дебатів у судовому засіданні 22.02.2023 підтримала думку потерпілих, зазначила, що обвинувачений вину спочатку не визнавав, його покази містять суперечності з показами свідка, обвинувачений зазначив, що рухався з допустимою швидкістю, але таких доказів не надано. Обвинувачений зазначав, що перед ним автомобіль гальмував, але таких доказів немає, покази свідка вказують на інше. Обвинувачений до ДТП лише три місяці як отримав посвідчення водія. Його визнання вини не може бути обставиною, що пом'якшує покарання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 під час судових дебатів у судовому засіданні 22.02.2023 просила врахувати щире каяття обвинуваченого та активне розкриття злочину як пом'якшуючі обставини. Також просила врахувати позитивну характеристику та те, що він уже вдруге вибачається перед потерпілими. Просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком 7 років.
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Частиною першою статті 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що докази збираються під час досудового розслідування.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується направленням до суду обвинувального акта.
Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. За загальним правилом слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та не можуть проводитися до внесення відомостей до реєстру, після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (статті 214, 223, 219 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006, «Шабельник проти України» від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.
Суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Козинець проти України», заява № 75520/01, п. 54, від 06.12.2007; рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, п. 150, від 21.04.2011; рішення у справі «Яременко проти України», заява № 32092/02, п. 57, від 12.06.2008).
Аналізуючи вищезазначені норми КПК України, суд вважає докази, надані стороною обвинувачення, належними та допустимими, такими, що відповідають вимогам КПК України, при оформленні яких не було допущено істотного порушення прав та свобод ні обвинуваченого, ні інших осіб.
У суду немає підстав сумніватися в достовірності проведених експертиз, оскільки вони проведені з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентними особами, що володіють спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ними питань.
Перевірка обставин даного кримінального провадження, встановлених на досудовому розслідуванні і під час судового розгляду, аналіз та зіставлення досліджених у судовому засіданні доказів, у тому числі показань потерпілих, свідка, висновків проведених експертиз, свідчать про достовірність тверджень обвинуваченого.
Вищезазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що спричинили загибель кількох осіб, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, передбаченому Конституцією та КПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази - логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку. Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування.
Положення статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь, кореспондують із положеннями статті 17 КПК України, яка містить вимогу про необхідність доведення винуватості особи поза розумним сумнівом. Отже, висновок суду про винуватість особи має ґрунтуватися на твердому переконанні, що надані сторонами докази в їх сукупності доводять винуватість особи «поза розумним сумнівом». І навпаки - висновок суду про винуватість особи не може ґрунтуватися лише на припущенні, що ця особа могла вчинити злочин, якщо з огляду на певні обставини чи докази існує «розумний» сумнів у цьому.
Таким чином, приписи статті 62 Конституції України формулюють відповідний стандарт доведення винуватості особи в суді на підставі оцінки всієї сукупності доказів, але вони не забороняють суду зазначати в судовому рішенні мотиви прийняття чи відхилення окремих доказів, врахування чи неврахування певних фактів чи обставин. Більше того, вимога належним чином мотивувати судові рішення є одним із елементів права на справедливий суд. Це вимагає від суду ретельно оцінювати докази та надавати відповідні пояснення стосовно того, чому він бере або не бере до уваги ті чи інші факти чи обставини. І лише оцінивши відповідним чином докази в їх сукупності, суд має зробити висновок щодо винуватості або невинуватості особи.
Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину «поза розумним сумнівом» розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 у справі «Рудяк проти України», згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключає можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Надаючи оцінку дослідженим доказам, суд зважає на те, що у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснюється, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК України визнають особу, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Відповідальність за статтею 286 КК України настає незалежно від місця, де були допущені порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі, тощо). Це стосується й випадків, коли зазначені правила було порушено під час виконання з допомогою транспортних засобів різних робіт (дорожніх, сільськогосподарських, будівельних та ін.).
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_8 , полягає у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху особою, яка перебувала у стані наркотичного сп'яніння, що спричинило загибель кількох осіб, відповідальність за вчинення якого встановлена частиною четвертою статті 286-1 КК України.
Для кваліфікації даного злочину форма вини не має значення. Відповідальність настає незалежно від того, чи умисно ОСОБА_8 вживав наркотичні засоби, а потім керував транспортним засобом, чи з необережності не врахував, що вживані речовини ще лишилися у крові.
Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням ОСОБА_8 до наслідків і в цілому характеризується необережною виною.
Суд зазначає, що частина четверта статті 286-1 КК України містить санкцію за вчинення передбаченого у ній злочину, яка дозволяє його класифікувати, відповідно до ст. 12 КК України, як особливо тяжкий злочин.
Не викликає сумніву порушення ОСОБА_8 п.п. 2.9 а, 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, та що ці порушення, зокрема п. 12.1 Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: із спричиненням смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Таким чином, згідно з положеннями статті 22 КПК України, з'ясувавши обставини даного кримінального провадження та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Дослідивши усі вищезазначені докази в їх сукупності, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження у їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину та вважає, що його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що спричинили загибель кількох осіб, оскільки така юридична оцінка відповідає фактичним обставинам, встановленим у ході судового розгляду даного кримінального провадження.
Частиною другою статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину; особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив даний злочин під час іспитового строку; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; за місцем проходження військової служби характеризується позитивно; за місцем проживання скарга на ОСОБА_8 не надходило; непрацюючий; неодружений.
Згідно зі статтею 66 КК України, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину може бути визнане судом обставинами, що пом'якшують покарання винного, на що суду було вказано стороною захисту.
Обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні злочину визнав в судовому засіданні, вибачення у потерпілих попросив лише під час судового розгляду, суду надав покази, які різняться з показами свідка.
Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Такий правовий висновок щодо щирого каяття як обставини, яка пом'якшує покарання, викладено у Постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19.
Той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, крім визнання особою факту вчинення кримінального протиправного діяння, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки.
Судом не встановлено дійсного, відвертого визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_8 у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирого жалю з приводу цього та осуду своєї поведінки, що насамперед повинно було виразитись у намаганні досягти вибачення з боку потерпілих та відшкодуванні завданих кримінальним правопорушенням збитків.
Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги у встановленні невідомих їм обставин справи.
В діях обвинуваченого ОСОБА_8 відсутнє активне сприяння розкриттю злочину, оскільки, крім тієї інформації, яку було отримано під час проведення слідчих дій, обвинувачений не повідомив жодних інших відомостей. Під час судового розгляду обвинувачений надав покази, які різняться з показами свідка та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, відповідно до ст. 66 КК України, судом не можуть бути визнані обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки ані протягом досудового розслідування, ані під час судового розгляду щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину не знайшли свого підтвердження.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , судом не встановлено.
Перебування обвинуваченого у стані наркотичного сп'яніння, відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України, не є обставиною, що обтяжує покарання, оскільки ця обставина є кваліфікуючою ознакою інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 злочину.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При призначенні обвинуваченому покарання судом враховується і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.
Суд також враховує характер дій обвинуваченого, який допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, наслідки діяння, та спричинив смерть двом молодим особам. Знаючи про заборони керування транспортним засобом в стані будь-якого сп'яніння, в тому числі і наркотичного, ОСОБА_8 все ж вирішив сісти в такому стані за кермо, піддаючи небезпеці як себе, так й інших осіб.
Крім того, суд враховує думки потерпілих - батька та матерів постраждалих молодих хлопців, які просять призначити обвинуваченому максимальне покарання.
Також судом враховується, що даний злочин ОСОБА_8 вчинено під час іспитового строку, оскільки вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 21.10.2021 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На думку суду, призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 286-1 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України, і буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, суд враховує, що санкція частини четвертої статті 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років. Зі змісту вказаної норми убачається, що при засудженні особи за частиною четвертою статті 286-1 КК України позбавлення права керування транспортним засобом є обов'язковим додатковим покаранням.
Статтею 55 КК України передбачено, що однією з форм покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є позбавлення права керувати транспортними засобами.
Зі змісту частини третьої статті 55 КК України убачається, що при призначенні позбавлення права займатися певною діяльністю як додаткового покарання до позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
З вищенаведеного випливає, що визначене законодавцем у частині четвертій статті 286-1 КК України додаткове покарання справедливо обмежує на певний строк можливість особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину щодо безпеки руху та експлуатації транспорту, реалізувати у майбутньому, після відбуття основного покарання, право на керування транспортними засобами.
Підстав для незастосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд не знаходить.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2022 накладено арешт на речові докази, який слід скасувати.
Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі статті 100 КПК України, повернувши по належності транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Посвідчення водія на ім'я ОСОБА_8 суд вважає, що слід передати для зберігання до відповідного територіального сервісного центру МВС за місцем проживання ОСОБА_8 .
Судом враховано вимоги пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (зі змінами), відповідно до яких рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні. Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається. Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту. Повернення посвідчення водія (у тому числі отриманого вперше) особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснюється після закінчення строку позбавлення без складення іспитів. Вилучені посвідчення водія зберігаються у територіальному сервісному центрі МВС за місцем проживання осіб, зазначеним у рішенні про позбавлення права на керування транспортними засобами. Повернення посвідчення водія, отриманого вперше, особі, позбавленій права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), не здійснюється. У такому випадку після набрання чинності рішенням суду про позбавлення особи права на керування транспортними засобами посвідчення водія вважається недійсним, про що вноситься відповідна інформація до Єдиного державного реєстру МВС або підлягає вилученню та передається для знищення до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні. Для отримання права на керування транспортними засобами така особа після закінчення строку, на який її позбавлено такого права, проходить позачерговий медичний огляд, повторну підготовку в закладі та складає теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС, після чого отримує посвідчення водія, яке вважається отриманим вперше.
Цивільні позови у даному кримінальному провадженні не заявлялися.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2022 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області.
У листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» роз'яснено, що у п. 74 рішення ЄСПЛ (у справі «Харченко проти України») зазначено: «Суд вважає, що за відсутності чіткого положення, яке встановлювало б правило, коли і за яких умов взятий під вартою на стадії досудового розслідування має далі триматися під вартою на стадії судового розслідування, такий стан не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка склалася в умовах прогалин законодавства, коли особа може перебувати під вартою без визначення певного строку тримання, без конкретного правового положення або судового рішення, сама по собі суперечить принципу правової визначеності і захисту від свавілля, які є загальною ідеєю Конвенції принципу верховенства права (див. справу «Барановський проти Польщі» № 28358/95, п.п. 55-56, ЄКЛП 2000-III, та справу «Кавка проти Польщі» № 25874/94 п. 51, від 09.01.2001, справу «Фельдман проти України», № 76556/01 та № 3877904, п. 73 від 08.04.2010)». У п. 75 цього ж рішення вказано, що хоча національний суд прийняв рішення про попереднє ув'язнення заявника, він не визначив подальший строк тримання під вартою і жодним чином не обґрунтував своє рішення. Це призвело до стану невизначеності підстав перебування заявника під вартою після цієї дати. У зв'язку з цим Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справа «Соловей і Зозуля проти України», п. 76, від 27.11.2008).
Аналізуючи наведені правові позиції ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що зазначення у вироку строку шляхом настання певної події, а саме: набрання цим вироком законної сили, не суперечитиме п. 74 рішення у справі «Харченко проти України». Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Отже, з врахуванням вищезазначених роз'яснень, суд вважає, що обраний обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КПК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Тому в строк відбування покарання ОСОБА_8 слід зарахувати строк перебування його під вартою як попереднє ув'язнення з 12.09.2022 (з моменту затримання відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину) до дати набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_8 підлягають до стягнення процесуальні витрати на корить держави за проведення експертиз відповідно до висновків експертів № СЕ-19/102-22/13870-ІТ від 19.10.2022 на суму 943,90 грн, № СЕ-19/102-22/14433-ІТ від 03.10.2022 на суму 943,90 грн, всього в сумі 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн 80 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.
На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 21.10.2021 та остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у виді позбавлення волі строком 11 (одинадцять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_8 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Зарахувати ОСОБА_8 в строк відбуття призначеного судом покарання строк попереднього ув'язнення з часу його затримання, а саме: з 12.09.2022, до дати набрання вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Додаткове покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років виконувати самостійно.
Строк додаткового покарання засудженому ОСОБА_8 обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
До набрання цим вироком законної сили раніше обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у виді тримання під вартою у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)» - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в загальній сумі 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн 80 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2022 на автомобіль «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , являється ОСОБА_19 , та який перебував у користуванні ОСОБА_8 , який поміщено на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30-32; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та водійське посвідчення НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_8 , - скасувати.
Речові докази: автомобіль «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , являється ОСОБА_19 , та який перебував у користуванні ОСОБА_8 , який поміщено на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 - повернути по належності.
Речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_8 - передати для зберігання до відповідного територіального сервісного центру МВС за місцем проживання ОСОБА_8 .
Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_8 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
СУДДЯ ОСОБА_1